Останніми роками про систему освіти стало модно говорити в розрізі різних міжнародних рейтингів вищих навчальних закладів, у топ-500 яких досі відсутні українські alma mater. Навіть президент офіційно заявляв, що потрапляння до іноземних рейтингів чи не одне з головних завдань нинішньої реформи освіти.
Утім, фігурування у престижних переліках є лише наслідком системного впливу на якість викладання, формування повноцінної матеріально-технічної та дослідницької бази, ведення реальної наукової діяльності тощо. Тож Україна вустами гаранта поставила перед собою досить амбітну мету, але методи її досягнення поки що використовуються доволі совкові. Реформу освіти було спрямовано, зокрема, на укрупнення, об’єднання вишів, що навряд чи суттєво вплине на якість викладання, проте явно стане ознакою нового часу для вищої школи.
Практика об’єднань
Дискусія щодо ефективності укрупнення навчальних закладів не є новою. Однак сьогоднішнє суспільство до цього процесу ставиться доволі байдуже, на відміну від 2004 року. Варто згадати наслідки, до яких призвела спроба створити Сумський національний університет, коли місцева облдержадміністрація виступила з ініціативою об’єднати три виші: Сумський державний університет (СумДУ), Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка (СумДПУ) і Сумський національний аграрний університет (СНАУ).
За пасивного споглядання більшості викладачів студентський спротив їхньої ліквідації переріс у масштабну політичну та інформаційну акцію, яка для багатьох громадян стала ознакою нового протестного часу і передвісником Майдану-2004. Тоді, як і тепер, Закон «Про вищу освіту» (ст. 23, п. 3) передбачав право навчальних закладів на добровільне об’єднання зі збереженням статусу юридичної особи всіх учасників новоутвореного комплексу. Такий підхід за принципом soft power (м’якої сили) не влаштовував тогочасну владу і переважно не має підтримки сьогодні, адже об’єднання зразка 2011 року більше нагадує бізнесове «злиття та поглинання».
Читайте також: Парасолькова реформа
Остання формула дає можливість реорганізувати структуру управління в адміністративному порядку та змінити керівництво навчального закладу. Яскравим прикладом ігнорування рішення трудового колективу щодо обрання ректора став Донецький національний університет. Тож на кандидата, який не матиме заздалегідь протекції чи підтримки, може впасти 33 нещастя, як це сталося з легітимно обраним Юрієм Лисенком: порушення кримінальної справи, обшуки в дружини та її побиття і врешті-решт звільнення через надуманий прогул. На щастя, зараз таких конфліктів не спостерігається, але ми лише на першому етапі процесу, тому варто бути пильними.
Викладацькі кадри вирішують усе
Ідея бліц-реформування полягає в тому, щоб передати в підпорядкування Міністерству освіти і науки, молоді та спорту всі вищі навчальні заклади, адже сьогодні частина з них перебуває в юрисдикції інших міністерств та відомств (наприклад, медичні – МОЗ, правоохоронні – МВС, виняткові – Кабінету Міністрів України тощо).
З одного боку, цей крок є цілком логічним, адже завдяки такій новації були б забезпечені уніфіковані умови прийому, можна було би реалізовувати повноцінні дослідження ринку праці й лише на їхній основі розподіляти державне замовлення. Крім того, моніторинг дотримання в перспективі запроваджених стандартів викладання, підтримка наукових шкіл могли б позитивно вплинути і на якість освіти. Утім, така централізація на практиці в Україні означатиме безапеляційний вплив на виші та подекуди втручання у внутрішньоуніверситетську діяльність. Чітка адміністративна вертикаль також проглядається в новому законопроекті «Про вищу освіту», який 2011 року підготовлено у профільному міністерстві.
З іншого боку, кількість навчальних закладів в Україні є невиправдано великою. МОНмолодьспорт наводить такі цифри за даними Держкомстату: 854 ВНЗ, із них 349 – III–IV рівнів акредитації всіх форм власності та підпорядкування, зокрема державної форми власності 228, у тому числі 148 університетів, академій і 32 інститути. Якщо порівнювати із середньостатистичним європейським співвідношенням кількості вишів і кількості населення, українські вражають своєю чисельністю. На жаль, кількість зазвичай не передбачає якість, а подекуди і негативно впливає на рівень викладання. Утім, навряд чи об’єднання ВНЗ з метою укрупнення вирішить це питання. Фактично малі та малопопулярні навчальні заклади приєднають до вишів із кращою репутацією та більшою кількістю викладачів і студентів. Такий підхід є досить поверховим.
Вільний ринок освіти?
Ринок постачальників освітніх послуг має регулювати кількість гравців, а принцип штучного зменшення статистики за рахунок додавання ВНЗ ні на що якісно не вплине. Якщо вже профільне міністерство визнає, що в нас є навчальні заклади, до яких не подано жодної заяви абітурієнта у 2011 році, то чи не час переглянути список тих вишів, які безпідставно отримали ліцензії, а не об’єднувати їх з іншими? Кількість потенційних студентських місць становить приблизно 700 тис. по Україні відповідно до розданих ліцензій. Важливим залишається й питання виділення місць державного замовлення малопопулярним навчальним закладам, що підтримує їх на плаву, але, по-суті, топить вищу школу. Адже логічнішим є інвестування бюджетних коштів у перспективні ВНЗ.
Профільне міністерство декларувало, що на добровільній основі до вересня цього року буде об’єднано до 50 вишів. Утім, бажання укрупнитися виникло в менш ніж половини анонсованих закладів. Такі процеси охопили Кривий Ріг, Львів, Донецьк, Чернігів, Закарпаття. Ситуацію не можна назвати непрогнозованою, адже важко уявити собі керівника, який готовий із власної волі йти з ректорського крісла. Тож у МОНмолодьспорту є два варіанти розвитку подій: почати тиснути жорсткіше на адміністрації ВНЗ і мотивувати їх на добровільне об’єднання або ж переглянути всю систему роботи ринку й створити належні умови для тих, хто тримає марку керманичів вищої школи, і піти на непопулярні заходи: не видавати ліцензії тим вишам, якими не цікавляться ані абітурієнти, ані фахові викладачі.
Укрупнення
Вже об'єдналися або перебувають у процесі реорганізації такі виші:
Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В’ячеслава Чорновола став підрозділом Національного університету «Львівська політехніка»
Криворізький національний університет утворили з Криворізького технічного університету та Криворізького державного педагогічного університету
Криворізький економічний інститут Київського національного
економічного університету імені Вадима Гетьмана реорганізовано в підрозділ Криворізького національного університету
Державний університет інформатики та штучного інтелекту приєднався до Донецького національного технічного університету
Азовський регіональний інститут управління Запорізького національного технічного університету став підрозділом Бердянського державного педагогічного університету
із Слов'янського державного педагогічного університету та Горлівського державного педагогічного інституту утворився Донбаський державний педагогічний університет
Державна льотна академія України стане структурним підрозділом Національного авіаційного університету
Металургійний факультет Національної металургійної академії перетвориться на підрозділ Криворізького національного університету
За даними МОНмолодьспорт