Парламентарі знову згадали про необхідність провести місцеві вибори й знову здивували. По-перше, встановили дату виборів не постановою Верховної Ради, як зазвичай, а законом, та ще й таким, що вносить зміни до Конституції. Тобто максимально розтягнули в часі та ускладнили процедуру прийняття остаточної ухвали. По-друге, провести вибори намітили аж у березні наступного року, але не виключили й подальшого відтермінування, якщо щось піде не за планом. По-третє, рішення прийняли рекордною кількістю голосів – 401 депутат висловився за те, щоб відкласти питання місцевих виборів у довгу шухляду, тобто голосували і провладні сили, й опозиція.
Відповідно до направленого для висновку Конституційного Суду законопроекту про внесення змін до Конституції, датою проведення місцевих виборів визначено 27 березня 2011 року. Цього дня обиратимуть усі без винятку місцеві ради та їх керівників. Встановлено також п’ятирічний термін повноважень для депутатів Верховної Ради Криму, місцевих рад та міських, сільських і селищних голів (останні через недогляд конституційних реформаторів 2004 року залишились обділеними в повноваженнях на 1 рік). Депутати просили КС розглянути законопроект невідкладно й чекають вердикту до 15 червня, щоб у разі позитивної відповіді встигнути його ухвалити й знову переслати на розгляд суддів. Якщо ж служителі Феміди вдруге визнають законопроект таким, що відповідає Основному Законові, на наступній сесії восени депутати мають остаточно затвердити зміни 300 голосами. Зрив на будь-якому із зазначених етапів – щось суддям не сподобається, зміниться думка в коаліції чи опозиції (які лише разом можуть дати необхідну для внесення змін до Конституції кількість голосів) – призведе до пролонгації повноважень місцевих рад, а там і до чергових парламентських виборів недалеко. Зрештою, представники нинішньої влади постійно наголошують на доцільності одночасного проведення місцевих і парламентських виборів.
Бажання головних політичних гравців зняти питання місцевих виборів із порядку денного настільки очевидне, що його навіть не вважають за необхідне приховувати. Регіоналам потрібен час, щоб їх призначенці на місцях «набрали вагу» й змогли забезпечити бажаний результат. Опозиціонери, навпаки, сподіваються, що завдяки невдалій соціальній політиці влади через кілька місяців їхній рейтинг зросте.
Скасування виборів, призначених на 30 травня, пояснювали відсутністю закону «Про Державний бюджет на 2010 рік», який має передбачати їх фінансування. Уряд Азарова обіцяє подати бюджет до парламенту найближчими днями, а коаліціянти збираються його оперативно (до кінця квітня) ухвалити. Спікер Володимир Литвин навіть пригрозив: якщо опозиція й далі блокуватиме парламентську трибуну, бюджет приймуть одразу в цілому без обговорення та врахування депутатських зауважень. Але зараз про прив’язку місцевих виборів до прийняття головного фінансового документа країни, здається, вже всі забули, й, напевне, коштів на виборчі витрати в нього не закладуть.
Перенесенню ж виборів на наступний рік знайшли ще вагомішу причину – необхідність виправити прогалини в Конституції та ухвалити Виборчий кодекс, який передбачатиме зміну системи виборів. До слова, спільного бачення з цього питання в парламенті немає. До місцевих рад одні пропонують обирати за відкритими списками, інші – за змішаною системою чи винятково по мажоритарних округах. Чи варто обирати міських і сільських голів у два тури, також немає єдиної думки. В парламенті вже зареєстровано аж два проекти виборчих кодексів. Спікер сподівається ухвалити кодекс у першому читанні до кінця поточної сесії, але на швидке прийняття його в цілому розраховувати не варто, навіть за наявності дієздатної коаліції. Над кодексами депутати працюють роками. А зважаючи на те, що виборчим пакетом законів мають визначити правила проведення всіх без винятку виборів – президентських, парламентських і місцевих, узгодження позицій може тривати безкінечно. А дату місцевих виборів, швидше за все, призначать згідно з останніми тенденціями в політикумі – відповідно до політичної доцільності.