3 березня 2022 року Верховна Рада України Звернулася до Організації Об’єднаних Націй, Верховного комісара ООН у справах біженців, Міжнародного комітету Червоного Хреста, Європейського парламенту, міжнародних організацій та їх парламентських асамблей, парламентів та урядів іноземних держав щодо термінової необхідності забезпечення захисту цивільного населення України від збройних нападів російських загарбників та попросила вжити усіх необхідних заходів зокрема й введення на територію України миротворчих сил на підставі Резолюції ГА ООН 377 (V) «Об’єднання заради миру» від 3 листопада 1950 року.
Про вірогідність такого кроку, а також про те, чому Верховна Рада зволікає з ухваленням закону який є сьогодні набагато потрібніший, аніж ініціатива про створення миротворчої місії, яку складно реалізувати Тижню розповів правник Володимир Василенко. У 1991-2009 роках Володимир Василенко брав участь у роботі Генасамблеї ООН; у 2001-2005 роках працював суддею Міжнародного Кримінального Трибуналу з колишньої Югославії; 2018 року був обраний одним з трьох аудиторів НАБУ. Нижче подаємо його коментар:
“Миротворчі місії не надсилаються в райони бойових дій. Вони надсилаються для розведення сил конфліктуючих сторін, або для того, щоб запобігти зіткненням. В нашому ж випадку, сенс полягає у тому, щоб створити об’єднані збройні сили ООН, які б допомогли Україні дати збройну відсіч Росії. Для цього потрібно продовжити Спеціальну сесію Генеральної асамблеї ООН, яка не була закрита, а лише зупинена, й на ній ухвалювати відповідне рішення – спеціальну резолюцію.
Читайте також: Як закрити небо над Україною? – пояснює експерт
Звичайно, що порушувати питання про ухвалення такої резолюції потрібно. Але Україна ще має великий простір для створення і застосування національного законодавства, спрямованого на відсіч агресії та подолання її наслідків. 11 лютого 2020 року Секретаріатом Верховної Ради України було зареєстровано проєкт закону України «Про національне агентство з питань подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації» № 3057. Його співавторами є близько 60 депутатів, які належать до різних фракцій парламенту. Документ підтриманий профільним комітетом з питань національної безпеки, оборони та розвідки й рекомендований ним для розгляду в першому читанні.
Створення такого органу необхідне для підготовки консолідованої претензії України, як держави, що зазнала агресії, до РФ, як держави-агресора. Метою діяльності цього органу є забезпечити централізований збір та узагальнення фактів, на основі яких будуть зроблені підрахунки обсягу шкоди, заподіяної РФ і обсягу витрат державного бюджету, яких зазнала Україна в наслідок російської агресії. Складається дивна ситуація. Президент України Володимир Зеленський виступає зі зверненням до народу України в якому попереджає Росію, що вона виплатить «репарації та контрибуції» за спричинену агресією шкоду, а ВРУ, більшість в якій, належить до пропрезидентської партії “Слуга народу”, продовжує ігнорувати обговорення та ухвалення закону про створення спеціального органу, що має підготувати правове і фактичне підґрунтя для пред’явлення Росії конкретних сум матеріальної шкоди, яку вона повинна відшкодувати. Створення агентства з питань подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації має не менше, якщо не більше значення, ніж ініціатива про миротворчу місію, яку дуже складно виконати. А національний закон можна, ухвалити дуже швидко за скороченою процедурою.
Читайте також: Ворог несе втрати: які перемоги українського війська на фронті та поразки у окупантів (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)
Верховна Рада мала б ухвалити звернення до прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) про прискорення розгляду справи, яка була розпочата МКС ще наприкінці 2015 року, щодо воєнних злочинів і злочинів проти людяності, які вчинила Росія підчас збройної агресії Росії, що розпочалась ще 20 лютого 2014 року. Звичайно, в практичному плані Україна мала б вжити термінових зусиль спрямованих на надання прокурору суду належним чином оформлених матеріалів, щодо злочинів, які вчинила Росія. Таке звернення мало б супроводжуватись ухваленням ВРУ закону про ратифікацію Римського статуту МКС. Відсутність ратифікації цього важливого міжнародного акту підриває міжнародний престиж України і найголовніше, є перешкодою в розгляді справи порушеної Україною як першочергової.