А правила були нехитрі: коливатися разом із «лінією партії», демонструвати відданість владі, мати покровителів і знаходити «хлібні» місця. Згадаймо, яким було в цьому плані останнє десятиліття існування СРСР. Спершу будували БАМ, співали про нього пісень та вітали «дорогого Лєоніда Ілліча». Потім щосили боролися за дисципліну під проводом Андропова. Славили ще одного мудрого генсека Черненка. Далі енергійно демонстрували прискорення і перебудову Ґорбачову. А ще запекло боролися з алкоголізмом, організовували безалкогольні комсомольські весілля, де всі наливали щось темного кольору із самоварів та великих чайників… Аж до створення комсомольського підприємництва, певна річ, із посиланням на видерті з кров’ю цитати із Лєніна. Та так успішно розвивали цей бізнес, що в серпні 1991 року з’ясувалося: все майно ВЛКСМ та ЛКСМУ вже кудись зникло, себто потрапило в руки комсомольської номенклатури, більшість якої вмить стала щирими українськими патріотами й державниками, а меншість – ті, кого обділили, – подалася відновлювати КПУ…
Ось, приміром, відома всім полум’яна діячка правлячої нині партії. Просто-таки феєрична доля: і у В’ячеслава Чорновола ще до падіння СРСР попрацювала, і тоді ж почала активну співпрацю з американським «ворожим голосом» (зробила там неабияку кар’єру), і по закордонах пожила, і в народні депутати пройшла – вже від політичної сили, що є антагоністом усім тим цінностям, які пропагували і В’ячеслав Чорновіл, і «ворожий голос», і особою, наближеною до імператора всієї України, стала, і авторка книжок, які на сторінках деяких газет та журналів називають «літературними шедеврами», і дорогоцінні прикраси в неї не переводяться… Одне слово, непересічна особистість. А з чого все починалося? З роботи в комсомольській обласній газеті та з висунення за комсомольською квотою у члени правління Спілки журналістів СРСР на початку перебудови.
Ще крутіший колишній перший секретар обкому ЛКСМУ колишньої всесоюзної, а потім усе-української (до приходу донецьких) «кузні кадрів». Жодного дня не працював за набутим ним у виші фахом інженера-металурга, все виховував і перевиховував молодь. І палко виступав 1990 року на з’їзді комсомолу України проти того, щоби перейменувати його на Демократичну спілку молоді, мовляв, юні трудівники Країни Рад нас не зрозуміють, ім’я та заповіти Лєніна святі та священні для кожного! Та тільки-но впала влада Компартії, тільки-но була проголошена незалежність, одразу ж опинився у керівному кріслі заздалегідь створеного потужного банку. А далі – така незамінна людина! – довгий час обіймав міністерські та віце-прем’єрські посади в урядах Лазаренка, Пустовойтенка, Ющенка і, нарешті, Азарова. Паралельно збив майже мільярдні (у «зеленому» вимірі) статки, вочевидь, керуючись лєнінськими заповітами… Фінансовий геній, сильний менеджер – можуть сказати. Але ж чого за його мудрої керівної участі в управлінні українською економікою останню постійно лихоманить, чого не скажеш про бізнес сімейства цього гідного вихованця комсомолу.
Читайте також: Чому Україна досі хворіє на «синдром комсомольця»
І нарешті, знана письменниця. Ледь не совість і ледь не провідний інтелект української нації, ідеолог політичного «противсіхства». А до того ж особа з феноменальною біографією. Донька дисидента-шістдесятника… Змалечку писала пречудові вірші, які друкували в різних газетах… Відмінниця й червонодипломниця… Вступила на філософський факультет у добу застою всупереч ЦК КПУ та КГБ… Завжди була переконаною противницею комуністичної влади та їхніх спадкоємців з числа можновладців 1990–2000-х… Наразі впевнено дивиться в майбутнє, а вся та влада «донів» їй просто смішна… І все б нічого, якби знана інтелектуалка пояснила, яким чином примудрилася (дочка дисидента! Зроду заражена інакодумством!) ще під час навчання в Київському університеті стати членом КПРС і видрукувати ще за генсека Черненка свою першу поетичну збірку віршів – це тоді, коли справжні дисиденти сиділи в таборах або, відбувши ув’язнення, працювали теслями та двірниками, коли до смерті Василя Стуса залишався менш як рік. І ще варто було б пояснити, яким робом згадана літераторка зуміла «світитися» на велелюдних комсомольських заходах із полум’яними промовами…
Приклади можна наводити й далі, бо номенклатура, вихована комсомолом, поміж нас, вона живе і діє, досягаючи нових і нових успіхів у той час, коли країна котиться невідомо куди.