Тереза Мей разом із дедалі більшою кількістю нетерплячих прихильників Brexit хоче якнайшвидше запустити перемовини про «розлучення». Вона пообіцяла, що в березні скористається ст. 50 Лісабонського договору, яка дає кожній державі, що бажає вийти з ЄС, два роки на досягнення згоди з партнерами стосовно нових відносин. Але наголосила, що не проситиме спочатку схвалення найвищого законодавчого органу, мотивуючи це тим, що окреслення подробиць домовленості, якої вона домагається, послабить позиції Лондона в перемовинах із рештою ЄС.
Багатьох депутатів це розлютило. Помітна більшість їх проголосувала на референдумі за те, щоб залишитись у Євросоюзі. Тепер багато хто хоче брати участь у переговорах, щоб забезпечити для Британії максимально вигідну торговельну угоду з партнерами й завадити особливо ревним прихильникам Brexit розірвати всі зв’язки з ЄС. Але ніхто не чекав на те, що юридичний виклик уряду кине представник громадськості. Тож, коли інвестиційний консультант Джина Міллер, уродженка Гайани, зуміла домогтись одностайного рішення Високого суду про неконституційність ухвалення рішення щодо Brexit без голосування із цього приводу в парламенті, стався ефект вибуху бомби.
Читайте також: Географія впливів
Дехто з переконаних прибічників членства в ЄС просто в захваті. Тепер ці люди бачать шанс потопити всі переговори, відмовляючись голосувати за будь-який закон, що вповноважує уряд скористатися ст. 50. Разом із Шотландською національною партією, яка одностайно виступає проти Brexit, дехто з проєвропейських консерваторів і численні проєвропейські лейбористи та ліберальні демократи в парламенті вважають, що здатні або домогтися другого референдуму стосовно умов будь-якої угоди, або влаштувати таку обструкцію, що перемовини про вихід навіть не почнуться.
Прихильники Brexit приголомшені й розлючені вердиктом трьох суддів Високого суду. Їх звинуватили в намаганнях звести нанівець результати референдуму, нехтуванні волею народу, диктаторських замашках і таємній змові з табором прихильників членства в Євросоюзі. Шквал образ на адресу суддів у соціальних медіа, злива нападок запеклих прихильників виходу сягнули нині такого рівня, що Терезу Мей попросили втрутитись і покласти край цим ескападам. Її застерегли, що все це кидає тінь на закон та репутацію судів і загрожує підірвати дуже шановану незалежність британської Феміди.
Але рішення суду серйозно зашкодило позиції уряду на перемовинах. Поки що важко сказати, як саме. Двоє членів Консервативної партії Терези Мей подали у відставку, обурені її рішеннями, і це підточило її без того незначну більшість у парламенті. Кілька місяців у суспільстві не вщухають суперечки про те, чи Британії слід домагатися збереження доступу до єдиного ринку (що, за словами Брюсселя, можливо лише тоді, коли і громадянам ЄС буде залишено вільний в’їзд до Сполученого Королівства на роботу), чи запровадити суворий імміграційний контроль, ризикуючи дістати величезні нові тарифні бар’єри від Союзу, що може паралізувати торгівлю Британії з Європою.
Мей боїться, що будь-який відкритий розгляд її планів парламентом ослабить прем’єрські позиції в перемовинах із урядами країн ЄС, а багато з них рішуче настроєні покарати Британію за референдум про Brexit і зробити діалог щодо від’єднання максимально важким.
Вона стверджує, що більшість у парламенті зрештою підтримає новий закон про початок переговорів. Можливо, вона має рацію. Шотландці всі проголосують проти будь-якого такого документа, але більшість членів Палати громад, як із владної Консервативної партії, так і з опозиційної Лейбористської, побояться знехтувати думкою свого електорату, навіть якщо самі проти Brexit. Хоча Палата лордів (тобто верхня) — це інша річ. Її члени нікому не підзвітні. Вони не мають права ветувати законопроекти, але можуть відхиляти їх принаймні двічі й відкласти прийняття кожного закону на термін до року. Це може мати катастрофічні наслідки для будь-яких учасників перемовин щодо Brexit.
Читайте також: Аутсайдери проти системи
В уряду залишився один останній шанс. Він може — і хоче — подати апеляцію до Верховного суду Британії, сподіваючись на скасування рішення Високого суду. Але шанси виграти справу у Верховному суді невеликі. Рішення приймають виключно на основі конституційних положень, а не політики. Високий суд наголошує, що за британською Конституцією парламенту належить верховна влада, яку Корона (у цьому разі уряд) не може ігнорувати чи обійти. Такий стан речей сформувався сотні років тому й лежить в основі довгої боротьби Британії за встановлення парламентської демократії. У давнину питання полягало в тому, чи може король сам ухвалювати закони. Тільки-но Карл І спробував це зробити, як в Англії 1649-го почалася громадянська війна, його стратили, а монархію скасували. А коли через 11 років її повернули, стало зрозуміло, що новий король чи його міністри вже ніколи не зможуть піти наперекір парламентові, і це правило не раз було підкреслене в наступних конституційних рішеннях.
Утім, більшість британців не розуміють ухвали Високого суду. Мільйони обурені тим, щó вони вважають спробою скасувати результат референдуму. Але навіть дехто з лідерів кампанії за вихід бачить величезну іронію: плебісцит проводили з метою «відновити суверенітет», узурпований Брюсселем, і повернути владу парламентові. Однак уряд зараз намагається зробити найбільшу за історію кількох поколінь зміну Конституції (для чого буде необхідно скасувати тисячі законів ЄС), не питаючи в парламенту.
А що на це все кажуть партнери Британії по ЄС? Більшість спантеличена, настроєна скептично, їй набридли зарозумілість і махінації британського уряду. Тереза Мей їздить з однієї європейської столиці до іншої, сподіваючись на розуміння й увагу. У найкращому разі досі їй натягнуто посміхались і чемно слухали. Ніхто не хоче розпочинати якісь неформальні перемовини, доки Британія не визначиться й не скористається ст. 50. На останньому саміті лідерів ЄС Терезі Мей дозволили виступити лише 5 хв, а час для її виступу призначили о першій годині ночі.
Читайте також: Універсальний цап-відбувайло
Зрозуміло, що ніхто не хоче полегшувати роботу прем’єрки ні вдома, ні за кордоном. Шотландія, яка намагається залишитись у ЄС, навіть якщо Сполучене Королівство вийде з нього в повному складі, нині погрожує провести ще один референдум про незалежність. Північна Ірландія вважає економічною катастрофою відновлення кордону з Республікою Ірландія. Британці, які голосували за вихід із Союзу, обурені, що перемовини не ведуться повним ходом, а ті, хто хотів залишитися, бояться того, що буде потім. Країна глибоко розколота, знервована і тривожиться за майбутнє.
Єдиний проблиск — те, що економіка, попри всі похмурі прогнози, працює набагато краще, ніж очікували. Падіння фунта свідчить про невпевненість у майбутньому Британії без ЄС. Але поки що це стимулює експорт. Справжні проблеми почнуться згодом, коли припиняться закордонні інвестиції у Сполучене Королівство, а великі фінансові гравці з Лондона переїдуть до Франкфурта, Парижа чи Амстердама.
А тим часом набирає обертів «громадянська війна» в Консервативній партії між прихильниками «жорсткого» або «м’якого» Brexit. Зрештою, у Мей може залишитися єдиний вихід: провести дострокові загальні вибори до березня. Вона сподіватиметься зміцнити свою крихітну парламентську більшість і перейти до перемовин щодо «розлучення». Але в нинішній політичній лихоманці ніхто не знає, хто виграє на тих перегонах.