Продаж Київенерго – черговий приватизаційний конкурс – знову перетворився на суто номінальну передачу об’єкта, як то кажуть, із рук у руки. Хоча на компанію претендували два потужні гравці: ДТЕК (Ріната Ахметова) та Полтаваобленерго (асоціюють з Ігорем Коломойським та Костянтином Григоришиним). Другий учасник спочатку запропонував за 25% акцій Київенерго 432,305 млн грн (стартова ціна), після чого ДТЕК придбав лот за… 432,5 млн грн, майже за початковою вартістю, визначеною Фондом держмайна. Утім, такий результат був передбачуваним. До конкурсу структура Ріната Ахметова володіла 46,82% акцій Київенерго, а її керівництво ще наприкінці вересня 2011-го заявило, що братиме участь у приватизації енергогенеруючих та енергозабезпечуючих активів. «Є група компаній, акціонерами яких ми є і в збільшенні пакета яких однозначно будемо зацікавлені», – сказав генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко… Йшлося, напевно, про Захід-, Дніпро-, Київенерго та Донецькобленерго.
ТАКТИКА Й СТРАТЕГІЯ
25 листопада, нагадаємо, ДТЕК був єдиним претендентом на купівлю Західенерго: за лот запропонували лише 1,9321 млрд грн – на 0,1 млн більше від стартової ціни. Не було помічено особливого ажіотажу й навколо приватизації ВАТ «Укртелеком». За таких обставин Державна програма приватизації на 2011–2014 роки, затверджена урядом 23 листопада і подана на розгляд Верховної Ради, викликала неабиякий резонанс. Цілком можливо, що цьогорічні конкурси – перша хвиля розпродажу інфраструктурних об’єктів.
«Ми хочемо все держмайно пустити в справу. Те, що в нас є, – об’єкти, які простоюють. Це неправильно. Усе має працювати, на все повинен знаходитися інвестор», – навіть не приховує намірів голова ФДМУ Олександр Рябченко. Президенту Вікторові Януковичу ідея, схоже, сподобалася: за його словами, у власності держави варто залишити обмежену кількість підприємств, які забезпечують виконання нею основних функцій і які гарантують національну та економічну безпеку. Згідно з проектом програми приватизації, у 2011–2014 роках прогнозний обсяг надходження коштів від продажу та управління держмайном становитиме 50–70 млрд грн. Протягом цього часу передбачається зменшення частки державного сектору в економіці до 25–30% ВВП (2010-го ФДМУ оцінював відповідний показник у 37%).
Читайте також: Переділ власності починається вже сьогодні
Форсування приватизації можливе за рахунок спрощення процедур підготовки та способів продажу. Для реалізації малопривабливих пакетів акцій планується дробити їх (знявши обмеження щодо мінімальної ціни) та продавати на біржі (без оголошення стартової ціни). За умови реалізації понад 50% акцій стратегічних підприємств хочуть висувати особливі вимоги до покупців та до післяприватизаційного використання таких об’єктів. Підхід, з одного боку, виправданий, а з іншого – в українських реаліях це давно перевірений спосіб відсікання зайвих претендентів уже на етапі оголошення продажу. Зрозуміло, що держава втрачає при цьому чималі бюджетні надходження через відсутність конкуренції. Очікується також збереження за нею контрольних пакетів стратегічних підприємств із продажем решти акцій невеликими пакетами на фондових біржах.
ЛОТИ-2012
Що виставлять на продаж 2012-го? Точно невідомо. Затвердження переліку об’єктів – це компетенція Мінекономіки, однак зрозуміло, що реальні рішення прийматимуть в інших кабінетах. Навесні 2011-го Олександр Рябченко (ступінь його впливу на процеси також не варто переоцінювати) оголосив про недоцільність продажу Турбоатому – держава володіє 75% акцій, об’єкт цікавить багатьох, однак підприємство безперебійно працює, має портфель замовлень, стабільні ринки збуту.
Раніше уряд пропонував заборонити приватизацію НАК «Нафтогаз України», ДАК «Титан України», Чорноморнафтогазу, Укртранснафти, Укргідроенерго, ДАХК «Топаз», а також низки підприємств авіаційної промисловості та виробників основної залізничної техніки. Проте 1 листопада 2011-го сталося диво: Верховна Рада відмовилася розглядати відповідний законопроект. Дехто після цього дійшов висновку, що справжня мотивація ініціативи – не зберегти згадані активи у держвласності, а створити платформу для їх розпродажу.
За наявною інформацією, перші в приватизаційній черзі Дніпро-, Тернопіль-, Вінниця-, Донецьк-, Закарпаття-, Черкаси- й Чернівціобленерго, а також Крименерго, Дніпроенерго. Енергоактиви, як ми зрозуміли, у полі зору ДТЕК. На інші об’єкти – Одеський припортовий завод, а також усі міськ- та облгази (їх близько 50) – також є основний претендент: бізнесмен Дмитро Фірташ. Він уже сконцентрував у своїх руках велику частку галузі з виробництва добрив. Щоб зайняти експортний плацдарм і стати монополістом на ринку, потрібен ОПЗ. А придбання газорозподільних мереж дасть змогу збудувати вертикально інтегрований холдинг, який контролюватиме весь процес від закупівлі газу до реалізації його кінцевим споживачам. Пакети міськ- та облгазів, виставлені на продаж, різні за величиною (від 0,71% до 26,04%), але вони навряд чи зацікавлять стратегічних інвесторів. До речі, розпродувати ці активи найближчим часом уряд не мав наміру, проте може на це піти, щоб списати з балансу НАК «Нафтогаз України» формально неприбуткові об’єкти.
ГРОШІ ЗАРАДИ ГРОШЕЙ
Інші претенденти на реалізацію – націоналізовані під час кризи банки. 7 грудня Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект про особливість продажу пакета акцій в статутному капіталі фінустанов, у капіталізації яких брала участь держава. Один із ключових меседжів – недопущення до купівлі акцій таких об’єктів колишніх власників. «Стратегічними інвесторами не можуть бути особи, які на момент капіталізації банків державою володіли істотною участю в таких банках», – зазначено в документі. У 2012-му потенційними претендентами на продаж можуть бути Укргазбанк і банк «Київ». Родовід Банк на торги не виставлятимуть, його вирішено перетворити на санаційну фінустанову – «банк поганих активів». З огляду на те, що грошей для подальшого їх «оздоровлення» в держави немає, реалізація «дотаційних» об’єктів видається цілком логічною. Однак залишаються питання щодо прозорості розподілу фінансових потоків, зокрема наданого згаданим банкам рефінансування.
2011-го урядовий приватизаційний план уже перевиконано. Від реалізації держмайна за 10 місяців до бюджету надійшло понад 11 млрд грн – 110% очікуваної цього року суми. Щоправда, левову частку цих надходжень забезпечив продаж 92,79% акцій ВАТ «Укртелеком» – 10,575 млрд грн. 2012-го уряд планує отримати від приватизації 10 млрд грн, знову ж таки щоб профінансувати дефіцит, прямо кажучи, проїсти. Реальну ж вартість більшості великих об’єктів визначити досить складно: їхні папери не торгуються на біржах, тому оцінювати доводиться непрямими методами. Ще частина держактивів – неліквідні малопривабливі підприємства, знайти покупців на яких в умовах кризи нелегко. Відтак, схоже, розпродавши все майно, держава навряд чи отримає бодай половину їхньої реальної вартості.
Читайте також: «Бізнес-корсари» на рейді