Тоді деякі миколаївці, і це були не одиниці, за свого кандидата шкіряні куртки рвали в черговій суперечці «чий кращий». І собі, і своїм опонентам. На цих виборах і десятої частки того напруження не було.
Де голосували
З Миколаєва і кількох районів області було сформовано три округи: № 127, до нього увійшов Центральний район міста; № 128 – це Корабельний і Ленінський райони Миколаєва, № 129 – Заводський район. У кожному з округів окрім політпартій було від 8 до 15 кандидатів у нардепи-мажоритарники. Особливим поміж них можна назвати «парашутиста» з Донецька. Він балотувався в 127-му окрузі й попри те, що вперше миколаївці дізналися про нього на початку літа, зміг здобути впевнену перемогу. Певна річ, представляв правлячу партію.
Порушення «до»
Частими гостями на ВД стали спостерігачі від того чи іншого кандидата-мажоритарника та від політичних партій. Вони відвідували дільниці, ходили поодинці або мобільними групами по три-чотири особи.
«Наші спостерігачі 27 жовтня мали побувати на своїх дільницях від двох до чотирьох разів, – розповідає координатор спостерігачів від кандидата в нардепи Сергія Ісакова Ігор Пономаренко. Спершу вони вказували головам і членам ВК на порушення. Пізніше поверталися й складали акт, якщо їх не було усунуто. На третій раз знову перевіряли, чи не з’явилися нові. У нашого кандидата був двійник, і політичні опоненти намагалися скористатися цим у день виборів. За день до них на половині ВД нашого округу на інформаційних стендах висів двійник нашого кандидата, незважаючи на те що він офіційно знявся за 15 днів до голосування».
Дивіться також: Екзит-плоли, дані ЦВК(партійні списки та мажоритарка)
З-поміж решти порушень, на які скаржилися юристи кандидатів у нардепи в окружну комісію, треба виокремити такі: відсутність номера дільниці в об’єктивах камер, виділення інформації про кандидата чи політичну партію за допомогою маркерів або вивішування на більш видному місці, поодинокі випадки – відсутність у полі зору веб-камер столів, за якими члени комісій мали видавати бюлетені, або скриньок для голосування.
Загалом нічого серйозного. Усі порушення практично відразу усувалися, і в пам’ять про них залишалися тільки складені акти. А візити спостерігачів були радше «моральним тиском» на членів виборчкомів.
Порушення «під час»
Після відкриття виборчих дільниць у Миколаєві порушень не побільшало, але й без них не обійшлося.
«Порушення були, але вони не такі суттєві, щоб вплинути на хід виборів і мали несистематичний характер, – зазначає член міжнародної організації «Центрально-європейська група політичного моніторингу». Із найоригінальніших – це СМС, яке було розіслане щонайменше кільком сотням виборців у Ленінському районі міста. У ньому нібито один із кандидатів-мажоритарників Олег Мудрак просить підтримати його на виборах. І каже, що «в боргу не залишиться». Хто розіслав ці повідомлення, встановлюватимуть уже відповідні органи. Нічого оригінальнішого виділити не можу.
Також міжнародні спостерігачі виокремлюють низьку грамотність в організації виборчого процесу самих членів комісій.
«Іноді мені здавалося, що члени комісій на дільницях діяли інтуїтивно в тій чи іншій ситуації, хоча були чіткі інструкції, що і як робити, щоб забезпечити чесні вибори, – розповідає спостерігач міжнародної організації «За чесні вибори» Йосеф Гагума. – Дуже низька поінформованість, що і як члени комісій повинні робити. Було багато випадків, коли виявлялася елементарна байдужість, у той час як потрібні були конкретні дії».
Із загальної картини дня виборів слід згадати про низьку, точніше, дуже мляву явку виборців. На другу годину дня проголосувало лише близько 22%. До закриття дільниць у різних районах міста проголосувало від 40% до 47% електорату.
Найцікавіше, про що зазначають спостерігачі від різних, але переважно опозиційних політсил, те, як відбувався підрахунок голосів.
«Порушень було багато і найрізноманітніших, – розповідає координатор Комітету виборців України в Миколаєві Максим Гардус. – Ми зафіксували масове зіпсування бюлетенів, які дістали зі скриньок, в окружній виборчій комісії змушували переписувати (виправляти) протоколи просто на місці, там же приймали протоколи з неточностями. Приміром, було змінено номери тих чи інших партій, не збігалася кількість бюлетенів з кількістю тих, хто проголосував. Окремо слід зауважити, що на деяких дільницях голови ДВК просто не давали копії протоколів спостерігачам. І таких порушень кілька десятків. Як на них реагуватиме Центральна виборча комісія, стане відомо пізніше».
«Ви попросили мене описати однією фразою цю виборчу кампанію. Це просто, – впевнено каже миколаївський соціолог Ірина Васьків. – Цього разу в нас усе зрозуміло: політична апатія. Причому всіх: як активних, так і пасивних учасників виборчого процесу. Саме апатія була в людей ще влітку, коли складалися перші соціологічні карти на основі попередніх опитувань. Миколаївцям було все одно, хто йде до ВР за мажоритарними округами, скільки політсил буде в списку, а кожен другий розчарувався у виборах і планував «проголосувати» ногами. Тобто не прийти на дільницю. Так і вийшло. У Миколаєві трохи більш як половина городян із правом голосу прийшли зробити волевиявлення. Така сама апатія була і в членів ВК. Якщо під час президентських виборів у комісіях були ті, хто за одного Віктора, й ті, хто за іншого, і кожен обстоював свого кандидата, то тепер практично всім членам було байдуже, головне – провести голосування. Тобто ідеологічних суперечок, протистоянь не було. Як не спостерігалося нічого такого й між звичайними виборцями під час голосування. Відчувалося, що людям усе одно. Як я розумію, політики не надто щедрі на оплату членам виборчкомів – ті відповідно так і працювали. Також можу визначити певну політичну втому і розчарування. Це, можна сказати, й стало причиною миколаївської політичної апатії на нинішніх виборах».