Випробування Антарктидою

 Нафти більше, ніж у арабів

 

Непереборне бажання деяких країн поділити між собою Антарктиду вже прозвали «золотою лихоманкою ХХІ століття». Щоб жодна країна не заявила про монопольне право на володіння континентом, з 1959 року шостий материк перебуває під опікою Міжнародного договору про Антарктиду, доповненого Мадридським протоколом про охорону навколишнього середовища з 1991 року. Останній документ забороняє будь-який видобуток корисних копалин. А, за оцінками, тільки запаси нафти й газу (6,5 млрд т і 4 трлн м3 відповідно) під Антарктидою та на шельфі більші, ніж на Аравійському півострові.

 

Є також поклади срібла, урану, залізної руди. Дуже скоро може повторитися історія з Арктикою, котра розтанула до такого стану, що сусідні держави почали ділити між собою «зони впливу». Вже сьогодні США, Чилі, Австралія висувають претензії на антарктичні землі (остання вимагає 42% континенту).

 

 

А от що справді добувають довкола Антарктиди, то це біоресурси. Йдеться, перш за все, про антарктичного криля та окремі види риб, м’ясо яких використовується в харчовій, фармацевтичній і косметичній промисловостях. Лише в США та країнах Європи зареєстровано більше 150-ти заявок на патенти в цій сфері: в Іспанії хочуть лікувати шкірні захворювання та продовжити термін зберігання трансплантованих тканин за допомогою глікопротеїну з антарктичних риб, в Німеччині – виробляти екстракт із антарктичних водоростей для потреб косметології. М’ясо криля грає роль популярної дієтичної добавки: містить омега-3 кислоти, котрі дієвіші за риб’ячий жир у відновленні життєдіяльності серцево-судинної системи людини. Ще одна загроза для Антарктиди – туризм і фіктивні наукові розробки. Крім 4-х тисяч полярників (50 наукових станцій із 20-ти країн), щороку на «льодовий континент» приїздять майже 40 тисяч туристів. Вони привозять (навіть не усвідомлюючи цього) в Антарктиду та довколишні острови європейську рослинність, що витісняє місцеві мохи й лишайники, котів і гризунів, які розоряють антарктичні пташині колонії… А хімічні елементи з відходів полярних станцій легко проникають в організми риб і птахів. Тим часом наукові інституції разом із великими компаніями нерідко обходять положення домовленостей, видаючи за етапи наукового прогресу безоглядне використання біоресурсів. Офіційно вони проводять досліди з біохімії, а насправді – видобувають глікопротеїн для трансплантацій.

 

 

Щороку відколюються величезні айс берги, збільшуючи рівень води в океані та зменшуючи площу материка, а заразом – і життєвий простір мешканців узбережжя. Дефіцит озону в атмосфері на сьогодні становить 39,8 мегатонни. Озонова дірка над Антарктикою нерідко досягає площі 30 млн км2. Рівень озону впливає на кількість того ж таки криля. Після заборони вилову криля в Північній півкулі головну увагу привернув криль антарктичний, котрий є основою харчування синіх китів, чорнобрових альбатросів, тюленів-крабоїдів і пінгвінів Аделі. Останні, як імператорські й антарктичні пінгвіни, опинилися перед загрозою вимирання – якщо так піде далі, ми їх будемо бачити хіба що в мультфільмах.

 

Страшилок багато, та не зрозуміло, що з цим робити. На ІАС2008 конкретних відповідей так і не прозвучало. Прийнята «резолюція з пропозиціями сформувати програму на 2010–2020 роки з урахуванням думки наукової громадськості». Запропоновано створити Українське полярне товариство. Україна, яка має свою антарктичну станцію |див. довідку| та є членом Антарктичного договору, внесла конкретну пропозицію – створити охоронний район біля станції «Академік Вернадський» і включити до нього Аргентинські острови та острів Пітерман.

 

Сподіваємося, що наступні конференції ІАС, де вже буде «врахована думка громадськості», виявляться результативнішими. Бо озоновий шар і далі зменшується – над українською антарктичною станцією його майже не залишилося…