Тарас Лютий філософ, письменник, колумніст, музикант

Вирішальний потоп

Опінії
8 Травня 2022, 20:02

Про причини такого плюндрування можна довго гадати, позаяк повсякденну російську свідомість уже понад сто років готують до того, що Сковорода – зачинатель їхньої інтелектуальної традиції. Що відбулося і чим завинив мислитель, а тим паче у рік свого 300-ліття? Не варто сподіватися, що символічні дії нічого не означають. Найменші свідчення про світ української культури є зайвими нагадуваннями, що мозолять очі тим, кому не сповна дається сфера смислу. Що менше буде згадок про Сковороду на матеріальному (позірному) рівні, то легше буде його вписати в контури «русского мира».

 

 

Розглядаючи світлини знищеної архітектурної пам’ятки, на думку переважно спадають якісь апокаліптичні жахіття. Проте до подібної химерності вдавався і Сковорода в своєму останньому діалозі «Потоп зміїний». Оскільки його написано як пересторогу, автор використовує есхатологічні біблійні видіння. Але чим є для нього Біблія? Символічним світом. Тому, хто нині в подробицях переживає російсько-українську війну, важко не помітити схожого катастрофізму. Потоп, який згадує Сковорода, водночас нагадує вогняну безодню. Вона проливається тотальними пожежами лише через те, що когось засліпили власні невиправдані забаганки. Та дарма боятися пекельного виру, каже філософ, якщо всі його ознаки вже тут, а не десь у вигаданому місці. Затьмарена пеленою самовихваляння людина скидається на сліпця. В сучасному світі незрячими є ті, хто не здатний скинути пелену пропаганди, назвати ворога ворогом, а зло злом. Усе відбувається, ніби у притчі Сковороди про зрячого та сліпого. Перший постійно шукає радісного оновлення, а другий дедалі більше занурюється в морок.

 

Читайте також: Символічний світ Сковороди

 

Дозволю й собі проінтерпретувати діалог з огляду на сучасні наші реалії. В розмові бере участь невпевнена в собі допитлива душа та невмирущий дух. Усе довкола, розповідає дух, складається з трьох частин, або великого (макрокосму), малого (мікрокосму) та символічного (Біблії) світів. Біблія не є збіркою сакральних текстів, а радше подібна до моделі, на основі якої ми можемо збагнути істину. Та символи не треба прочитувати буквально. Вони натякають на щось справді значиме. Говорячи сучасною мовою, ідеологія пропонує несправжню, умовну і почасти викривлену реальність, а її елементи мають бути розшифровані, а не просто засвоєнні. Розпізнати правду вдається тільки тоді, коли з’ясуєш ким ти є. Чи твориш свої, чи волієш жити чужими смислами. Розпізнання своєї суті Сковорода уподібнює спалахуванню іскри. Це точка самоусвідомлення, самовладання. Після цього людина вже не кориться сваволі недоладних владик.

Для того, щоби збагнути єдність макрокосму з мікрокосмом, або світу і себе, якраз і потрібен символічний зв’язок. Але смислові стосунки вибудовуються самостійно на підставі того, що Сковорода називає видимою та невидимою природою (натурою). Іншими словами, ніколи не поспішаймо хапатися за позірне, бо часто воно лише видається реальним. Усе потребує роботи з виявлення прихованого. Невидиме і підлягає осмисленню. Пропаганда спокушає швидким задоволенням, оманливою статусністю, химерною величчю. Проте в якісь моменти видно, як досягаються швидкі ефекти. Сковорода розповідає історію: художник намалював оленя з павичем, утім згодом витирає фарби. Його молодший син розчаровано плаче, а старший вдоволено сміється, бо зрозумів, як можна справляти на людину враження. Фарби є тінню, за допомогою якої створюються зображення. Та необхідно з’ясувати, з якою метою малярі беруть у руки пензель. Отже, згадані три компоненти світу (великого, малого, символічного) складають його єдність. А кожна з оцих складових своєю чергою має дві подоби – удавану (видиму) та правдиву (невидиму). Той, кому відкривається ця таємниця, вважається тим, хто досяг висоти Божої Гори.

 

Читайте також: Двійники Сковороди

 

Нинішньому читачеві непросто продиратися крізь нагромаджені Сковородою образи Господньої землі, небесного пристанища, столиці Сіон. А надто зображень Жони з немовлям, яка ширяє в небесах, рятуючись від переслідування Змія, а той прагне потопити її дитину, вивергаючи блювотиння. Як зрозуміти цього фігуративного дракона? Годі шукати в ньому одномірності. Він схожий на уробороса – звитого в кільце змія, символа вічності. Це означає, що все-все знову повторюється. От тільки, яким боком усе надалі повернеться, ніколи невідомо. Так і колесо невпинно обертається, але неясно на що наїде. В Біблії немає готових пророцтв і точно вивірених передбачень. У ній є сукупність символів, які слід інтерпретувати. Тому для Сковороди Біблія одночасно – Бог і Змій.

Війна, свідками якої ми є, почалася не декілька місяців тому й навіть не після окупації Криму та Донбасу. Щонайменше вона триває з проголошення в 1721 році Російської імперії. Тобто, як і Сковороді, їй уже 300 років. І хай як дивно, вона одночасно і Бог, і Змій. Бог, тому що ми боронимо своє, не претендуючи на чуже. А отже, розрізняємо добро і зло. Змій, тому що нарешті оприявнює те, що століттями гнітило та придушувало. Це вирішальний Зміїний потоп, і не тому, що в майбутньому зникнуть усілякі випробування, а через те, що нарешті випадає нагода поставити та вирішити наші кардинальні екзистенційні питання. Уникнути їх неможливо, так само, як несила, за словами Сковороди, відлучитися «від свого живого древа». А вони такі: хто ми є, яким буде наш світ і як ми його збираємося визначати?

95