Відігравши за останні роки на більшості значних європейських музичних фестивалів, 19 вересня етнохаос-гурт вирушив підкорювати заокеанські простори. Гастрольний тур колективу США та Канадою розпочнеться виступом у Нью-Йорку й триватиме до 13 жовтня. За цей час «ДахаБраха» дасть 15 сольних концертів на великих майданчиках Північної Америки. Географія найширша – від Нью-Мексико до Торонто. Це справжні гастролі найбільшим музичним ринком планети й спроба завоювати саме американську публіку, а не сентиментально-ностальгійні тури осередками української заокеанської діаспори, на які тільки й здатна переважна частина вітчизняних музикантів. Назва команди в перекладі зі старослов’янської означає «давати – брати», що є вельми символічним, адже головне для дахабрахівців, за їхніми словами, – віддавати людям свої візуально-музичні образи й брати від них навзаєм дружнє ставлення.
А розпочиналося все 2004 року, коли під «Дахом» у Влада Троїцького зібралися три вокалістки фольклорного колективу «Кралиця» Ірина Коваленко, Олена Цибульська та Ніна Гаренецька, які мали на той момент великий багаж українського співаного епосу, зібраного власноруч в експедиціях переважно Центральною Україною, професійний вокал і палке бажання займатися справжньою творчістю (див. Тиждень, № 36/2013). Ще однією дуже важливою складовою «пазла» під назвою «ДахаБраха» став молодий актор театру «Дах» Марко Галаневич, який, за його словами, потрапив у гурт лише тому, що був «під рукою», хоча насправді він, звісно, дещо кокетує.
Розпочавши з музичного супроводу вистав, у певний момент дахабрахівці зрозуміли, що потенціал їхнього колективу набагато більший. Перший сольний виступ команди відбувся на етнофестивалі «Шешори-2004». А далі вона остаточно пішла в автономне плавання, результатом якого стали вже чотири сольних альбоми «На добраніч» (2006), «Ягудки» (2007), «На межі» (2009), «Light» (2010), а також спільна з білоруським гуртом PortMone платівка «Хмелева Project» (2012). Не втрачає зв’язок формація і з «батьківським» театром, час від часу беручи участь у театральних постановках та традиційно в ГОГОЛЬFEST.
Свій стиль самі учасники колективу визначають як етнохаос, бо наголошують, що використовують у творчості надбання всіх можливих народів та культур, хоча й беруть за основу українську традицію. Зайвим доказом цієї еклектики слугує просте перерахування інструментів, на яких грають музиканти: гуцульський барабан, джамбе, дарбука, великий барабан, віолончель, дитячі гармошки, австралійське диджериду, баян, гармошка «Ромашка», тромбон, усілякі шумові інструменти (вітер, дощ), індійські табла, бугай, буддійський гонг, навіть каструлі з водою. Згідно із загальновживаною термінологією формація належить до напряму world music. Невід’ємна частина її успіху – фірмовий стиль одягу, фішкою якого є височенні смушкові шапки на дівчатах, що надають виступам додаткового колориту.
За поточний рік «ДахаБраха» об’їхала з концертами в буквальному сенсі півсвіту, поступово перетворюючись на одну з візитівок України за кордоном. Тож запрошення до Америки стало цілком закономірним результатом плідної та чіткої роботи, як творчої, так і концертно-менеджерської. Як розповіла Тижню менеджер формації Ірина Горбань, команда вже досягла того рівня, коли її не треба нікому пропонувати – самі запрошують.
На жаль, у себе вдома «ДахаБраха» лишається «широковідомою у вузьких колах» естетів, любителів етнотусовок, митців та інтелектуалів загалом, тоді як переважна частина населення ніколи не чула ні цієї назви, ні їхніх пісень. Однак історія успіху «ДахаБрахи» засвідчує, що свіжа концепція, плюс працелюбність, плюс талант виконавців здатні переломити найнесприятливіші умови.