З життя котячих

Засновник марки Jaguar сер Вільям Лайонз (1901–1985) сформулював основне кредо своєї компанії саме так: «Ми маємо створити річ, якомога ближчу до чогось живого». Звісно, не йшлося про буквальне використання принципів якраз тоді модної біоніки як напряму інженерної думки – виключно про підхід, образ, спосіб мислення. Фантазію слід надихати, якщо ти замахнувся на щось екстраординарне.

 

Вже давно спочиває сер Вільям, автовиробники самі заплуталися в тенетах глобалізму й маркетингових заморочок, а Jaguar зберігає свою британськість і метафоричність. Цього разу на тест-драйв до Тижня потрапив новий Jaguar XJ із бензиновим 4,2-літровим двигуном V8 потужністю 298 коней і повністю алюмінієвим корпусом.

 

Від самого початку Jaguar концептувався передусім як автомобіль для спортивних перегонів. Ось, зокрема, як розробляли півстоліття тому знамениту D-type: взяли справжню кабіну з магнієвого сплаву реального реактивного надзвукового винищувача, до неї прибудували трубчасту раму з двигуном і підвіску, а вже потім мудрували над обводами корпусу. Інакше кажучи, побутовий, вжитковий варіант Jaguar – зі шкіряним салоном і панеллю з карельської берези – результат, так би мовити, конверсії.

 

Але тут конверсія зайшла так далеко, що, не сівши за кермо, ви не маєте шансів навіть здогадатися про динаміку цього апарата. Звісно, шкіра й дерево присипають пильність. Багато місця для рук і ніг за рахунок подовженої колісної бази – теж нібито ознака класу, але нічого надзвичайного: врешті-решт, у дурепських лімузинах, якими катають молодят та випускників середніх шкіл, теж простору в салоні не бракує… Тобто всі принади розкішного дизайну, яким Тиждень уже складав поему в позаминулому числі, не налаштовують на серйозне ставлення. Тільки цього разу «воно» розганяється до 100 км за 6,6 секунди… Ну й решта характеристик відповідні: динамічна стабілізація, активна пневмопідвіска, системи курсової стабільності та електронного контролю зчеплення, гальма з купою індексів, серед яких єдиним зрозумілим лишається ABS…

 

Лишімо додаткові специфікації рекламній брошурі. Від себе можу додати: цей тріумф сибаритства, цей пік марнославства – з індивідуальним клімат-контролем для кожного сидіння, шумоізоляцією окремо від двигуна й окремо від шуму вітру, мультимедійними екранами в підголівниках передніх крісел – випробовується на надійність на подвійний кілометраж повного терміну експлуатації, причому не в тепличних умовах, а на гірських дорогах в Альпах та на трасі Гран-Прі Формули-1 автодрому Нюрнбургрінг.

 

Резюме висловила моя дружина, яку я останнім часом беру на випробування як… ні, не блондинку, але людину, яка здатна сформулювати враження інтегрально. Вона сказала: «Та, яку ми тестували місяць тому (теж дуже реномована й недешева. – С. В.), вривалася в потік машин, як носоріг, а ця – немов кішка»…

 

Ні, справді, як для конструкції завдовжки п’ять метрів із гаком, відчуття на диво органічне й легке. Чому для назви машини сер Вільям Лайонз обрав екзотичну істоту роду пантер сімейства котячих загону хижаків класу ссавців підтипу хребцевих типу хордових царства тварин? Можливо, тому, що в його власному прізвищі присутнє слово «лев», але написати просто Lyon було б якось нескромно, не по-британськи.

 

Якісь паралелі можна простежити, якщо дізнатися подробиці життя ягуарів із реферату з зоології Валентинової Даші, учениці 8-а класу класичного ліцею міста Кемерова (Росія), – це перше посилання, яке видає Google. Наприклад: ягуар мешкає в Південній Америці – від океанського узбережжя й басейнів річок до гірських районів Анд. Він одинак, особиста територія одного звіра сягає 100 км2. Чудово бачить у темряві. Полює переважно в сутінках, нападає не лише на дрібноту, як-от морських свинок, рибу, птахів, мавп, черепах, а й на корів та алігаторів. Індіанці Амазонії приписують йому здатність гіпнотизувати жертву. Достовірних випадків нападу на людину не зафіксовано. Навпаки, розповідають, що ягуар подекуди виходить із джунглів і грається з індіанськими дітьми.