Перелік воєнних подій, які найсильніше вразили українців під час великої війни очолюють оборона Києва, швидка окупація Херсона і Мелітополя на початку вторгнення ворога, бої за Маріуполь та потоплення крейсера «Москва». Про це свідчать результати опитування громадської думки, яке провели спільно соціологічна служба Центру Разумкова та Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва з 23 по 30 березня 2023 року.
Респондентам пропонували обрати головне із запропонованого переліку подій (більше однієї відповіді). Повні результати наведено нижче:
При цьому опитування зафіксувало тенденцію, що мешканці окремих регіонів надають у своїх спогадах більшої ваги тим подіям, які відбувалися ближче до місць їхнього проживання. Оборона Києва стала головною подією для понад половини мешканців Центру, а оборона Харкова (і контрнаступ на Харківщині у вересні торік) – для мешканців Сходу. На Півдні передусім згадують швидку окупацію міст на першому етапі вторгнення і бої за Миколаїв. Детальніше у таблиці:
«З огляду на це, держава вже зараз має надавати особливої ваги подіям місцевого значення, включати їх у процеси загальнонаціональної комеморації. Громадяни повинні відчувати, що кожна локальна чи регіональна подія, трагічна чи переможна, є невід’ємною і значущою частиною національного спротиву російській агресії. Це збагачуватиме національну пам’ять та відіграватиме важливу роль у зміцненні національної єдності у майбутньому», – доходять висновку автори.
Інший висновок із дослідження, що на думку респондентів, ключову роль у відбитті російського наступу в перші місяці війни відіграли Сили оборони та «весь український народ», а не конкретні особистості чи органи влади.
«Цікаво, що попри відносно нижчі показники визнання ролі Сил оборони та українського народ у боротьбі з окупантом, на Сході суттєво вищий показник визнання ролі партизан на окупованих територіях – таку думку поділяє чверть населення макрорегіону», – зауважують автори.
Серед воєнних злочинів, скоєних росіянами, найбільше вразили респондентів розстріли і катування у Бучі на Київщині. «Операція з оборони Маріуполя, яка вже стала частиною колективної пам’яті українців, також, окрім аспекту героїчності оборонців Маріуполя, містить і трагічну сторінку, пов’язану з військовими злочинами окупантів – передусім вбивство цивільних мешканців міста, що ховалися у Драмтеатрі Маріуполя, а також вбивство полонених військових, які захищали “Азовсталь”, у таборі в Оленівці», – зазначають у супровідному тексті.
Стосовно подій, які асоціюються з гордістю і перемогою, респондентам задали відкрите питання – тобто вони мали не вибрати з переліку, а самі пригадати ті або інші події. Найчастіше згадали звільнення окупованих територій загалом та конкретних, зокрема. Але є й досить абстрактні відповіді, як-то «наші військові» або «об’єдналася країна, згуртованість, незламність».
Також українці продовжують вірити у перемогу над ворогом. Загалом по Україні таких 72%, а ще 21% «скоріше» вірять у перемогу. Також респондентів опитали про ставлення до Революції Гідності через дев’ять років після перемоги протестів. Більшість погоджуються з твердженням, що це було «справедливе повстання народу проти авторитарної влади», але регіональні особливості у цьому питанні досі відчутні.
Цей поділ поширюється на ставлення до завершення війни з Росією відчутно, але не абсолютно. Серед групи, яка не вважає Майдан справедливим повстанням, вищий показник тих, хто готові не певні компроміси задля завершення війни. Але серед цієї категорії понад третина респондентів все ж вважають, що війна може завершитися лише перемогою, а на «будь-які компроміси» з ворогом взагалі готові йти тільки 17,4%.
Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Заявлена еоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Водночас додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян. Опитування проводилося методом особистого інтерв’ю (face-to-face) в усіх регіонах України, за винятком Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей, а у Запорізькій, Миколаївській, Харківській, Херсонській областях опитування проводилося на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії.