З іншого світу

Періодично ми з колегами отримуємо дзвіночки від читачів. Нагадування про те, що нашу писанину ще й читають, у кожного свої. Це не завжди злісні коментарі-анонімки на нет-сторінці журналу. Комусь телефонує шкільна вчителька і розповідає, що Тиждень читають цілою учительською. Хтось переказує через знайомих, що вважає вас красунчиком. Когось за фотографіями на останній сторінці впізнають на вулиці або в метро. А комусь пишуть листи через соціальні мережі або сайт Тижня. Шановні читачі, хочу вам подякувати за вашу увагу, доречні зауваження і конструктивну кри­­тику. Але найбільше подяк – за подяки.