Я позивався через ненадання записів розмов активістів акції «Ні капітуляції!», які, за словами Зеленського, йому «кладуть на стіл». Ці слова прозвучали ще у 2019 році під час зустрічі з ветеранами російсько-української війни, які організували багатолюдні акції проти капітуляції. Підставою протестів тоді стали намагання реалізувати так звану «формулу Штайнмаєра». Це були перші великі протести часів президентства Володимира Зеленського.
Хоча першоджерелом нібито відповідних слів Зеленського став Віктор Трегубов, якого серед інших тоді запросили на зустріч до президента, але тезу цитували у багатьох національних медіа. Ані сам Зеленський, ані хтось з його офісу жодного разу не спростовували факту розмови. За твердженням Трегубова, вона була такою:
«Саша Погребиський попросив його (Зеленського – Ред.) передати привіт Богдану (Андрію, тоді голова Офісу президента – Ред.) та вимагати від нього вибачень перед ветеранами. Адже Богдан звинуватив мітингуючих 6 жовтня у тому, що вони збиралися за гроші. А йому – та іншим присутнім там ветеранам – трішки образливо це чути.
Читайте також: Місто не помітило змін. Про перші 100 днів обраної на виборах місцевої влади у Кропивницькому
– Хлопці, – каже Зеленський своїм характерним тоном, – 99% з вас нормальні люди. Але є ж 1%… Коротше, мені ж теж кладуть на стіл записи. Я ж знаю, хто з ким про що домовлявся і хто кому скільки платив. А привіт Богдану я передам».
Якщо Зеленський, будучи президентом, публічно оголосив, що він володіє інформацією, а ця інформація не була зібрана під час слідчих дій (про це мені повідомили в ОП), то така інформація повністю підпадає під дію Закону «Про доступ до публічної інформації». Сам факт її наявності у президента може свідчити про порушення закону. Тож я вирішив скористатися своїм правом і надіслав відповідний інформаційний запит главі держави:
«Прошу надати публічну інформацію, а саме копії всіх роздруківок розмов громадських активістів – учасників акцій протесту, які є в розпорядженні Президента України, і про які Президент особисто згадував під час розмови з ветеранами 09 жовтня 2019 року в Офісі Президента України».
Чиновники відмовили мені, зазначивши, що ця інформація – не публічна. Після цього я, завдяки платформі «Свої Люди» від Bihus.Info, знайшов юриста Микиту Андрєєва, який допоміг мені з позовом до суду.
У підсумку Верховний Суд відкрив провадження щодо ненадання публічної інформації. Розглянувши позов, спочатку суд мені відмовив на підставі доводів Офісу президента про відсутність у них такої інформації. Посадовці ОП стверджували, що президент збрехав щодо наявності у нього цих записів.
Читайте також: Підготувалися. У Кропивницькому за місяць майже не виникло конфліктів щодо нових норм мовного закону
Наприкінці лютого цьогоріч Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення першої інстанції і ухвалила нове, яким позов частково задовольнила. Рішення, хоч і не задовольнило моїх вимог у повній мірі, але стало безпрецедентним для українського правосуддя.
По-перше, Верховний Суд визнав, що слова ОП про те, що у президента відсутні записи розмов про наявність яких він заявляв під час зустрічі з ветеранами, не доводить відсутність у президента цієї інформації.
«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суспільний інтерес становить не зміст розмов, роздруківки яких хоче отримати позивач. Вона погоджується з останнім у тому, що значний суспільний інтерес становило ймовірне знаходження таких роздруківок у відповідача. Інформація про таке знаходження суттєво схвилювала позивача та змусила його поцікавитися відповідними роздруківками у відповідача. Факт прослуховування громадських активістів-учасників вищевказаних акцій протесту може суттєво впливати на життя людей, зокрема на їхню політичну активність. Крім того, збирання відповідачем роздруківок розмов людей за відсутності для цього законних підстав сам по собі міг зацікавити громадськість і збурити публічні дискусії. Тому намагання позивача отримати відповідну інформацію слід розуміти як таке, що спрямоване на сприяння прозорості у діяльності органів державної влади України та забезпечення участі громадськості в управлінні державними справами», – йдеться у рішенні суду.
Я не приховував, що самі по собі записи розмов мене жодним чином не цікавили. Мене цікавило як саме вони потрапили до Зеленського, якщо це дійсно правда. І саме це становить суспільний інтерес. Якщо записів нема і не було – то Зеленський публічно збрехав. Якщо записи є – значить за активістами ведеться незаконне стеження, яке згодом обертається незаконними арештами, переслідуваннями, репресіями.
По-друге, Верховний Суд фактично визнав, що слова Зеленського щодо наявності у нього записів розмов активістів можуть свідчити про вчинення злочину і тими особами, які надали йому згадані записи, і самим президентом, який покриває злочинців. Тобто, мій позов досягнув своєї головної мети. Тепер справа за правоохоронцями, які зобов’язані об’єктивно розслідувати, чи було порушення закону в діях президента і його оточення. Кримінальну справу за моїм позовом з цього приводу було відкрито ще минулого року.
Читайте також: Програми переможців. Що чекатиме на Кропивницький і область, якщо народні обранці реалізують офіційні обіцянки
«Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за обставин цієї справи зазначені документи не є достатніми доказами для підтвердження законності відмови відповідача у наданні запитуваної інформації. Той факт, що саме запитувана інформація не зареєстрована у певних базах даних Офісу Президента України не є достатньою підставою вважати, що такої інформації у відповідача не було, і що він її не отримував», – саме так у своєму рішенні судді оцінюють надані Офісом Президента докази відсутності роздруківок розмов активістів у системі документообігу.
По-третє, Суд визнав, що Офіс президента порушив моє право на свободу вираження поглядів, відмовивши мені у відповіді.
«Незважаючи на вказане, оскільки позивач отримав відмову у наданні запитуваної інформації, мотивовану, зокрема, тим, що така інформація не є публічною, а також, беручи до уваги те, що позивач мав відомості про ймовірне знаходження запитуваної інформації саме у відповідача, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржена відмова відповідача має ознаки втручання у право позивача на свободу вираження поглядів, гарантоване статтею 10 Конвенції».
Суд відмовився зобов’язати Володимира Зеленського надати запитувану інформацію, але не з підстав відсутності такої інформації у президента, а оскільки вважає, що її надання може порушити право на приватність осіб-фігурантів прослуховувань, тобто активістів акцій «Ні капітуляції!».
Чи досягнув я своєї мети? Частково – так, частково – ні. Отже, які висновки можна зробити з цієї справи?
Висновок перший: з президентом можна і потрібно судитися, навіть більше – президент може програти справу у суді. Це значне зрушення, яке свідчить, що судова реформа, яка торкнулася наразі тільки Верховного Суду, все ж принесла певні результати.
Висновок другий, ці зрушення не стали незворотними. У нас наразі неможлива ситуація, коли президент дає свідчення у суді під присягою, як це відбувається, наприклад, у США. Незважаючи на моє клопотання, ВС не викликав Зеленського особисто для того, щоб отримати відповідь стосовно правдивості його слів.
Висновок третій, поліція не розслідуватиме справу щодо незаконного прослуховування активістів, поки Зеленський залишатиметься чинним президентом. Як не розслідують справу про державну зраду, яку теж відкрили за моїм позовом минулого року.
Висновок четвертий, активістів продовжуватимуть незаконно прослуховувати, а президенту і далі кластимуть на стіл документи без реєстрації, доки ця справа не буде об’єктивно розслідувана і доки винні особи не отримають покарання.