Міжпартійний консенсус — це непогано, але тішитися було б легковажно
Четвертого липня британські виборці підуть голосувати на дострокові вибори, призначені зневіреним прем’єр-міністром від консерваторів Ріші Сунаком. Найімовірніше, більшість голосів і, відповідно, перемогу здобуде Лейбористська партія на чолі із сером Кіром Стармером.
На відміну від попередніх виборів 2019 року, нині союзники не хвилюються. Тоді Лейбористську партію очолював Джеремі Корбін, відомий своїми лівими поглядами й недовірою до «імперіалістичних» НАТО і Сполучених Штатів, але схильний заплющувати очі на каверзи росіян. Brexit тоді ще був під питанням. Трирічні виснажливі суперечки в парламенті про те, як (і чи варто) впроваджувати результати референдуму 2016 року, похитнули віру британців і міжнародної спільноти в нібито прагматичну й ефективну систему державного управління Великої Британії. Центристські ліберал-демократи навіть закликали анулювати результати референдуму й лишитися в складі Європейського Союзу. (Зізнаюся: я балотуюсь на вибори від ліберал-демократів.)
Та нині все це в минулому. Лейбористи вигнали Корбіна за його реагування на розслідування справи про антисемітизм. Тепер він позиціює себе як незалежний політик. Борис Джонсон виграв вибори для консерваторів, пообіцявши «довести Brexit до кінця». Після хаотичного року відносини Великої Британії з Європою владналися. Про наступницю Джонсона Ліз Трасс, яка жартувала, що сумнівається, чи вважати Францію союзницею, усі вже майже забули. За нею і слід прохолов. Відносини з лідерами у Вашингтоні, Брюсселі, Парижі й Берліні приязні й прагматичні. Провідна роль Великої Британії в озброєнні України викликає овації.
За Стармера, імовірно, усе так і лишиться. У його команді хороші радники. Однак у них не лишається простору для маневрування. На тлі тиску щодо збільшення витрат на охорону здоров’я, освіту, соціальне забезпечення й інфраструктуру кошти на оборону знайдуться нескоро. Прагнучи повернути собі голоси робочого класу, який виступав за Brexit і облишив лейбористів 2019 року, Лейбористська партія відмовилася від суттєвого перегляду відносин з Європейським Союзом. Маленькі партії тим часом не вплинуть на загальний консенсус.
Читайте також: Вибори у Великій Британії: насуваються зміни
Ситуація нібито непогана, та насправді має викликати тривогу. Коли 5 липня 2024 року уряд Стармера прийде до влади, на нього чекає напружений графік. Не встигнуть міністри облаштуватися в кабінетах, як уже муситимуть пакувати речі на саміт НАТО, що відбудеться у Вашингтоні за кілька днів — 9 липня. Колеги в Лондоні тим часом готуватимуться до саміту Європейської політичної спільноти, що пройде у Великій Британії 18 липня. Емманюель Макрон, без сумніву, сяятиме на обох заходах, чого не скажеш про інших європейських лідерів. І поки Стармер — новенький, ніхто не очікуватиме від нього сюрпризів.
Однак доля готує чимало сюрпризів для нього. Світ не чекатиме, коли Велика Британія розрулить свої проблеми. Україна виграла нам час. Та ми його змарнували. Європейська оборона досі в прикрому стані. Близький Схід невдовзі палатиме. Росія тривожно насувається на Африку. Материковий Китай погрожує Тайваню. Північна Корея геть сказилася. А з огляду на протекціонізм, змінення клімату, міграцію й неминучий технологічний переворот на тлі розвитку штучного інтелекту міжнародна арена висуває чи не найскладніші виклики за останні кілька десятиліть.
Утім, Велика Британія відстає на багатьох фронтах. Ослаблена армія не подужає відправити воювати навіть одну дивізію. Конче потрібно кардинально переглянути оборону. Вразливість країни до брудних грошей і брудних прийомів вражає. Brexit, що й досі не повністю запроваджений, тисне на економіку. У сфері державного управління панують хаос і скандали. В інфраструктурі й екологічних стандартах британці суттєво відстають від решти Європи. Політична система закостеніла. Якщо почитати висвітлення Великої Британії в іноземній пресі, стає зрозуміло що на зміну дифірамбам Cool Britannia («кльовій Британії»), що мали місце всього десять років тому, прийшли побивання про занепад.
Раніше союзники нарікали на непередбачуваність Великої Британії. Нині ж їм варто ще більше непокоїтися через її тяглість.