Ксьондз Хмельовський був і є об’єктом численних жартів. Глузували з його обскурантизму, кумедності в спостеріганні світу й глупства в його зображенні. Не лишили в спокої й притаманного йому барвистого стилю. «Нові Афіни, або Академія, всяких наук повна, на різні назви як на класи поділена, мудрим для пам’яті, ідіотам для науки, політикам для практики, меланхолікам для розваги створена» — зосталися в польській культурі здебільшого як назва й символ відсталості поляків за доби бароко.
Автора першої польської енциклопедії вважають за провінціала і, що тут гадати, простакуватого ідіота. Хибно, бо ксьондз у XVIII ст. був просто свідком епохи, в якій жив: сповненої упереджень та перебільшень. Він показував світ, у якому межа між дійсністю й уявою була розмита. Попри це все він був енциклопедистом. Нині, напевне, став би співтворцем Вікіпедії… або засідав у якомусь важливому комітеті, який готував би нове визначення чогось, що вже й так непогано визначене. З енциклопедії «Нові Афіни» лишився в пам’яті потомків один фрагмент, одна цитата, одна стаття, нехай навіть найкоротша, водночас смішна своєю добродушною очевидністю й цілком розумна своєю простотою: «Кінь такий, як бачить кожен».
Читайте також: Єжи Онух: «Нинішній образ України у світі базується на західному або російському наративі»
Отож мене запросили на Фестиваль ідей в Одесі, щоб я висловився на тему «Модерне мистецтво для модерних суспільств».
Я й гадки не маю, що розумного можна сказати на цю тему, а кожне зі слів назви мого виступу вимагало б окремого визначення, а талантом ксьондза Хмельовського давати короткі визначення я, на жаль, не наділений. Ми маємо багато різновидів визначень, серед них і такі, які називають остенсивними (визначення полягає в невербальній вказівці — наприклад, жестом — на реальний предмет і його очевидні характеристики). У принципі, остенсивне визначення важко вважати таким, бо його складно і відокремити з контексту, і вставити в текст. Воно полягає в демонстрації того, чого стосується визначене уявлення. Що таке текст? Власне, це те, що я пишу зараз, або ж це те, що саме зараз ви читаєте. Що таке собака? Ох, власне, це те, що ви там тепер бачите, ― собака. Він саме перебіг нам дорогу. Остенсивні визначення бувають кращі за заміну одного слова багатьма словами. Коли бачу, знаю. Якщо чую, то знаю. Коли я вже пишу про все, то треба написати й про коня. Адже кінь важливий, як не писати про нього? Однак що тут писати про коня, якщо його знає кожен?
Я буду банальний, якщо скажу те, що знають усі. Трохи безглуздо розповідати про очевидні речі. Але ж я не можу ані промовчати про щось усе-таки важливе, ані розповісти про те щось оригінально, по-новому й небанально.
І буду банальний, якщо скажу, що не треба писати, яким є те чи те. І навіть не треба писати, що не треба цього писати. Коня Хмельовського згадують часто. Ті, хто пише словники та енциклопедії, ставляться до ксьондза, певне, із захватом. Адже їм теж часто кортіло б написати, мовляв, кожен знає, що таке те або те. Але не мають відваги. На допомогу в скрутній ситуації людині, яка має розумно висловитися на тему «Модерне мистецтво для модерних суспільств», прийшла інформація, яка вже кілька днів гуляє в соціальних мережах.
Отже, 7 вересня в Кіото Міжнародна рада музеїв (International Council of Museums, ICOM) голосуватиме за нове визначення музею. Комітет, який кілька останніх років працював над змінами, пропонує ввести такі висловлювання, як «соціальна справедливість, глобальна рівність і планетарний добробут». На думку багатьох, запропоновані зміни надто політизовані, і чимало добре відомих музеїв відверто висловлюються проти них. Майже 50 років ICOM визначала музей як «неприбутковий заклад», що «купує, зберігає, досліджує, оприлюднює та виставляє матеріальну й нематеріальну спадщину людства та її середовище з цілями освіти, вивчення й задоволення».
Новий варіант визначення музею запроваджує додаткове покликання на «людську гідність та соціальну справедливість», і така позиція поділила товариство 40 000 професіоналів, які представляють 20 000 музеїв, уздовж ліній неприхованих ідеологічних розколів.
Читайте також: Ars longa
«Це не визначення, а утвердження модних цінностей, занадто складне й почасти хибне», ― сказав професор університету Париж-3 Нова Сорбонна, а водночас голова Міжнародного комітету музеєзнавства Франсуа Мересс і відмовився від участі в подальшій роботі комітету, який готує зміну визначення: «що таке музей».
Тож можна запитати: а що було не так із дотеперішнім визначенням? Зараз такі часи, що вже не вистачить геніального у своїй наївності визначення «коня» авторства ксьондза Хмельовського, нині над визначеннями працюють комітети фахівців, і то працюють роками, проте важко добачити користь їхньої праці, і годі навіть згадувати про естетичну красу визначення, хіба що слід визнати, що вона полягає в «планетарному добробуті», хоч би що означали ці слова. Комітетам, які заново розглядають питання, що таке музей, а також тим, хто намагається зрозуміти, чим є модерне мистецтво для модерних суспільств, я пропоную ще одну глибоку у своїй простоті думку парафіяльного священика XVIII ст. із Фірлейова (тепер село Липівка) неподалік від Рогатина на Івано-Франківщині: «Дракона подолати важко, але старатися треба», а «Кінь такий, як бачить кожен». Ну, хіба що не хоче бачити… бо не має відваги.