Але це не тільки тому, що зараз ніхто не знає, чого хоче. На вибір молоді в усі часи впливало не тільки покликання, а й бажання батьків, популярність фаху в суспільстві, особистий приклад знайомого представника певної професії та ще сотні чинників. Гарно було б, якби чарівний капелюх, як у Хоґвартсі, визначав спеціальність, що найбільше підходить кожному з нас. Скажімо, надягаєш таку панаму, а вона тобі: «Автослюсар!». І йдеш вчитися, щоб стати хорошим, тому затребуваним спеціалістом.
У реальному житті замість чарівного капелюха є хіба що примітивні тести від шкільного психолога в 11-му класі. Втім, активна молодь усе ж таки має інші способи для визнання своїх здібностей і покликань: якщо пощастить, то ще в підлітковому віці є можливості спробувати різні напрями. І тоді вибір стає обґрунтованішим, бо нічого кращого за певний тест-драйв фаху уявити собі не можу. Працюєш над створенням шкільної преси, лагодиш комп’ютери всім друзям і родичам, допомагаєш батькам у власному магазині, пробуєш свої лідерські чи педагогічні якості в тематичних таборах: відчуваєш суть професій не за порадою, а на власному досвіді. Бо якщо з практикою не склалося, що здебільшого й трапляється, то залишаються лише теоретичні знання, мода або тотальний уплив батьків, які «краще знають, як тобі жити».
Уже під час навчання в університеті каталізатором правильно обраного фаху може стати робота влітку чи у вільний від навчання час. Зараз знайти студента, що не підробляє, майже неможливо, бо стипендія, яку комусь щастить отримувати, навряд чи може прогодувати. Знаю приклади, коли мої однолітки навіть допомагають батькам, бо мають змогу заробляти більше, ніж дипломовані вчителі в провінційному місті. Однак, звичайно, не грошима єдиними. Вважаю, що тут крім них є ще аспекти: здобуття досвіду конкретно за своєю спеціальністю, бажання розвиватися, спробувати щось нове, спілкуватися. Ідеально, коли вони поєднуються. Але невже всі студенти, які підробляють у піцеріях, навчаються на економічних спеціальностях?
Чиатйте також: На одне робоче місце претендує більше шести українців
Невже всі майбутні технологи, інженери чи фізики просто схибили, обравши нецікаву для себе професію? Не завжди: зараз не дуже легко знайти роботу конкретно за своєю спеціальністю й після отримання диплому, що вже казати про заробіток під час навчання. У деяких сферах — IT, комунікації, мистецтво — це доступніше. А в інших, особливо якщо йдеться про технологічні та вузькоспеціалізовані професії, студентам не раді. З одного боку, брак досвіду, неповний робочий день, проблеми із сесіями — доволі серйозні аргументи для роботодавця не на користь працевлаштування студента. Але з другого боку, це можливість виліпити для себе ідеального працівника, мов з пластиліну. От тільки такі ідеї більше поширені у сфері обслуговування, тому й виходить, що студенти, які мають у назві своєї спеціальності по кілька надто престижних слів, опиняються за касами та прилавками. Сумно? З погляду інвестованих державою грошей — дуже.
Але, вважаю, це не так уже й погано, як може здаватися спочатку. Бо приклад західних країн показує, що працедавцю важливе розуміння людиною самої ідеї роботи як такої: відповідальність, уміння працювати в команді, банальна пунктуальність. Це все важливо на будь-якій роботі, тому й стане перевагою під час подальшого працевлаштування за спеціальністю, навіть якщо ці навички здобуті на посаді бариста чи касира.
Можливо, не треба так серйозно ставитися до тих підробітків. Ось заздрю своїм колегам по факультету, які навчаються на спеціальності «філософія». Бо без філософії й морозива не продаси, тому будь-яка робота може бути правильно інтерпретована щодо їхньої майбутньої спеціальності. Стій і філософуй! Чого не скажеш, наприклад, про лікарів, які просто не мають права працювати за фахом до завершення навчання. І навряд чи студент медичного вишу після першого курсу знайде собі якесь місце в лікарні, де платили б гроші, хоча б як у McDonald’s… І саме в такій ситуації дуже корисно поєднати просто бажання заробити гроші та розвинути якісь нові, як зараз модно казати, «скіли», що навряд чи можуть бути зайвими. Усе ж таки занадто багато всього гібридного нині нас оточує, тому точно не можна знати, який досвід може стати в пригоді в подальшій кар’єрі.
Читайте також: Особливості цьогорічного вступу
Одіозна народна депутатка Надія Савченко нещодавно подала яскравий приклад цього, розповівши, як працювала в службі, що надає секс по телефону. Не знаю, як вона використовує цей досвід у своїй теперішній роботі, бо її манера спілкування з колегами та пресою йде трохи врозріз із уявленням про комунікативні здібності представників цієї сфери, але факт надбання навичок є. Головне, бути готовим до будь-яких вигинів у кар’єрній драбині, аби спробувати більше й у такий спосіб знайти справу, що справді до душі. А на майбутнє… Хто знає, може й знайдеться механізм на кшталт того капелюха, щоб робити однозначний вибір майже після народження. Чи, може, з’явиться можливість уже під час навчання за базовими напрямами робити вибір спеціалізації. Але поки що ми можемо навчатися, працювати й пробувати.