Дострокові вибори мера Москви відбулись 8 вересня. Основним суперником Собяніна виявився Олексій Навальний, висунутий від РПР-Парнас. У виборах також взяли участь Сергій Мітрохін («Яблуко»), Микола Левич («Справедлива Росія»), Михайло Дегтярьов (ЛДПР) та Іван Мельников (КПРФ).
Вже 10 вересня 2013 року по офіційним даним Московського виборчого комітету перемогу здобув Сергій Собянін з сенсаційно низьким результатом 51,37%, а його головний суперник Сергій Навальний отримав аж 27,24% голосів. Третє місце отримав Іван Мельников (10,69%), четверте – Сергій Мітрохін (3,51%), п’яте – Михайло Дегтярьов (2,86%), шосте – Микола Левичев (2,79%). Явка виборців в російській столиці склала лише 32,07%. З них 1,44% проголосували вдома. Інаугурація нового мера запланована на 12 вересня 2013 року.
За результатами екзит-полу, проведеного прихильниками Навального, він взагалі мав набрати 30%, а Собянін – лише 46%. Можна з впевненістю сказати, що якби не застосування адміністративного ресурсу, то Собянін не уникнув би другого туру. Ці результати є серйозним приводом для неформальної опозиції розгорнути масові акції непокори проти фальсифікацій не виборах.
Відразу після оголошення попередніх результатів Олексій Навальний заявив, що буде вимагати проведення другого туру, оскільки вважає, що деякі дані були сфальсифіковані. Зокрема, дуже масово відбувалось голосування на дому за списками відділів соцзабезпечення, а не за особистими заявами громадян. За підрахунками експерта Андрія Бузіна, це додало Собяніну 5% голосів.
Читайте також: Російські та західні ЗМІ про вибори мера Москви
Дійсно, за офіційними даними, серед тих хто голосував вдома 80% проголосували за Собяніна, а це приблизно 80 тис. голосів. Внаслідок нестачі спостерігачів у Навального контроль за цим голосуванням був мінімальним. На думку самого Навального, реальний результат Собяніна мав скласти не більше 48% голосів.
У відповідь на запрошення Сергія Семеновича на переговори, Навальний оголосив, що він готовий. Опозиціонер також висунув низку вимог. По-перше, відкритий перерахунок голосів і аналіз всіх відеозаписів з "проблемних дільниць". "Проблемними" він вважає: а) всі дільниці з аномально високим голосуванням за Собяніна (більше 10%, ніж на сусідніх дільницях), б) всі дільниці, протоколи з яких були підписані після першої години ночі 9 вересень; в) всі дільниці з аномально високим голосуванням на дому (більше 5%). Також Навальний зажадав перевірити всі реєстри заявок для голосування вдома. А результати там, де ці реєстри оформлені з порушеннями, скасувати. Проте, трохи згодом штаб Собяніна відмовився від проведення переговорів.
Такі низькі результати провладного кандидата, не в останню чергу, зумовлені відсутністю у нього досвіду боротьби за голоси виборців Москви і непопулярними реформами, проведеними ним в останні роки. Для прикладу, 10 серпня 2013 року Собянін відмовився від участі в теле- і радіодебатах. Ця відмова є доказом невпевненості кандидата в собі. Хоча провладні політтехнологи заявили, що цим кроком Собянін дає більше шансів опонентам, а сам воліє зосередитись на прямому спілкуванні з москвичами, якого він не боїться.
За соціологічними опитуваннями, московські вибори, швидше за все, все рівно мав виграти ставленик Кремля, 55-річний Сергій Собянін, але вони стали першим за путінську еру голосуванням федерального масштабу, де опозиція отримала більше 20 відсотків голосів.
З 2000 року жодна опозиційна партія або кандидат не могли похвалитися подібним результатом ні на парламентських, ні на президентських, ні на московських виборах.
"Політична система в Росії вже ніколи не буде колишньою", – заявив Навальний журналістам у дворі старого московського житлового будинку, де його штаб. "Це як зубна паста, яку назад в тюбик не заженеш".
Зіграв свою роль і той факт, що над 37-річним Навальним нависла загроза п'ятирічного тюремного терміну, до якого він був засуджений під час передвиборної кампанії, але був випущений з в'язниці на наступний день після стихійного багатотисячного мітингу в центрі столиці і безпрецедентного клопотання прокуратури дати йому свободу до розгляду апеляції, щоб він міг брати участь у виборах. У переломний момент кампанії, перед тим як пристави кіровського суду наділи на нього наручники і відвели до в'язниці, де Навальний мав провести наступні п'ять років, він через твіттер встиг закликати прихильників «не байдикувати» і написав , що "жаба сама себе з нафтової труби НЕ скине". "Я розумію головну ідею його ( Путіна ) влади – щоб знищувати всіх людей, які висловлюють свою думку, які оскаржують його право безконтрольно красти", – сказав Навальний журналістам. Образ мученика безумовно додав йому популярності серед москвичів.
Характерне для перших двох термінів Путіна політичне затишшя, яке критики порівнювали із застоєм часів радянського генсека Леоніда Брежнєва, закінчилося із парламентськими виборами 2011 року, після яких на московські вулиці вийшли десятки тисяч людей, які звинувачували владу у фальсифікації підсумків голосування і вимагали відставки Путіна.
Навальний, що зробив собі ім'я на антикорупційних розслідуваннях, став одним з найпопулярніших лідерів протестного руху і найжорсткіших критиків Кремля, оголосивши метою відставку Путіна.
За час передвиборчої кампанії Навальний тричі позбавлявся свободи – два рази на зустрічах з виборцями – але отримував її через пару годин або навіть кілька хвилин.
Допомагати відомому блогеру зголосилися десятки тисяч добровольців, роздаючи листівки, розносячи газети та агітуючи перехожих.
Оголосивши збір коштів на передвиборчу кампанію в блозі, Навальний отримав 103 мільйони рублів, з яких 70 відсотків, за словами кандидата, прийшли у вигляді дрібних пожертв – на сотню або кілька рублів .
Хороший знайомий Путіна, поміркований політик і колишній міністр фінансів Олексій Кудрін хвалив передвиборчу кампанію Навального і говорив про свої симпатії до його команди.
Загалом передвиборчу кампанію Навальний провів у традиціях вуличної політики і використав свої можливості для агітації на всі 100%.
Навальний розраховував вийти у другий тур і, побоюючись фальсифікацій, нагадав про вуличні протести, що почалися два роки тому: "Ми не дамо вкрасти жоден наш голос. Якщо голоси будуть красти, як було на всіх попередніх виборах у Москві, ми, звичайно, мовчати не будемо".
За результатами опублікованого у серпні дослідження Центру стратегічних розробок, у Москві вийти на вулиці з протестом готові 21% жителів.
Наочною ілюстрацією значущості цього протестного потенціалу служить участь кількох тисяч осіб у спонтанному несанкціонованому мітингу в день оголошення вироку Навальному. Це досить масова група, здатна створити потенціал для серйозних акцій громадянської непокори, якщо для цього виникне відповідний привід.
Дані, опублікованого позаминулого понеділка соціологічного опитування Synovate Comcon, що входить до міжнародної дослідницької мережі Ipsos, показали триразову перевагу Собяніна, за якого мали намір проголосувати 60,1 % виборців від числа тих, хто визначився з вибором. Проте, варто відзначити, що його рейтинг за два місяці впав майже на 20 відсотків. Про намір віддати голос Навальному, чий рейтинг виріс за кампанію більш ніж у два рази, сказали 21,9 відсотка опитаних. Телефонне опитування проводилося серед 1200 москвичів з 29 серпня по 2 вересня.
Вибори мера Москви проводились після десятирічної перерви, коли з подачі Путіна вибори глав суб'єктів федерації були скасовані під приводом боротьби з тероризмом.
У другу неділю вересня, єдиний для 143-мільйонної країни день голосування, відбулись вибори мерів Єкатеринбурга, Владивостока і деяких інших великих міст – оплоту незадоволених 13-річним правлінням Путіна.
В провінційному Єкатернбурзі ситуація була ще більш інтригуюча, ніж у Москві. Там опозиційний лідер Євген Ройзман виграв вибори у опонента від влади Якова Сіліна. Перемога опозиційного кандидата в мери взагалі нечуваний випадок у путінській Росії.
Ройзман, відомий своїми успішними методами лікування наркоманів, голова фонду «Місто без наркотиків» висунутий у градоначальники партією «Громадянська платформа» мільярдера Михайла Прохорова. На виборах у мери Єкатеринбургу, за попередніми даними, він набрав 33,25% голосів, а його опонент Яков Сілін – 29,77%. Явка виборців склала лише 33,57%. Фактично Ройзман став мером, оскільки вибори градоначальника цього міста за законодавством проходять в один тур і перемагає той, хто набирає просту більшість голосів.
Відзначається, що в Єкатеринбурзі лідерство Ройзмана "викликало справжню паніку". У центр міста вночі пригнали вантажівки з ОМОНом, а особовий склад ГУ МВС "підняли по тривозі". До Куйвашева (губернатора Свердловської області) терміново викликали голову міського виборчкому і голову місцевої поліції. Крім того, був припинений прямий ефір на місцевому телебаченні.
Вибори в Єкатеринбурзі можна вважати дуже тривожним знаком для режиму Путіна. Російська влада багато зробила для такого розвитку подій. Вона демонстративно і зухвало оберігає від будь-яких неприємностей Сердюкова і його коханку, хоча суспільна думка вимагає покарання цих корупціонерів. Влада не забезпечила виконання програмних травневих указів Путіна, а підведення проміжних підсумків їх виконання обернулося спектаклем. При цьому вона навіть не здогадалася вибудувати виборчу кампанію в регіонах під вимогою виконання цих указів або підведення їх попередніх підсумків.
Влада допустила нахабну атаку уряду на Академію наук і налаштувала проти себе всю сферу науки та її представників. Кремль знову санкціонував нікому не зрозуміле і нічим не обґрунтоване зростання комунальних платежів і пов'язане з цим зростання цін. Федеральний центр ввів в дію з 1 вересня (тобто рівно за тиждень до виборів) новий закон про освіту, відкинутий всім педагогічним співтовариством. І одночасно викладачі вузів дізналися, що обіцяне з 1 вересня підвищення заробітної плати до середнього рівня по регіону виявилося брехнею: ніхто нічого не підвищив.
Формально обіцяне підвищення спочатку виявилося нижче реального зростання цін, потім з'ясувалося, що підвищення оплати на 20% супроводжується 50 %, а то й 100% підвищенням аудиторного навантаження. І нарешті, у низці вузів виявилося, що підвищення навантаження, так само як і підвищення цін, дійсно буде, а підвищення заробітної плати до обіцяного рівня не буде. Просто цікаво: з чого це влада подумала, що після цього ті ж викладачі вузів будуть голосувати за її кандидата в Москві та інших містах країни? І на довершення всього якраз напередодні виборів уряд «переконав» Путіна офіційно відмовитися від виконання у повному обсязі даних соціальних зобов'язань. Міністри економічного блоку довго доводили, що на виконання цих програм немає грошей, і влада з ними погодилася.
Увечері 9 вересня 2013 року на Болотній площі відбувся мітинг на підтримку Навального. На цій санкціонованій акції зібралось бл.10 тис. чоловік. Вони висунули вимогу проведення другого туру виборів мера Москви.
Отже, результати виборів у Москві і Єкатеринбурзі є неприємною несподіванкою для Кремля. Вкрай низька явка на них зумовлена дачно-відпускним сезоном і втратою інтересу населення до виборів без вибору. На це і розраховувала влада. Крім того, в Москві на руку їй зіграв короткий термін передвиборчої кампанії (3 місяці). Якби не ці фактори, то опозиція здобула б значно більше голосів. Втім ситуація з виборами мера Москви і так є вибухонебезпечною для діючої влади. Вона може спровокувати нові масштабні акції громадянської непокори. Єдиний вихід з цієї політичної кризи – сісти за стіл переговорів. Проте, відмова штабу Собяніна від переговорів і оголошення остаточних результатів виборів не свідчить про бажання Кремля йти на компроміси з опозицією.