Теплого осіннього ранку наприкінці жовтня на лавочці поруч із продуктовим супермаркетом спального району Полтави відпочиває дідусь. Поруч із ним – простенький ціпок, на самому дідусі – старенький, але ошатний і вже теплий одяг, у руках – газета. Дідусь крізь окуляри уважно вивчає агітпродукцію однієї з місцевих політичних сил, які прагнуть здобути його голос на виборах в обласному центрі та регіоні.
За спиною літнього чоловіка, навпроти супермаркету – агітаційні намети квадратної форми. Всередині – газети й листівки, біля наметів – агітатори: або молодь, або жінки пенсійного віку. Наметів – чотири поруч, усі – різних партій. Стовпи, стіни будинків, водостічні труби і навіть дерева навколо дідуся щедро заліплені політичною рекламою.
Чи стануть «слуги» господарями?
Більша частина агітації – за кандидата на посаду міського голови від «Слуги народу» Сергія Іващенка та його соратників. Іващенко – один із фаворитів перегонів за крісло міського голови Полтави. Керівник будівельної компанії, він фактично не має політичного досвіду. Зате має гроші на потужну, але хаотичну кампанію зі значною візуальною складовою. Його штаб не гребує численними порушеннями правил благоустрою, про що неодноразово писали місцеві ЗМІ. У коментарі виданню «Полтавщина» ще у вересні він «погодився, що це неправильно, і пообіцяв дати відповідні доручення керівникові свого штабу». Однак нічого не змінилося аж донині. Відсутність політичного минулого дає йому можливість будувати кампанію на критиці «попередників». Як це часто буває, така стратегія приносить кандидату підтримку.
Читайте також: Як змагаються кандидати у маленьких ОТГ
Згідно з даними соціологічного дослідження (проведеного компанією INFO SAPIENS від імені Міжнародного республіканського інституту на замовлення газети «Дзеркало тижня». Дані збирали у місті Полтава 24–25 вересня 2020 року методом телефонного інтерв'ю (CATI) . Розмір вибірки складає n=600 постійних жителів міста віком від 18 років. Вибірка є репрезентативною. Статистична похибка не перевищує 4%), за Іващенка готові віддати голоси 20% тих, хто мав намір узяти участь у виборах міського голови. Але хаотична кампанія без розумних ключових повідомлень, зате з рекламою «по-багатому» (чого варте лише катання всіх охочих на повітряній кулі на День Незалежності) призводить до того, що його особисті відсотки, згідно зі згаданим дослідженням – менші від відсотків партії «Слуга народу» (вона має 26%) на виборах до міської ради.
У списках цієї партії є представники різних груп впливу: народних депутатів від Полтави у Верховній Раді, самого Іващенка, голови Полтавської ОДА, київського штабу, перебіжчиків з інших партій тощо. Якщо «Слуга народу» проведе до міської ради найбільшу фракцію, то вона точно не буде монолітною.
Колишній може повернутися
Очевидний суперник Іващенка у боротьбі за крісло міського голови – колишній мер Полтави Олександр Мамай. Його рейтинг навіть вищий, ніж у конкурента. Теж успішний бізнесмен, Мамай уже був міським головою у 2010-2018 роках, але йому висловила недовіру міська рада, в якій тоді вчергове змінився формат коаліції. Скориставшись тим, що діяльність мера супроводжували численні скандали, звинувачення у корупції та занепаді міста, тодішня більшість відправила його у відставку.
Саме тому перемоги особистої Мамаєві буде замало, і він агітував не лише за себе, а і за свою нову партію – «За Майбутнє». Колишній член Партії регіонів вирішив тепер балотуватися від партії іншого олігарха, яка, втім, згідно з даними згадуваного опитування, мала на той момент у місті лише кілька відсотків. Чому так? Мамай у кампанії узяв на озброєння той метод, що вже неодноразово приносив йому перемогу – організацію концертів, непрямий підкуп виборців шляхом екскурсійних поїздок, дитячих заходів, роздачі канцтоварів, пакунків тощо. Його соратники (і ставленики партії, і особисті, які часто маловідомі загалові) такого ресурсу не мали, натомість, згідно з дослідженням ОПОРА, теж відзначилися і рекламою в непризначених місцях, і випуском немаркованої агітпродукції. Така «партизанська» агітація навряд чи могла принести їм успіх. Однак ім'я Мамая може схилити шальки терезів на користь цих людей безпосередньо перед виборами.
Читайте також: Хто претендує на Маріуполь
А отже, перші проміжні висновки. На Полтаву очікуватиме другий тур у виборах міського голови. І будь-який міський голова не матиме своєї більшості у міській раді. Це означає, що гра у містечкову політику, коли коаліції формуються і розпадаються кілька разів за каденцію депутатів, продовжиться. Це означає і строкаті кадрові рішення майбутньої міськради, і олігократію в окремо взятому місті, коли ключові рішення приймають кілька керівників найпотужніших фракцій міської ради.
Результат цієї олігократії – довіра до Полтавської міськради впала до рівня довіри судам. Фактично місто поділене на «вотчини». Згідно з даними цитованого дослідження, після виборів міська влада має займатися насамперед державними медичними закладами, боротьбою з корупцією, дорогами і житлово-комунальною сферою. Усі політичні сили щедро експлуатують ці теми у своїх кампаніях, забуваючи додати, що друга за розміром частка видатків міського бюджету – утримання цієї самої влади, точніше, органів місцевої влади та міського самоврядування. На це торік витратили майже мільярд — 967 млн грн, або 27,5% бюджетних видатків, пише «Дзеркало тижня».
«Господарники» і популісти
Інший наслідок такої олігократії – піднесення до статусу в.о. міського голови колишнього соратника політика-популіста Сергія Капліна, фітнес-тренера та керівника фітнес-клубів Олександра Шамоти. 39-річний депутат міськради волею домовленостей «великих» політиків став компромісною фігурою на керівну посаду секретаря міської ради, коли з посади зняли мера Мамая. Але конвертувати це в успіх для себе Шамота не зміг. По-перше, у нього були вкрай обмежені повноваження (заступників мера й керівників комунальних підприємств розподілили між собою вагоміші політичні сили), а по-друге – власна недосвідченість та шалений популізм призвели не до нарощування популярності, а до її втрати. Приміром, останню тезу ілюструє відмова в.о. міського голови запроваджувати карантин у місті. Нині Полтава – у червоній зоні поширення коронавірусної інфекції, ставши лідером усього регіону.
Кампанія Шамоти стартувала пізно і не запам'яталася нічим гучним, окрім відзначення Дня міста 23 вересня в розпал пандемії, роздачею екоторбинок в агітаційних наметах та спробою «пропіаритися» на отриманні десяти нових тролейбусів, які з’явилися завдяки кредиту від ЄБРР, про що було домовлено ще кілька років тому.
Його колишній патрон, а нині опонент Сергій Каплін теж втратив свої надбання й навряд чи, як і Шамота, втрутиться у розподіл владних повноважень. Ці політики-популісти – якщо їхні кандидати взагалі пройдуть до міськради – очевидно знову оберуть опозиційну й популістичну риторику.
Читайте також: Бігуни. Хто у Миколаєві приєднався до нових брендів «За майбутнє» та «Пропозиція»
Натомість третім, хто може претендувати на вихід до другого туру виборів міського голови, є політик Олександр Удовіченко. Він був головою Полтавської ОДА перед Майданом, його син – голова Окружного адмінсуду. Сам Удовіченко походить ще з союзних «комсомольців», тривалий час співпрацював із «Приватбанком». Його вага в місті, контакти й досвід дозволяють претендувати на посаду міського очільника і конкурувати з Мамаєм та Іващенком, навіть попри «регіоналівське» минуле.
Однак позиціювання себе «господарником» та «управлінцем» не перенеслося автоматично на його партію «Рідне місто», яка мала на момент згадуваного опитування кілька відсотків підтримки. Ця структура з'явилася кілька років тому як громадська організація, зараз фракція «Рідного міста» входить до більшості у міській раді, тривалий час має своїх заступників мера та керівників комунальних підприємств. А під час кампанії поруч із меседжем про «справжніх господарників» чомусь її автори акцентували увагу на критиці влади, хоча протягом років цією владою і були. Наслідок – кілька відсотків рейтингу. Уже зрозуміло, що правити бал у міськраді Удовіченко руками своїх депутатів, навіть якщо переможе, не зуміє. Саме цій політичній силі малюють додаткові відсотки численні агітаційні газети у партійних кольорах, ролики в Youtube та замовні публікації у медіа.
Нові ідеологічні супротивники
Протилежна ситуація з двома іншими партіями з різних частин ідеологічного спектру – «Європейською солідарністю» та ОПЗЖ. Рейтинг і шанси цих політичних сил у місті – набагато вищі, ніж рейтинг їхніх лідерів у боротьбі за крісло мера.
Кумедна ситуація сталася з «ЄС». Послідовно критикуючи нинішню «владу шоуменів», кардинально оновивши в місті та області колишню БПП, постраждалу від корупційних скандалів з головою ОДА Головком та його заступником Пісоцьким, партія вирішує висунути кандидатом у мери не представника громадської сфери, не волонтера, яких у списку одразу кілька, а блогера Андрія Полтаву, відомого як автора свого власного «Вата-шоу». Незрозуміло, чиїм саме це рішення було, але його особистий рейтинг узагалі був ледве більшим за статистичну похибку, і навряд чи він виріс у результаті кампанії. Натомість чимало партійців узагалі залишилися за бортом списків, поступившись місцем «перебіжчикам» з інших партій, людям без партійного квитка тощо. Поза тим, «ЄС» відзначилася активною кампанією та мала, згідно з цитованим дослідженням, другий-третій результат на виборах до міської ради. Уже очевидно, що ця партія матиме фракцію у новій строкатій раді.
Те ж стосується ОПЗЖ. На тлі таких конкурентів, які у своїх діях часто не вирізняються ані порядністю, ані принциповістю, ОПЗЖ взагалі могла обходитися без власної реклами. На момент опитування за неї мали намір проголосувати близько 15%! Це навіть більше, ніж середній результат партії на парламентських виборах у місті й області. І це дає можливість кандидатці на посаду міського голови від ОПЗЖ Оксані Деркач, колишньому секретареві міськради й екссоратниці спершу Удовіченка, а потім Мамая, не перейматися особливо своїми особистими кількома відсотками: у раді вона точно буде – і з великою фракцією. А досвід співпраці і з Удовіченком, і з Мамаєм дозволяють сподіватися на її продовження.
Отже, третій проміжний підсумок – якщо у виборах мера не обійтися без другого туру й кількість реальних кандидатів зменшилася до трьох, то передбачити результати голосування до міської ради вкрай важко. Різниця між рейтингами партій мала, а «прохідних» – до десятка. Таким чином, по-четверте, новий міський голова, ким би він не був, не матиме своєї монобільшості, а тому коаліційні ігрища з тимчасовими союзами та зрадами в місті триватимуть. І ті, хто зараз не виграє вибори міського голови, раптово може опинитися на коні пізніше, як це трапилося з Шамотою або фракцією Удовіченка.
Перебіжчики та містечкова політика
Ще один колишній міський голова Полтави Андрій Матковський вибори мера, вочевидь, вкотре програє. Його каденція ще до 2010 року була сповнена такою кількістю корупційних скандалів, а шлейф невиконаних обіцянок настільки довгий, що нині його не можна віднести до фаворитів боротьби за крісло мера. Учергове Матковський змінив партійні кольори, повернувшись від БПП до «Батьківщини», від якої обирався колись міським головою. Однак зробив це знову зі скандалом, коли проти нього виступили чинні депутати «Батьківщини» у міськраді. Та і вони так само вже були заплямовані участю в контроверсійних рішеннях міської ради та постійним конфліктом інтересів у голосуванні за нові кіоски.
Читайте також: Логіка вибору
Усе це в підсумку знизило шанси і Матковського, і «Батьківщини» здобути владу або хоча б вплив у новій міськраді. Маючи «свій» телеканал, тиражну газету, монополію на ринку зовнішньої реклами в місті – тобто ресурс, яким не володіє жоден інший кандидат – Матковський примудряється раз по раз програвати вибори і народних депутатів, і мера. Станом на середину жовтня, попри концерти для дітей і ветеранів із роздачею солодощів та каші, Матковський не входить до переліку фаворитів виборчої кампанії. Не в останню чергу – через вкрай неефективну агітацію фактично без цільових аудиторій та ключових повідомлень. У штабі Матковського вирішили обійтися без видатних політтехнологів – і результат експерименту буде видно незабаром.
Однак колишній керівник міста – досвідчений політик у найгіршому розумінні цього слова. Якщо його партія пройде до міської ради, присутність Матковського у ній означатиме будь-які можливі комбінації та чергові його спроби зачепитися за владу.
Відзначимо також, що участь у виборах міського голови бере колишній нардеп від «Свободи» і БПП Юрій Бублик. Тепер він знову зі «Свободою», однак навряд чи зуміє втрутитися в боротьбу Мамая, Іващенка та Удовіченка. Сама «Свобода», попри активність її депутатів у міських справах та розумно влаштовану кампанію, – на межі проходження.
Тому – п'ятий висновок: склад Полтавської міської ради зміниться кардинально. Уже не буде БПП у її попередньому вигляді, як партії однієї особи, бо ця особа перебігла у «Батьківщину». Не буде опозиційної «Самопомочі». На межі проходження – «Свобода» і «Батьківщина», які мали у попередній міськраді солідні фракції. Значно зменшиться потенціал «господарників» «Рідного міста», натомість з'являться нові сили – ОПЗЖ, ЄС та «Слуга народу», які й ділитимуть ключові посади та прийматимуть ключові рішення.
Ще більш складною стане ситуація, коли міський голова виявиться не з числа фракції умовних переможців, а ймовірність цього доволі висока. Варіантів можливих неймовірних коаліцій, несподіваних домовленостей, філігранного розподілу посад і дивних кадрових рішень – безліч.
Для поціновувача «політичних шахів» і містечкової політики зрад і перемог це, можливо, буде цікавим. Однак чи буде корисним це місту, коли знову ключові рішення будуть приймати кілька керівників найбільших фракцій за одним столом або й узагалі за межами Полтави? Нині Полтава стрімко опускається у численних рейтингах якості життя та інвестиційної привабливості.