Виголошуючи, як мені здавалося, очевидну очевидність, я помітив в очах своїх співрозмовниць певну розгубленість, немов вони вперше почули слово Walkman. Мені це видалося неможливим, але саме так і було. Обидві пані, представниці покоління міленіалів, уперше почули від мене про існування за сивої давнини культового плеєра з непретензійною назвою Walkman.
На хвилину я відчув себе Мафусаїлом, що пам’ятає давні 1970-ті роки. Але, щоб довести свою думку до логічного завершення, треба на хвилину затриматися, ба навіть повернутися до недалекої минувшини.
Отже, технологію касет із магнітострічкою, які записують звук, винайдено та опрацьовано на початку 1960-х років у нідерландському концерні Philips. Наприкінці того десятиріччя касети із записаною на фабриках музикою можна було відтворювати в автомобільних стереомагнітофонах. Трохи згодом уже випускали різні за розміром касетні магнітофони, і на ринку з’явився новий носій: невелика касета завдовжки 102 мм, завширшки 64 мм і завтовшки 12 мм з магнітострічкою завширшки 3,81 мм.
Читайте також: Хто править світом?
Масару Ібука, співзасновник японського електронного гіганта Sony, подорожуючи, любив слухати музику, відтворену з касет на фірмовому магнітофоні TC-D5 завбільшки як груба книжка середнього формату. Саме він попросив одного з дизайнерів фірми розробити лише програвач касет без власних динаміків, зате з невеликими навушниками. Так народився культовий плеєр і так почався новий розділ не тільки в технології, а й у маркетингу.
Випущений компанією Sony плеєр Walkman був першим в історії портативним пристроєм для відтворення музики, він поміщався на долоні. З’явився 1979‑го, опанував світ, і до миті закінчення виробництва касетного варіанта Walkman 2010 року цей геніальний винахід купило понад 200 млн осіб в усьому світі. Відтоді Sony почала випускати сучасніші варіанти Walkman, які відтворюють музику, наприклад, на компакт- і міні-дисках.
Той невеликий пристрій змінив спосіб слухання музики. Я досі пам’ятаю хайп на вулицях міст. Кожен прагнув бути власником своєї приватної музичної станції. 1983 року вперше продано більше аудіокасет, ніж вінілових платівок.
Із появою Walkman з’явився й новий спосіб маркетингу електронних мініатюрних гаджетів. Можливість персоналізувати індивідуальні музичні списки була за своєю суттю революційною зміною способу поширювати музику. Змога відтворити музику, яку вибрав ти, і то тільки для себе, була одним із головних рекламних гасел компанії Sony. Наголошували, що, попри величезний масив користувачів Walkman, твій вибір — лише твій особистий вибір. Отже, можна було жити у двох немов протиставлених світах водночас. З одного боку, Walkman був масовим товаром, а з другого — індивідуалізованим носієм музики, яку вибрав ти.
У цій сфері мало що змінилося й дотепер. Старенький Walkman компанії Sony замінили щоразу новіші моделі айфонів із відповідною програмою iTunes. Пристрої стали ще менші, бездротові навушники — досконаліші, вибір змісту майже необмежений (дійшов до звуку й зображень), але ідея, яка правила за основу й для Walkman, та сама.
Акіо Моріта, засновник компанії Sony, пишався своєю унікальною, як на ті часи, маркетинговою стратегією, що зводилася до такого твердження: «Наш план — вплив на суспільство за допомогою нових товарів, а не ставлення запитань, яких товарів прагнуть люди. Суспільство не знає, що є можливим, а ми знаємо».
Читайте також: Ars longa
Ось таку небанальну істину я й хотів розповісти моїм молодим львівським колегам, скориставшись як прикладом цілком невідомим їм плеєром Walkman фірми Sony. Роки минають, але стратегія, яку запропонував Акіо Моріта, нітрохи не втратила своєї актуальності, понад те, є дедалі більше винаходів, про існування яких ми не маємо уявлення, тож і не знаємо, чи потрібні вони нам, але серед нас є візіонери, що знають, як запровадити їх у наше життя. Творці живої сучасної культури мають бути саме такими візіонерами. Суспільство чекає цього, суспільство прагне цього, навіть якщо ще нічого не знає про це. Ідея Walkman — чудовий приклад цього твердження, і, хоча наступні покоління глибоко засвоїли її, вряди-годи варто нагадувати про неї.
Культура — неперервний процес. Щоб якась людська ідея, винахід, досягнення могли стати елементом культури, їх слід берегти, закріплювати й передавати наступним поколінням. Ось так з’являється спадщина. Сьогоднішні неперевершені у своїй швидкості та досконалості «іграшки», без яких ми не можемо обійтися в щоденному житті, мають своє коріння в близькій і трохи дальшій минувшині.
Про це варто пам’ятати, коли ми наголошуємо, у якій (технологічно) досконалій дійсності живемо. Адже серед нас теж є візіонери, що творять світи, про існування яких ми анітрохи не здогадуємося.