Жан, великий герцог Люксембурга правив країною 36 років. Він став на чолі держави 12 листопада 1964 року, коли від трону відреклась його мати. У 1998 році він призначив своїм наступником сина Анрі, а 7 листопада 2000 року зрікся престолу і передав Анрі управління країною.
Ганс-Адам II став правлячим князем Ліхтенштейну 13 листопада 1989 року. Він і досі формально вважається правителем держави, хоча фактично передав повноваження щоденного вирішення державницьких питань своєму сину Алоїзу ще у 2004 році.
Народом Сіанук починаючи з 1941 року був королем, прем’єр-міністром, главою держави, першим Головою державної ради і знову королем Камбоджі. І хоча фактичне правління Сіанука завершилося у 1970-му році, він відрікся трону лише у жовтні 2004 року через проблеми зі здоров’ям.
Саад аль-Абдула аль-Салім аль-Сабах став еміром Кувейту 15 січня 2006 року. Втім вже довгі роки до вступу на посаду він мав серйозні проблеми зі здоров’ям, що змусило парламент висловити сумнів у його успішності. Після дискусії всередині правлячого сімейства Саад аль-Абдула аль-Салім аль-Сабах 24 січня вирішив відректися від престолу, таким чином пробувши на посаді 9 днів.
У 1972 році у 16-річному віці Джигме Сінгье Вангчук став четвертим королем Бутану.
У грудні 2005 року (у свої 50 років) він оголосив, що піде з посади у 2008 році. Але не дочекавшись визначеного строку у грудні 2006 року передав владу своєму старшому сину Джигме Кхесар Намгьял Вангчук.
28 січня 2013 року Королева Нідерландів Беатрікс, яка правила з 1980 року оголосила, що зрікається трону на користь свого сина 45-річного принца Віллема-Александра. Королева сказала, що офіційно звільнить престол 30 квітня, в день, коли виповниться рівно 33 роки її перебування на нідерландському троні.
