Фільм "Заручники…" – яскравий представник незалежного британського кіно з усіма похідними: без упізнаваних великих "зірок"; з використанням ненормативної лексики і різноманітної сучасної рок-музики; знятий переважно ручною камерою і хорошим режисером. Але фільм Девіда МакКензі (за плечима якого щонайменше дві дивовижні драми: «Холлем Фоу» і «Остання любов на Землі») має безліч додаткових причин його подивитися.
Читайте також: Про мету «Прометея»
Можливо, перше – це те, що музика у стрічці жива, бо дія відбувається протягом п’яти днів 2010 року в Кінроссі на реальному рок-фестивалі T in the Park, одному з найбільших у Шотландії, а головну жіночу роль виконує вокалістка гурту Molotov Jukebox Наталія Тена. Друге: через штучний момент – героїв, які перед фестом не знали одне одного, а почали знайомство зі сварки, зв’язує кайданками один доброзичливець – розвивається життєдайна історія. Бо їх фактично силоміць примушують пройти через усі «принади» несподіваного з’єднання, але, минувши незручні моменти і навіть ненависть, вони роблять останній крок до любові. Це дещо наївно та водночас стовідсотково романтично і, що важливо, не притягнуто за вуха й позитивно.
МакКензі все зробив легко і драйвово, примудрившись при цьому не втратити реалістичності, торкнутися драматизму і не зіпсувати хепі-енд. Актори мали музичний досвід, перед камерою імпровізували; звук писали з майданчика і монтували в той самий день… Можливо, комусь видасться неприродною аналогія «доброзичливця» з «вісником долі», та, як на мене, вона хоч і має місце, проте око не ріже. За лаштунками будь-якого фестивалю може статися все що завгодно, тож режисер втілив цілком ймовірний випадок, на відміну від фільму «Рок на віки», що йде зараз у нашому прокаті. Пластикові сюжет та персонажі «Року…» викликають лише огидний присмак у роті, натомість «Заручники…», не маючи претензії на дороге «шато», дають невибагливий смак молодого вина. І ефект більш ніж задовільний.
Читайте також: Живий труп