При цьому автор відзначає, що реальні цифри ймовірно є вищими, оскільки чимало людей не повідомляють державу про те, що вирушають на роботу до іншої країни.
До найпопулярніших напрямків – Німеччини, Великої Британії, Швейцарії – останнім часом додалися Бразилія та ОАЕ. Дослідження свідчать, що внаслідок «втечі мізків» Італія протягом останніх 20 років втратила близько €4 млрд.
Соціолог Джорджо Марсілья так змальовує портрет сучасного італійського трудового мігранта: молода людина, високоосвічена, зі знанням іноземної мови, обізнана щодо своїх можливостей і того, що пропонує глобалізований світ. «Це люди, у виховання і навчання яких держава інвестувала чималі гроші та які мали би стати рушієм її зростання. Натомість ми їх втрачаємо. Однак навіть якщо вони залишаються в Італії, то часто виконують роботи, що не відповідають рівню їхньої кваліфікації», – констатує вчений.
За його словами, найбільші труднощі з працевлаштуванням у країні відчувають висококваліфіковані фахівці: фізики, хіміки, біологи. За даними Європейського статистичного бюро, Італія інвестує у розвиток науки лише 1,2% свого ВВП – мізер порівняно, приміром, із Німеччиною (2,8%) чи Фінляндією (3,8%). Тож не дивно, що чимало молодих науковців емігрують з метою навчання в аспірантурі чи пошуку роботи.
Детальніше читайте у статті «Молодим тут не місце» у №13 Тижня.