Не дивуйтеся, коли Радикальна партія Олега Ляшка не тільки пройде у парламент, а й набере там максимум голосів. В порівнянні з нікчемними режисерами та піарниками партії влади і такими ж нездарами, що обслуговують опозицію, іміджмейкери найвеселішого депутата Верховної ради вміють створити для людей свято. І хоча цього разу Ляшко не доїв корову і не їв землю, він зумів влаштувати шоу, що надовго запам’ятається глядачам та учасникам. Ляшко всього лиш приніс на з’їзд партії вила, якими розмахував більше години і погрожував всім конкурентам, але ті вила дуже пасували до революційної атмосфери з’їзду.
В цілях економії, з’їзд партії радикали вирішили проводити просто неба в столичному парку Шевченка перед червоним корпусом однойменного університету. Вийшло доволі символічно на фоні пам’ятник Кобзарю, який закликав «вражою злою кров’ю волю окропити», а позаду кузня молодих кадрів, яких Ляшко взявся провести в парламент. На заощаджені кошти викупили телетрансляцію на одному з каналів. Хіба ж не прекрасно? Кожен киянин чи гість міста може прийти і покайфувати на шоу, а кому не пощастило бути в столиці, насолодитися ним по телевізору. На фоні з’їзду Партії регіонів, наприклад, з їхніми десятками міліцейських автобусів для охорони від гіпотетичних терористів, це чудовий PR-хід.
Читайте також: ПР починає вибори: розминка у Раді, голосування наосліп і нечувані заходи безпеки
Все почалося з такого собі аперитиву. Ще за годину до «часу X» на екранах коло сцени закрутились відеоролики з Ляшковими подвигами. Виступи в парламенті, зустрічі з людьми, а на «закуску» зрив одіозним борцем за народні права засідання райради в Гайвороні. Ляшко вириває мікрофони в переляканих обранців, б’є по голові папкою зажерливих чиновників, поливає їх мінеральною водою і перевертає столи. Чудова картинка для затравки на початок з’їзду найрадикальнішої партії України? Тож коли бамкає шоста вечора і за планом повинно все початися, хтось з активістів кричить "ви готові до зустрічі лідера?" "Так" мляво відповідають присутні і після уточнюючого "Не чую" голос з народу видає сакраментальну фразу – "спочатку налий – потім почуєш."
Далі – ще цікавіше. На сцену виходить переможець конкурсу "Голос Країни" Іван Ганзера і розігріває публіку. Коли закінчує співати другу пісню, з’являється лідер з вилами в оточенні коханої дружини та доньки, цілує їх, хреститься і прямує до подіуму. Екзальтовані делегати вітають його стоячи і з криками «Україна!». На завершення хтось кричить "Україна – вперед!" і натовп вибухає сміхом. Звісно Ляшкові не до цього. Він видирається на сцену і починає…
Переповідати всі перли, які вийшли з вуст Ляшка, просто немає сенсу. Жодні букви не передадуть того колориту, з яким було сказано "Азаров, хай йому грець у печінку, цьому любітєлю кровосісєй" чи "коли дід і баба півдня, чи півроку стоять раком на городі, а потім по тридцять копійок продати картоплі не можуть" – це треба чути.
Як і годиться, Ляшко відчуває себе на вершині слави. Він сипле перлами, махає вилами і погрожує всім і вся. Владі за те що довела народ до зубожіння та продовжує визискувати його, закуповуючи собі малину по 670 гривень за кілограм, опозицію – за те, що понабирала за гроші в свій список потенційних «тушок» і прикривається Юлею, яка сидить в тюрмі. "Я хочу попередити нинішню владу, – кричить Ляшко, – вила напоготові і ми з оцими вилами поведемо народ, візьмемо владу і наведемо порядок в країні!" "Дайте мені більшість голосів, дайте мені владу в парламенті і ми цими руками наведемо лад в країні, – підіймає до неба Ляшко руки з вилами і трясе ними, як пророк. Ці руки скоріш за все, як і руки іншого борця за справедливість, ніколи «нічого не крали».
Проголосивши делегатам з’їзду основи партійної ідеології та прояснивши завдання, Ляшко запрошує на сцену найближчих соратників по боротьбі. Першою удостоюється честі вийти до лідера мати п’яти дітей з Кіровоградщини, провідниця поїзда на прізвище Шевченко. Вона буде йти першим номером в виборчому списку Радикальної партії, а після перемоги очолить парламентський комітет з охорони здоров’я. Її промова коротка, але змістовна. Суть зводиться до того що Україну врятує тільки Олег Ляшко і його партія. Цієї ж прогресивної думки дотримуються й решту делегатів, яких Ляшко витягає на сцену.
Поряд із зовсім незнайомими обличчями можна помітити славетну ведучу, а віднедавна «борця з ментовською мафією», як твердить Ляшко, Наталію Розинську і вдумливого «патріарха українського парламенту» Юрія Кармазіна. Розинська повідомляє, що люди, які намагалися її вбити дуже пошкодують, що її недобили і цитує Євгена Коновальця "У вогні перетоплюється залізо в сталь, у боротьбі перетворюється народ в націю," а Кармазін поводиться на диво скромно, явно відчуваючи себе не у своїй тарілці. Він обмежується лише доволі пісним спічем про те, що його партія вирішила подружитися з «радикалами» Ляшка і не буде їх поборювати на округах. Далі слово надають «Голосу країни» Івану Гензері і він співає пісню Скрябіна про тата. Пісня бере за живе.
Ляшко слухаючи її сяє як писанка, а Розинська заломлюючи руки з букетом квітів, ледь не плаче. Ще трохи і по її щоках можуть потекти сльози і зіпсувати весь макіяж. Але, на щастя, пісня вчасно закінчується. "Дайте мені айпад з порядком денним", – просить лідер, коли його соратники всідаються на свої місця.
Процес зачитування списків кандидатів – це окреме шоу, яке Олег Ляшко взявся відіграти сам. Втім, яскравим воно видається лише на початку і вкінці. Спочатку, коли депутат-радикал повідомляє, що у його партійному списку нема ні спонсорів, ні олігархів, ні навіть депутатів, а лише представники народу і особливо його молода надія. А в кінці, коли запрошує на сцену трьох матерів –героїнь, що мають по п’ять дітей і цікавиться в одної з них, як поживає її корова, яку він подарував, і чи вже вона розтелилася. Коли жінка чесно зізнається, що ще ні, Ляшко раптом пригадує, що серед кандидатів від партії є ще й батько-герой, що має п’ятьох чад, і відразу кличе його порадити, як українцям добитися таких успіхів і настругати стільки дітей в такий скрутний для країни час. Після всіх цих приємних формальностей делегати, звісно, голосують одноголосно за обидва списки і дружно співають гімн.
У фіналі -запланований брифінг для журналістів. Проте, в акул пера і мікрофона питань до лідера радикалів майже немає і ситуацію рятує старенька бабуся, що вклинюється в розмову та починає жалітися на свою важку долю. Каже, що в неї шахраї з сільради відібрали хату і викинули на вулицю. Бабуся плаче. Ляшко її обіймає і заспокоює. Виглядає дуже зворушливо. Старенька довго не може втішитись і відпускає свого рятівника лише після того, як він дає слово приїхати до неї в четвер і розібратися зі всіма кривдниками. Хтось з помічників забирає стареньку і бере в неї контактні дані.
Ляшкові підносять шаблю він махає нею з хвилину над головою позує для камер і повертає власникові. Каже, що навмисне іде на вибори не з партією, а по мажоритарці. Так, мовляв, по-справжньому можна стати народним обранцем. Вірить в свою перемогу і радить «держимордам» із провладної партії регіонів спробувати «одепутатитись» на округах. Люди не поспішають розходитись. Кожному хочеться бодай торкнутися свого радикального депутата останню надію на щасливе життя. Депутат не проти. Це ж мабуть так приємно…