Однак це стосується не лише бізнесу — така природа людського навчання й розвитку. Завжди можна набити власні ґулі, наробити своїх помилок і врешті здобути унікальний досвід. Користі від цього, можливо, буде більше, проте й час згаяно. У бізнесі вміють рахувати час, а тому радо беруть готові рішення.
Чи можна говорити про певний універсальний рецепт, як зробити країну успішною? Хтось скаже — треба лише зробити країну демократичною, адже це найуспішніша політична система. Беззаперечно, найзаможніші країни світу, що належать до G7, — це різні форми демократій. Але так само офіційно демократичними вважають Білорусь, Угорщину, Сирію та Росію, проте щодо їхніх здобутків є певні сумніви.
Може, для розвитку й багатства треба, щоб державі пощастило з корисними копалинами? Качай собі нафту й купайся в нафтодоларах, не відаючи горя. Теж чудовий підхід, але чомусь життя у Венесуелі, Лівії чи Іраку далеке від ідеалу. Чи, може, краще взяти на озброєння досвід Китаю — економіка там за останні кілька десятиліть зросла феноменально. Але чи сталося це лише завдяки Пекіну? І яку ціну платять пересічні громадяни Піднебесної за такий розвиток? Чи можна їх назвати щасливими? Як сильно впливає на якість життя наявність концтаборів?
Напевно, треба зробити максимально відкриту економіку, і тоді відома «невидима рука ринку» все виправить, немов за помахом чарівної палички? Утім, якщо придивлятися до найуспішніших економік, можна помітити, що їхня відкритість доволі часто позірна й нерівномірна: вони відкриті для продажу власної продукції, але свій ринок від іноземців оберігають.
Читайте також: Марко Мігкельсон: «У Європі досить багато політиків, які не розуміють: якщо почати вести діалог із Москвою, то загроза зростатиме»
І коли здається, що начебто універсального рішення немає, кожна країна по-своєму досягала успіху й повторити його неможливо, на сцену виходять Нордичні, або Скандинавські, держави. Їх об’єднує не лише географічне розташування.
Норвегія, Швеція, Данія, Фінляндія та Ісландія відрізняються від усього світу й навіть від найближчих сусідів зі Старої Європи. Попри суворий клімат і далеко не найкращі вихідні умови, громадяни цих країн змогли сформувати цілком успішні суспільства, до того ж одразу в кількох напрямах. Ці держави мають розвинені, сучасні економіки зі специфічною структурою й ефективними підходами до підтримання національних виробників. Як результат — високі показники ВВП і в абсолютних числах, і в перерахунку на особу. Це багаті країні, у яких немає багатих людей. Точніше, надто багатих людей, які сильно виділялися б з-поміж інших. Суспільство доволі однорідне й солідарне. Це відтворено й у високих податках, які однак забезпечують одну з найкращих у світі систем соціальної підтримки. Звісно, можна згадати, що, наприклад, Норвегія є одним з найбільших світових постачальників нафти, але як уже було згадано, нафтодолари можна витрачати по-різному.
До того ж ці країни відомі своїм особливим підходом до виховання й освіти. Ідеться про відкритість, рівність, повагу до цінностей та сусідів і громадську активність майже з дитинства. Суспільні відносини — найважливіша дисципліна. Замість вивчати формули та історичні дати, там намагаються виховати в дітей розуміння правильних стосунків між людьми. Поступово ці принципи запозичують інші країни.
Таке виховання приводить до того, що державні діячі країн Північної Європи ведуть доволі прагматичну політику і вдома, й на міжнародній арені. Свого часу Норвегія була серед країн-засновниць НАТО. Членами Альянсу є Ісландія та Данія. Швеція й Фінляндія активно співпрацюють з цим військово-політичним блоком, на тлі російської агресії проти України все більше тамтешнього населення підтримує повноцінне членство в ньому. Особливе ставлення до свого народу виявляється і в готовності захищати себе та свою державу, незважаючи на загрозу (згадаймо Зимову війну). І сьогодні, попри офіційну позаблоковість, фіни вважають своїм почесним обов’язком служити в армії, а після служби — долучитися до резерву й регулярно проходити збори.
Читайте також: Стратегія деокупації Криму. Наміри, проблеми і гасла
Звісно, якщо говорити про Скандинавські країни, то їх не треба ідеалізувати, у всіх вистачає проблем. Але в мріях про успішну Україну не обов’язково вигадувати велосипед, можна просто адаптувати їхній досвід і побудувати свою країну загального добробуту. З сильною національною економікою, захищеною державою від зовнішніх хижаків. Зі стійким, монолітним суспільством, без олігархів і без недоторканних, які хочуть «по-тихому піти в ліс». З сучасною системою освіти й розумінням важливості солідарності та громадської активності. Можливо, тоді ми теж будемо вгорі рейтингу найщасливіших країн.