Юлія Ковальська, 84 роки (Львів)
Трудового стажу, як у мого чоловіка, не маю. Замолоду мене заслали до Сибіру, а коли повернулася до України, пішла на роботу на один із військових заводів, де, пропрацювавши два роки, дістала травму. Допомоги для такої категорії, як політв’язні, не передбачено, тому й отримую мізерну пенсію, яка зростає незначними шматочками. За останній місяць держава додала аж 16 грн.
Грошей вистачає лише на їжу та ліки. Ми вже й забули, коли купували одяг. Ось хотіла придбати собі халат, звичайний, але коли побачила його ціну, то відмовилася від цієї думки. Він коштував 450 грн. Зараз ціни такі, що не можна собі дозволити нічого, окрім найнеобхіднішого.
Андрій Ковальський, 88 років (Львів)
Маю близько 60 років трудового стажу. Як ветеран УПА отримую щомісяця допомогу від Львівської міської ради в розмірі 500 грн, обіцяють ще доплати від облради, але наразі ще не було. Загалом розмір моєї пенсії виходить 1994 грн. Нам дуже складно виживати. Уявляю, як живуть інші пенсіонери, які не мають такого великого трудового стажу.
За минулий місяць я заплатив за газ, світло та воду 714 грн. А ще, коли прийшов укладати угоду про вивезення сміття, мене відразу попередили, що ця послуга подорожчала із 17 грн на одну особу до 56 грн. Та я навіть не розчарувався, а жартома відповів, що мене це зовсім не хвилює, бо я отримав від держави добавку до пенсії – аж 3 грн.
Пенсія (на двох): 1994 грн + 750 грн
Витрати
Квартплата: 714 грн
Ліки: 50 грн на день
Олена Бондаревська, 61 рік (Київ)
У мене доволі незвичайна ситуація з пенсією. Я художниця, працювала багато, зокрема на Півночі СРСР, член Спілки художників з 1990 року. Проте Віктор Ющенко, прийшовши до влади, скасував систему пенсійного забезпечення творчих працівників, які не сплачували страхових внесків до Пенсійного фонду. Таким чином я втратила 15 років стажу. А крім того, ще й трудову книжку – не змогла її відновити, оскільки працювала на Півночі. Залишився лише стаж роботи художником-постановником на республіканському телебаченні. За цю роботу я отримую мінімальну пенсію 750 грн. За квартиру треба заплатити 400 грн. На решту прожити неможливо. Я зараз трохи прихворіла – треба лікуватися. Найкращий засіб – лимон із часником. Таблетки ж дуже дорогі! Також мені треба закапувати очі, витрачати щомісяця 250 грн лише для того, щоб не втратити зір. Я віддаю перевагу фітолікуванню – травам. Один пакетик фіточаю коштує 9 грн – курс лікування триває три тижні, тобто вже 100 грн. Один похід до магазину – це щонайменше 100 грн. Тож і виходить, що на 100 грн, які залишаються, можна купити або хліб, або фіточай. У мене син студент, теж художник, підпрацьовує лише влітку. Якщо хтось замовить мені картину, я просто щаслива.
Пенсія: 750 грн
Витрати
Квартплата: 400 грн
Ліки: 250 грн
Решта: 100 грн – хліб або фіточай
Ольга Безвершенко, 78 років (Київ)
Пропрацювала 50 років художником-модельєром пошивного цеху Кіностудії імені Довженка, на пенсію пішла лише в березні минулого року. Коли досягла пенсійного віку, пенсія була 130 грн. Я подумала: якщо можна ще працювати, то працюватиму. Чомусь вважають, що пенсіонери, які ходять на роботу, збагачуються. На мою думку, це через злидні. Поки працювала, трохи відклала грошей в Ощадкасу – вони в ній і застрягли. Після пенсії ходила на роботу 20 років. Але зараз на студії стрічки не запускаються, нічого не фінансується, цехи скоротили. Після стількох років на пенсію проводжали не урочисто та з удячністю, а так, ніби ти абсолютно непотрібна людина. Останній раз витратила на ліки 158 грн – це крапля в морі. У мене тиск то підвищується, то знижується, тож треба купувати ліки, а це 180–200 грн. Також у мене хворе серце. Загалом щомісяця на ліки потрібно хоча б 300 грн, а то й 400. На продукти маю можливість витратити лише 20 грн на день. При цьому я опікун над дівчинкою шкільного віку. Важко, але так і живу: сьогодні одне купила, завтра інше. Беру курятину, іноді яловичину, рибку, але дорога кусається, тож зупиняюся на дешевій. Щодня кефір, молоко – треба варити молочну кашу. А дитині хочеться купити і сік, і банан, і яблучко. 500 грн плачу за квартиру. Так і живемо.
Пенсія: 1500 грн
Витрати
Квартплата: 500 грн
Ліки: 300–400 грн
Харчування: 20 грн на день
Володимир Чекменьов, 64 роки (Луганськ)
Працював токарем на верстатобудівному заводі – був такий раніше, тепер уже розвалився. Коли вийшов на пенсію 2006-го, отримав 700 грн. Виплати поступово підвищували, нинішній розмір пенсії – 1300 грн. Трудився майже 44 роки на одному підприємстві в одному цеху. Після пенсії не працював – за станом здоров’я. Та й набридло, адже гарував із 15 років. За квартиру та комунальні послуги сплачую 390–400 грн. Одягу майже не купую – він дорогий. Оце придбав взуття – ледь не всю пенсію витратив. М’ясо також беремо дуже рідко, ціни на нього високі. Здебільшого картопля, яйця та інші продукти харчування, окрім м’ясних. Протягом місяця на їжу витрачаємо близько 600 грн на одну людину, якщо нормально харчуватися. Живемо з дружиною, тож суму треба помножити на два. На ліки поки що не витрачаю, слава Богу, тьху-тьху, лише коли придавить. Хоча вже мав дві операції. А дружина тільки на ліках і живе. 300 грн залишається на дрібні витрати на ремонт. У нас приватний будинок – треба лагодити дах. Пенсія в мене мала, для нормального існування потрібно хоча б 2 тис. грн. А так важкувато. Якби вони ще додали! Останнім часом добавляють то 4 грн, то 10 грн, то 5 грн. Але ж ціни у Луганську вже зрівнялися з київськими, а хліб навіть дорожчий.
Пенсія: 1300 грн
Витрати
Квартплата: 390–400 грн
Харчування: 600 грн
Ремонт приватного будинку, дрібні витрати: 300 грн