У. Т.: У складі місії Міжнародної федерації за права людини ви зустрілися у Києві із представниками українських відомств, які розслідують злочини, скоєні під час протестних подій на Майдані. Яка нині ситуація з цими справами, принаймні на рівні національного судочинства?
– Місія FIDH справді зустрілася з українською владою, щоб знову привернути її увагу до безкарності міжнародних злочинів, які вже скоєно і які коять в Україні досі. Ми підключилися до ініціативи Центру громадянських свобод, який нині активно займається цим питанням, зокрема збирає докази міжнародних злочинів, що мали місце під час подій на Майдані, а також нинішніх – у Криму та на Сході. Нам відомо, що розслідування на національному рівні під контролем генерального прокурора України триває, однак рекомендуємо надати йому більше прозорості й динаміки, а також не цуратися співпраці з різними представниками громадянського суспільства, які вивчають це питання. Важливо довести це слідство до судових процесів, бо за безкарність злочинів відповідає передусім сама держава.
Ми зустрілися з міністром юстиції України, побували в МВС, поспілкувалися з омбудсменом та нардепами, щоб знову витягти ці питання на поверхню. Власне, ті, з ким ми розмовляли, наділені повноваженнями засуджувати будь-якого винного в найтяжчих злочинах, тож кому, як не їм, мали в пропонувати прозорі й достовірні моделі розслідування, за яким настає покарання. Здається, українські можновладці добре зрозуміли, про що їм хотіли повідомити. Утім, почали розказувати, мовляв, вони хочуть розслідувати злочини, скоєні на Майдані, але тут є низка перешкод: утрачено докази, замало співпраці між різними рівнями влади тощо.
Ефективна боротьба з безкарністю таких злочинів, коли йдеться про національний та міжнародний рівні, справді потребує визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду в Гаазі (МКС), і це вже було зроблено в українському парламенті. Проте ми зауважили і міністру юстиції, і генеральному прокуророві України, що рекомендуємо ратифікувати у вашій країні Римський статут, аби МКС міг наглядати за всією картиною того, що в ній відбувається. Після розмови з високопосадовцями, про яких я згадував, склалося враження, що вони не проти, аби дію Гаазького міжнародного кримінального трибуналу було поширено й на Україну. Сподіваюся, після заяв настануть реальні справи, зокрема ратифікація у Верховній Раді з подачі міністерства юстиції.
Юрисдикція МКС нині поширюється лише на злочини, скоєні під час протестних акцій на Майдані між листопадом 2013-го й лютим 2014-го. Якщо Україна ратифікує Римський статут і приєднається до МКС зараз, то все, що сталося між лютим 2014 року та часом ратифікації, залишиться поза увагою Гаазького трибуналу. Тобто ситуація з анексією Криму й сепаратизмом на Сході України, які призвели до цілого грона міжнародних злочинів, залишиться без реакції. Виникне своєрідна «западина безкарності», й серйозні злочини залишаться скоєними ніким проти нікого.
Єдиний реальний вихід – продовжити визнання юрисдикції МКС: щоб вона поширювалася не лише на події Майдану, а й на весь період до сьогодні. Таким чином Гаазький трибунал дістане повноваження, щоб розслідувати й засуджувати всі злочини, які сталися в Україні від листопада 2013 року.
Читайте також: Як повернути Україні вкрадені гроші
У. Т.: Українському судочинству без допомоги міжнародних інстанцій знадобиться щонайменше десяток років на розслідування міжнародних злочинів. Що фактично втратить Київ, якщо юрисдикцію Гаазького трибуналу не буде поширено на події від лютого 2014-го й до цього часу включно?
– Оце власне той меседж, який ми активно підтримуємо. З цієї ж таки причини спонукаємо українську владу продовжувати й поглиблювати розслідування на вашому національному рівні до найдальшої можливої межі. Це важливо і для сьогоднішньої ситуації. Ми дуже занепокоєні, бо запитуємо ваших високопосадовців, чи ведеться хоч якесь розслідування того, що діється на Сході чи в Криму (навіть розуміючи, що то дуже й дуже важко), чи збирають докази, й не дістаємо остаточної чіткої відповіді. Проте українська сторона має це робити. Адже є жертви, люди страждають, їхні права порушено. Жертви, незалежно від того, хто вони і по який бік барикад перебували, унітаристи чи сепаратисти, мають право на справедливе вирішення їхніх справ у суді. Навіть якщо станеться так, що в Україні знайдуться причини не проводити національного розслідування згаданих злочинів, то зарадити зможе принаймні МКС. Звичайно, на це потрібен час. Ідеться про складні міжнародні злочини, в яких не все очевидно і зрозуміло, надто з особами-замовниками.
У. Т.: Екс-президент України Віктор Янукович та чимало високих чиновників із його владної команди нині переховуються в Росії, на яку не поширюється ані дія Римського статуту, ані юрисдикція МКС. Які є засоби, щоб притягнути таких осіб до суду, а в разі визнання винними відправити до в’язниці?
– Передання до Гаазького трибуналу осіб, підозрюваних у скоєнні міжнародних злочинів, – величезна проблема. МКС не має поліції, аби заарештувати людину, яка перебуває під слідством. Коли Гаага видає ордер на арешт, то це вже пряма вказівка на те, що та чи та персона справді скоїла міжнародні злочини, зокрема геноцид чи злочини проти людяності. Щоб такого обвинуваченого було заарештовано й він постав перед Міжнародним кримінальним судом, потрібна міжнародна співпраця. Якщо є докази причетності українського високопосадовця до скоєння міжнародних злочинів в Україні й Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт такої особи, а вона переховується в РФ, то постає питання, як домовитися з російською стороною щодо її екстрадиції. Справді, ніхто не знає, чи видадуть таку людину міжнародному правосуддю.
Однак згадаймо президента Судану Омара аль-Башира, щодо якого є ордер на арешт за звинуваченням у влаштуванні геноциду в Дарфурі. Він досі керівник своєї держави, проте не подорожує за кордон, бо знає, що тих країн, які передадуть його в руки міжнародного правосуддя, більшість. Це реальний тиск. А уявімо ситуацію, коли аль-Башир позбувається статусу президента. Що тоді завадить суданській владі видати його МКС?
Читайте також: Чому українське громадянське суспільство недостатньо впливове?
У. Т.: Як змінюється статус особи з виданням ордера на її арешт за підписом Гаазького кримінального суду? Це має наслідки навіть якщо вона переховується?
– Іноді, коли є ордер на арешт із Гаазького трибуналу, того чи того високопосадовця вдається притягнути до судової відповідальності завдяки міжнародній співпраці. Втім, не завжди. Хтось десь переховується, когось не хоче видавати влада того місця, де він оселився. Бути під обвинуваченням чи бодай підозрою у скоєнні міжнародних злочинів дуже й дуже важко. Виникають проблеми з доступом до багатьох країн. Це й політичний тягар, бо Рада Безпеки ООН та всі її країни-члени знають, що на такого-то високопосадовця МКС видав ордер. Політично й економічно особа є дискредитованою.
У. Т.: Які положення закладено до Римського статуту й за які конкретно злочини він передбачає відповідальність перших осіб тієї чи тієї держави?
– Статут Міжнародного кримінального суду був прийнятий 1998 року різними країнами на зустрічі в Римі. Проте недержавні правозахисні організації ще до того довгий час тиснули на уряди, щоб створити статут і сам суд, ратифікувати дію як судової інституції, так і правових документів, які унормовують її діяльність. Створення МКС припало на фінальну фазу югославської війни: потрібен був орган, який не лише чинив би правосуддя, а й нагадував світові про те, що жертви міжнародних злочинів мають право на справедливий суд.
У преамбулі до Римського статуту сказано, що держави, які його ратифіковують, висловлюють таким чином бажання боротися з безкарністю найсерйозніших злочинів, які стосуються спільних інтересів міжнародного співтовариства. Так вони підтверджують той факт, що на офіційному рівні засуджують скоєння міжнародних злочинів як найжахливіших, наймасовіших і приєднуються до юрисдикції МКС, котрий має здійснювати слідство й судочинство щодо цих справ. Юрисдикція Гаазького трибуналу нині охоплює три види злодіянь: геноцид, злочини проти людяності й військові злочини. У чернетках Римського статуту, коли його ще не ратифікували, було додано також масову агресію проти групи тощо й тероризм. Думаю, нинішній чинний перелік може бути розширено спільними зусиллями міжнародного співтовариства. Окрім того, Римський статут прописує всі умови, за яких МКС узявся б до розслідування й ведення кримінальної справи. За цими правилами прокурор із Гаазького трибуналу відкриває кримінальне провадження в тому чи тому випадку, якщо на певну територію поширюється юрисдикція МКС, злочини є достатньо тяжкими, а міжнародна спільнота не має інших інструментів, щоб змусити національне судочинство карати такі правопорушення.
Читайте також: Чим Путін подібний до Мілошевича