Асли Айдинташбаш є експерткою Європейської ради з міжнародних відносин, раніше була журналісткою в турецьких виданнях Milliyet і Sabah, дописувала у The Wall Street Journal, New York Times, Forbes, Politico
Економіка є важливим фактором у цьому примиренні, адже Туреччина знаходиться на шляху до рецесії. Ми втратили багато прибутку від російських туристів. Однак це далеко не єдина причина, через яку турецька економіка йде на спад.
Туреччина також була доволі ізольованою останнім часом. Ми не маємо впливу на наших союзників — США та Росію, а вони співпрацюють із курдами. До того ж, наші літаки навіть не можуть літати поблизу кордону із Сирією. Отже, сварка із Росією фактично відрізала Туреччину від Сирії.
Росія також агресивно наступала на опозиційні та джихадистські групи у Латакії, яких Туреччина підтримувала. Лінії постачання було відрізано, тому Стамбул фактично втрачав увесь свій вплив у Сирії. Для турецької влади це стало екзистенційною проблемою, адже таким чином курди отримували простір для дій. Вони здобули не лише територію на півночі Сирії, а і двох важливих союзників: США та Росію. Такий стан справ був дуже негативним для турецьких лідерів, адже вони досі сприймають події у Сирії крізь призму курдських досягнень.
Російська стратегія щодо Сирії навряд чи зміниться. Кремль і надалі підтримуватиме режим, тому не стане більш дружнім до опозиції та джихадистів, яких підтримує Туреччина. Але що Стамбул отримає від цього примирення, то це послаблення підтримки курдів Росією.
Важко вижити на території, оточеній ворогами. У кожного із наших сусідів є якісь проблеми. У нас проблемне минуле із ключовими гравцями: зламані, невдалі політичні відносини зі Сполученими Штатами та стосунки любові-ненависті із Євросоюзом, із яким ми вже довгий час ведемо переговори стосовно членства, але реальної його перспективи так і немає.
За такого розвитку подій Туреччина шукає нових союзників. Цей факт став важливим аспектом примирення між Стамбулом та Москвою. Окрім того, у двох країн є схожості у політичному лідерстві та урядуванні, а Сирія була чи не єдиним питанням, у якому не було згоди. Тому Ердоган, схоже, вирішив, що ідеологічна спорідненість між ним та Путіним є достатньо сильною, а потреба у новій політиці щодо Сирії — достатньо великою, тому буде краще перепросити, аби відновити партнерство.