Та й узялисяжза одну з найактуальніших тем – житлово-комунальну. Народ украй роздратований зростанням цін, чітко пояснити яке не в змозі ніхто. Посилання на зовнішній фактор вже не задовольняють. Навіть найзавзятіші прибічники Партії регіонів починають порівнювати те, що було, і те, що нині є. Нічого не вийшло й із величезних інформаційних бульбашок. Гучні на початку справи, порушені проти Леоніда Кучми, Юлії Тимошенко та Юрія Луценка з різних причин були девальвовані та загрожують перетворитися на свою повну протилежність. А тут іще йпенсійна реформа. Бажання втілюватиїї жодного, проте гроші від МВФ так треба, хоч зі світу тікай. З Росією проблеми накопичуються шаленими темпами. Вірити у зниження цін на газ – це те саме, що чекати посеред великої водойми на погожий вітер. Хоч як мостись, а все мулько.
Хоч-не-хоч, а потрібні жертви. Ось вони і знайшлися. Відставки керівників ЖКГ доволі показові. По-перше, це найлегше, що можна зробити. Це не зачіпає важливіших фігур та галузей. По-друге, ЖКГ стосується всіх і кожного, й тут дуже важливо продемонструвати, як президент піклується про простих людей. По-третє, зацікавленість до галузі виявляють серйозні люди, готові за відомими рецептами взятися за неї, щоб покращити своє матеріальне становище й збільшити свій вплив. По-четверте, хоч як дивно, але саме в ЖКГ за умови правильного підходу результати можна отримати дуже швидко. Причому відчутні вони будуть для всіх. А пропагандистський та піарівський результатине змусять себе чекати, а треба як ніколи. Проблема лише в одному. Де він, той правильний підхід, та й навіть якщо його знайдуть, хто його втілюватиме? Можна наразі з упевненістю стверджувати, що навіть на обрії таких людей немає. Лише марево.
Формальним приводом для відставок обрали неврегульованість тарифів на водопостачання. Президента обурювало, що по містах і селах вони дуже різняться. Тому вдалися до абсолютно радянського рішення. Тарифи зрівняти по всій країні. Як тут не згадати британського прем’єра: «Велика реформа відбулася б у політиці, якби мудрість почала поширюватися так швидко, як це робить дурість». Однакові тарифи… Це суперечить навіть не економічним постулатам, а звичайному здоровому глузду. Як можуть бути однаковими ціна на воду у квартирних кранах, що знаходяться на берегах Дніпра чи інших річок, та на узбережжі Азовського моря у Запорізькій області, якщо там воду до населених пунктів доводитьсязавозити, позаяк своєї у них бракує та й узагалі ніколи навіть не було. В
Віце-прем’єр Андрій Клюєв заявив, що різницю доплачуватиме бюджет. І це такий спосіб боротьби з його дефіцитом, який постійно прогресує? Найпевніше, це елементарний популізм, за який все одно рано чи пізно треба будеплатити. Чи влада сподівається, що кривий кінь та вивезе. Відразу можна сказати, що марно. Радше це приклад катастрофічно швидкого поширення дурості. Французи у таких випадках кажуть: якщо людина мертва – це надовго, а як дурна – то назавжди.
Проблема ЖКГ – це лише детонатор великих перестановок у вищих ешелонах влади. Гнівні пилипини президента на адресу тих чи інших міністрів є тим, що мовою артилеристів і танкістів називається «виделкою». Перший набій – недоліт, другий – переліт, третій – влучний. Річ не лише в тім, що міністри не впоралися та недопрацювали. Вони не могли нічого вдіяти в принципі. І те, що відставному віце-прем’єру підшукали, зважаючи на все, тиху посаду посла в Білорусі, опосередковано це підтверджує. Та й гнів голови держави радше показовий, розрахований на публіку, як-то кажуть, pro bono publicо – для всезагального блага, як його розуміють наші можновладці. Йдеться про підготовку до приходу інших до управління країною. Аж ніяк, більшість ми знаємочи будемо знати, але переважно вони всі вихідці з того самого відомого намрегіону. До речі, луганські після того, як Тихонов пішов, стали слабшими. Це ще одне підтвердження того,що нагорі змінюється розстановка сил між групами впливу. Зрештою, це і спричинило ці перестановки нинішні та майбутні.
Аж ніяк не випадково відставки співпали з публікацією листа голови Національного банку прем’єр-міністру, який одразу виставили напоказ на сайті УНІАН. Зазвичай таку переписку зберігають для службового використання. Таке просочування інформаціїстовідсотково організували не зі стін Кабміну. Цілком імовірно, що Арбузов – один із кандидатів у прем’єри. Проте є й інші. У голови Нацбанку є чимала перевага – він не політик. Наразі. Ющенко, між іншим, також так починав. Це не просто попередження в очікуванні негативного розвитку подій в економіці. І, звісно, не просте застереженнячиновника в тому, що з національною валютою може щось недобре статися, позаяк він доповів та попередив. Але ж це надто легко. Лист – частина,так би мовити, багатоходівки, спрямованої на створення умов, щоб голова держави стукнув кулакомобстіл і закричав: всі на вихід із речами. Це фактично обвинувальний акт на адресу прем’єра, на якого вже готуються повісити усіх собак. И каждое лыко будет в строку. Навіть холера в Маріуполі за бажання, незалежно від того, переросте вона в епідемію чи ні, буде використана. Взагалі-то звичайна подія, яких в Україні відбувається із десяток щодня, перетворилася на об’єкт пильної уваги. Холера – звичайне кишкове захворювання, щоліта у нас таке трапляється зі значно небезпечнішими хворобами, проте міністри й чиновники усіх мастей та рангів не кидаються в полум’я. Тут потрібні вживати організаційнихта профілактичнихзаходів, спрямованих на те, щоб не допускати епідемій, але ж лікарі знають, що робити в таких ситуаціях. Не вперше. Наразі від київських чиновників галасу багато, а діла нема, позаяк кількість хворих збільшується.
Вочевидь, що підкилимова й доволі гостра боротьба груп впливу в оточенні президента на цьому етапі завершилася тимчасовим компромісом. Основні кадрові питання врегульовано й залишається чекати оголошення наслідків. І найлегше це буде зробити в період літнього спаду політичної активності. Але не виключено, що цьому дійству нададуть широкого інформаційного розголосу. Чимало залежатиме від того, як розвиватимуться справи Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. Навіть Леонід Кучма дедалі більше демонструє рішучість перейти в контрнаступ. Так що варіанти можливі.
Головна проблема влади, незалежно від конкретних персоналій, полягає в тому, що вона хоче таких реформ, які б не зачіпали її основ. Поєднати непоєднуване. Ситуація ускладнюється наближенням парламентських виборів, які за філософією жителів владних коридорів потребують якихось популістських заходів. А це загрожуєподальшим розхитуваннямі без того непевного становища. До того ж додаткових ресурсів бракує, а накачування пустими грошима невдовзі призведе до того, що нині переживає Білорусь. Діяти доведеться у вузькій протоці між Сциллою чималих бажань України та Харибдою вкрай мізерних можливостей.
Залишається лише одне – імітувати велику активність, що супроводжуватиметься білим шумом. Заплановані владні перестановки – складова цієї стратегії. Напевно, нині в Адміністрації президента за пропозиціями заїжджихполіттехнологів розробляють ще щось, часто на межі фолу. Але це стиль російських консультантів, інакше вони просто не вміють. А їхні замовники не в змозі чітко сформулюватинавітьзавдання, оскільки самі його не розуміють до кінця. Є лише одне, проте нестримне бажання– будь-що залишитися при владі. Тому і літають думками високо в небесах, що на виборах намалюють такі результати, які їм треба. Думають, що 2004 рік ніколи не повториться. Про таких мудрий Черчілль казав: «Я здогадуюся, як це: бути колодою. Згорати не хочеться, але зрештою поступаєшся незаперечним доказам».