Глядачі, що слідкують за розвитком подій у новому блокбастері BBC, який транслюватиме також Amazon, сподіваються на стильний і захопливий трилер. Вони не розчаруються.
Утім, ми можемо дивитися серіал як розвагу, але сприймати його варто як відображення реальних подій. Адже в ньому показано, що на нас чекає, якщо Захід не приборкає багатоголового монстра, яким є російська організована злочинність, що діє за сприяння Кремля.
Серіал знято за мотивами книжки McMafia: A Journey Through The Global Criminal Underworld («МакМафія: мандрівка міжнародним злочинним підпіллям»), що ґрунтується на реальних фактах. Її автор Міша Ґленні розкриває 
таємниці масштабів міжнародного криміналітету, що, за його оцінками, охоплює п’яту частину світової економіки.
«МакМафією» названо угруповання жорстоких злочинців із Чечні, що вийшли на міжнародний рівень через «модель франшизи». За таким принципом працює, наприклад, мережа фаст-фудів McDonald’s.
Ґленні також описує, як «МакМафія» уникає правосуддя. У деяких країнах злочинці дослівно краще озброєні за поліцію. У деяких їм бракує політичного даху, тому зароблені на незаконній торгівлі мільярди пускають на хабарі політикам і суддям.
Серіал BBC можна у чомусь порівнювати з минулорічним серіалом «Нічний адміністратор» (The Night Manager), знятим за книгою Джона Ле Карре, який отримав схвальні відгуки. Але «МакМафія» — це значно краще кіно, бо значно ближче до правди. Негативний персонаж у Ле Карре, Ричард Роупер, у виконанні Г’ю Лорі — лише пародія на справжнього торгівця зброєю. Тим часом «погані хлопці» з «МакМафії» списані з реальних людей.
Читайте також: Фейкові новини нового покоління
Звісно, організована злочинність — це лихо світового масштабу. Китайські «Тріади», колумбійські наркокартелі та італійська «Ндрангета» заробили собі страхітливу репутацію. Однак російська організована злочинність становить особливу загрозу через те, що державна влада, зокрема служби безпеки й бізнесмени, що нібито працюють в межах закону, є активними партнерами бандитів.
Колишні очільники КГБ в Росії та їхні злочинні поплічники без тіні докорів сумління поширюють свій вплив за кордоном – у демократичних країнах, що сусідять з Росією, де колись порядкували комуністи; у мегаполісах на кшталт Бомбею і Каїра; у вищих ешелонах влади в Білому домі, а також, як підказує «МакМафія», у… лондонському Сіті.
За три десятки роботи журналістом у Східній Європі я перетинався з мафією, олігархами й очільниками таємних служб. Часто відрізнити їх складно.
Більша частина серйозних статків, які олігархи накопичили у Росії 1990-их на розпродажах доведених до банкрутства підприємств і приватизації державних активів (від великих комунальних підприємств до прибуткових гірничих, газових і нафтових компаній), витікає з незаконного бізнесу.
Нині писати про людей, які заробили мільярди доларів завдяки краху комунізму, нелегко. Адже вони захищають свою репутацію і приватність, подаючи позови про захист гідності та честі, вдаючись до погроз про фізичну розправу або й гірших методів.
Читайте також: Озирнутися на Схід
Раніше я регулярно зустрічався з Борісом Березовським — харизматичним, але страхітливим мільярдером, який у 2000-му посварився з Путіним і втік до Лондона, виживши у замаху (підрив авто) в Москві.
Я навідував його квартиру в пентгаусі на Пікаділі. До неї треба було підніматися ліфтом без кнопок: керувати ним могла лише служба безпеки за допомогою паролю, який щодня змінювався. Кремезний тілоохоронець-ізраїльтянин, який не відходив від Березовського ані на крок, раніше служив у Французькому іноземному легіоні.
Олігарх помер 2013 року у ванній кімнаті свого маєтку в Беркширі. Попри висновок судмедекспертів, його дочка Єлизавета переконана, що батька вбили. Хтось вірить, що він скоїв самогубство, бо йому світило банкрутство.
Ця справа може так і лишитися нерозкритою. Та очевидно, що чимало мешканців Великої Британії, які мають зв’язки з Росією, гинуть за загадкових обставин. Найвідоміший випадок — загибель Алєксандра Літвінєнка, що втік до Великої Британії після конфлікту з ФСБ, де працював.
Він надав важливу інформацію британській MI6, яка разом з іспанськими колегами розслідувала зв’язки між російською організованою злочинністю та відмиванням грошей Кремлем.
Спершу іспанці сподівалися на співпрацю російських правоохоронців. Однак уся делікатна інформація, якою іспанські служби ділилися з росіянами, миттю потрапляла до криміналітету. Усвідомивши, що справа їм не до снаги, іспанці звернулися по допомогу до MI6.
На думку інсайдерів, Літвінєнко поплатився життям за допомогу в операції Avispa («Оса» іспанською). Торішнє судове слідство звинуватило у вбивстві російську владу; для усунення Літвінєнка було використано рідкісну й дорогу отруту — ізотоп полонію, що є радіоактивним елементом.
Історії Бєрєзовського і Літвінєнка нагадують сценарій трилера. Однак це реальна доля тих, хто перейшов дорогу Кремлеві — нехай і під захистом британської влади.
Також цілком реально російські злочинні угруповання використовуються для відмивання грошей в інтересах російської політики, запуску кібератак, торгівлі людьми і контрабанди товарів, ба навіть вбивств, замовлених Кремлем.
У Сполученому Королівстві фінансовий центр у Лондоні залишається відкритим до відмивання грошей. Щоправда банкам тепер доводиться проводити більше бюрократичних процедур для перевірки походження грошей, які до них потрапляють. Та все ж бізнесмени досі без проблем проводять величезні суми необлікованих коштів через хеджеві фонди.
Ще жоден британський уряд не дав раду з брудними грошима в торгівлі. Вони проходять через офшорні рахунки і відмиваються у серці провідного фінансового центру світу. Про все дбають безпринципні фінансисти, юристи і бухгалтери, а також сонні регулятори.
Десятки років ми закривали очі на цю проблему. Індустрія банківських послуг раз за разом притлумлювала зусилля наших регуляторів, що намагалися запровадити суворіші правила для іноземних клієнтів із великими статками і серйозними зв’язками. Щопрадва, уряд Девіда Кемерона зробив деякі кроки у боротьбі з анонімними власниками компаній – ті, завдяки непробивним законам про нерозголошення інформації, приховують імена справжніх бенефіціарів і зазвичай знаходяться у британських заморських територіях.
Але ті зусилля зійшли нанівець. Нині знову щось робити намагається уряд Терези Мей. За дорученням міністра внутрішніх справ Ембер Радд, Національна кримінальна агенція (NCA) взялася за «посередників» — чиновників, які сприяють відмиванню грошей на високому рівні.
Я знаю деяких правоохоронців, які працюють над цим в Таємній службі розвідки. Їхня рішучість та устремління по-справжньому мене вразили. У боротьбі з кримінальними авторитетами застосовуються ті самі інструменти, що були використані проти спонсорів тероризму: прослуховування, зламування кодів, проникнення, інші прийоми «темного мистецтва» шпигунів.
Та, боюся, криміналітет завжди буде на крок попереду. Зокрема тому, що користується підтримкою російської влади. Якщо ми хочемо подолати міжнародну злочинність і її політичних покровителів, знадобиться рішучість, якої нам бракує з часів Холодної війни. Минулого місяця в Москві міністр закордонних справ Великої Британії Боріс Джонсон наголосив, що відносини між його державою і Росією «давно не були такими поганими».
«У деяких сферах Росія ставиться до наших інтересів із більшою ворожістю, ніж будь-коли раніше від часів Холодної війни, — додав він. — Деякі речі нам дуже складно прийняти, і ми не можемо їх прийняти».
Слід розуміти, що Росія прагне підірвати й послабити нашу систему, перетворити її на забавку для себе. На відміну від радянських комісарів, сучасні російські можновладці не хочуть знищити Захід. Їхня мета — зробити так, щоб Захід служив їхнім інтересам. Якщо хабарі не спрацьовують, росіяни будуть залякувати, а, коли треба, вбивати тих, хто стає на шляху.
Як і персонажі «МакМафії», російські «шишки» вміють поводитися чемно, коли треба. Якщо втратимо пильність, ми дозволимо себе надурити, а тоді ми приречені.
Звісно, «МакМафія» — це лише телесеріал. Та і в реальності позитивні герої теж не завжди перемагають. Яким буде наше життя, якщо люди на кшталт героїв цього серіалу переможуть у драмі реальності, що розігрується у нас під носом?