«На директивах немає підпису Тимошенко, а лише факсіміле», «жоден прем’єр-міністр не брав печатку Кабміну», «від діючого газового контракту апріорі не може бути збитків», «Тимошенко видала власне рішення за рішення всього Кабміну», «прем’єр-міністр намагалася сформувати собі позитивний імідж», «я буду вимушений видалити з зали засідань осіб, які порушують порядок» – усі ці фрази неодноразово лунали рік тому в залі Печерського райсуду Києва, де проходила перша стадія слухання «газової справи» Тимошенко. Зараз ці фрази лунали вже в залі Вищого спецсуду, деця справа розглядалася на останньому в Україні, касаційному етапі.
Відчуття дежавю підкреслювало й те, що в залі перебували загалом ті ж самі особи, що й рік тому: адвокати, журналісти, штабні працівники. Відмінність була єдина – відсутність самої Тимошенко.
Саме ця обставина на усіх попередніх засіданнях касаційної інстанції ставала підставою для перенесення слухань. Прокурори постійно виявляли неабияку турботу про додержання прав екс-прем’єра, наполягаючи на розгляді справи лише за її присутності – хоча, згідно із законодавством, це не є обовязковим, і сама Тимошенко прислала в суд вже кілька листів, де просила слухати справу без неї. Більше того, нескладно було й спрогнозувати, на яку дату буде перенесено засідання, адже раніше слухання в касації та в Київському райсуді Харкова по «справі ЄЕСУ» не надто розходилися у часі. Оскільки наступне слухання у Харкові відбудеться 11 вересня, у Вищому спецсуді справа мала б розглядатись десь на початку осені.
Читайте також: Як "гартувався" список Тимошенко
Однак головуючий суддя Станіслав Міщенко здивувіав усіх, коли після обов’язкових організаційних процедур на початку кожного засідання запропонував його учасникам перейти до розгляду справи по суті, зрушивши її з мертвої точки, в якій вона знаходилася з травня.
Навряд чи на суддю так вплинув преформанс, організований бютівськими нардепами на самому початку засідання. Вони розгорнули величезну репродукцію картини художника епохи Раннього Відродження Герарда Давіда «Здирання шкури з продажного судді», продемонстрували її головуючому, а потім намагалися причепити на стіну, як часто «прикрашають» сесійну залу Верховної Ради. Асоціації з парламентом виникли і у судді Міщенка. «Шановні, тут вам не Верховна Рада», – обурився він.
Читайте також: Лист Юлії Тимошенко з качанівської колонії(квітень 2012)
Головуючий продемонстрував справжній майстер-клас для свого молодшого колеги з Печерського суду Родіона Кірєєва, який кожного разу влаштовував істерики після подібних заворушень у глядацькій залі.
«Ви маєте дві хвилини. Я буду вимушений видалити з залу засідань осіб, які порушують порядок. Дві хвилини пройшли», – спокійно проговорив він. Опозиціонери вгамувались – але не через погрози судді, а тому, що їм непотрібно було зривати засідання. Касаційна інстанція – остання перепона Юлії Тимошенко на шляху до Європейського суду з прав людини, вердикт якого, майже безсумнівно, буде на користь екс-прем’єра.
Останні перешкоди було усунуто, і засідання пішло у середньому темпі. Один за одним виступали захисники екс-прем’єра, оголошуючи давно відомі кожному, хто слідкує
за «газовою справою», аргументи на користь Тимошенко. Олександр Плахотнюк розповідав про відсутність складу злочину у діяї екс-прем’єра, Юрій Сухов – про суб’єктивність держобвинувачення, Микоал Сірий – про відсутність замагальності у процесі та вимушені дії Тимошенко в умовах газової кризи початку 2009 року. Проміж них взяв слово і головуючий суддя Міщенко, котрий зачитав зроблений на вимогу Київського райсуду Харкова висновок судмедекспертизи, за яким Тимошенко «може сприймати та аналізувати інформацію, а також брати участь у заходах за межами лікувального закладу».
Читайте також: За рік Тимошенко втратила вплив на "Батьківщину"
Певне пожвавлення цілком очікувано вніс Сергій Власенко, який проілюстрував відсутність збитків від газового контракту 2009 року за допомогою пляшки води. «Якщо я продам цю пляшку пану Плахотнюку за мільйон гривень, – Власенко взяв в руки напівпорожню пляшку мінералки, – це не означатиме, що у нього будуть збитки», – Власенко поставив пляшку ближче до адвоката Плахотнюка.
Прокурори волооко за цим спостерігали, на обличчі людей в мантіях не здригнувся жоден м’яз.
Після Власенка слово взяв представник цивільного позивача у справі, НАК «Нафтогазу України», Вадим Куницький, який, затинаючись, взявся пояснювати, яких збитків Тимошенко завдала державі через газові контракти 2009 року. Людина, на яку держава поклала обов’язок вибити з екс-прем’єра півтора мільярди гривень до державної казни, було схожою на хорошиста, який зачитує абсолютно нецікавий ані вчителям (людям в мантіях), ані однокласникам (решті присутніх) реферат.
Зрештою, справа дійшла і до виступів прокурорів, які багато в чому мали бути сигнальними. Зранку, не подавши клопотання про перенесення засідання у зв’язку з відсутністю Тимошенко, вони дали «зелену вулицю» суддям щодо переходу до розгляду касації по суті (що, до речі, не опинилося поза увагою захисту). Зараз від них залежало, як розвиватиметься справа далі: відступивши від своїх звинувачень, або принаймі, вимагаючи перекваліфікувати обвинувачення Тимошенко на менш тяжку статтю (як у справі Юрія Луценка), вони б продемонстрували, що Банкова, чи то під зовнішним тиском, чи з власних міркувань, вирішила «включити задню».
На жаль, ситуація залишилася незрозумілою. Прокурор Сергій Пересунько зосередився на другорядних касаціях по справі, поданих адвокатами екс-премєра. Родіон Кірєєв у свій час знайшов спосіб помститися захисникам Тимошенко за всі знущання та впини на свою адресу, направивши відповідні звернення до адвокатських кваліфікаційно-дисциплінарних комісій – тепер адвокатти намагалися їх оскаржити.
По головній касації, яка стосувалася вироку Тимошенко, Пересунько мовив лише пару слів, вимагаючи залишити в силі вердикт Печерського суду. Кінець промови прокурора збігся з завершенням робочого дня Вищого спецсуду, і суддя Міщенко оголосив перерву до вівторка.
Залишилось незрозумілим, чи на вівторковому засіданні держобвинувачення висловлюватиме далі свою позицію щодо вини Тимошенко. По завершенню засідання Сергій Влаксенко запевняв журналістів, що буде. Це було б логічно – якщо прокурор Пересунько приділив стільки часу опису того, як Власенко та інші адвокати зневажали суддю Кірєєва, він мав би детально пояснити, чому Тимошенко має сидіти у вязниці до 2018 року.
Читайте також: Ребекка Хармс про справу Тимошенко і санкції щодо України
Шанси екс-прем’єрки вийти на волю до цього часу, як і раніше, виглядають примарними. Звісно, право на життя має конспірологічна версія, за якою Віктор Янукович вирішив випустити на волю свою головну опонетнку, знаючи, що вона вже точно не братиме участі у виборах (термін подачі відповіджних заяв до ЦВК вже збіг), і в такий спосіб красиво «прогнутись» перед Заходом. Але на Банковій не можуть не розуміти, що Тимошенко, опинившись на волі,навіть без посвідчення кандидата в депутати, встигне організувати чинному президенту «вирвані роки» ще до виборів.