На вихідних Велика Британія обиратиме новий уряд. Але нещодавні теракти і суворі заходи безпеки у зв’язку з ним кидають тінь на вибори. Після вибуху в Манчестері на кілька днів призупинили передвиборчу кампанію. На передній план порядку денного вийшла безпека, а уряд консерваторів і опозиція з лейбористів відійшли на другий план.
Після того Тереза Мей відновила боротьбу за переобрання прем’єром і більшість у парламенті для своєї партії. Останні тижні були катастрофічними для консерваторів. Як свідчать опитування, слабка виборча кампанія, серйозні прорахунки у новому проекті соціального забезпечення і відсутність чіткого фокусу в політиці серйозно знизили її відрив у опитуваннях. Прем’єрка починала передвиборчу кампанію на понад 20 пунктів попереду лідера опозиції Джеремі Корбина. За останніми даними вона випереджала суперника лише на 6, тож присутність її партії в Палаті громад може збільшитися всього на десяток місць.
Тому урядовці вирішили переорієнтувати передвиборчі дебати на масштабне питання, що власне призвело до виборів – рішення країни вийти з Європейського Союзу. Консерватори наголошують, що тільки прем’єрка має адекватне бачення, авторитет і можливості для ведення переговорів із 27-ма партнерами Великої Британії в ЄС. Без Терези Мей, мовляв, не буде угоди, яка дозволить уникнути розлучення, збудованого на помсті, та матиме катастрофічні економічні наслідки.
Читайте також: Океан незгоди. Випробування трансатлантичних відносин
Як на зло, раптом ставки злетіли вгору. Канцлерка Німеччини і найвпливовіша політична лідерка ЄС Анґела Меркель заявила: Brexit, а також поїздки президента США Дональда Трампа на зустріч НАТО і саміт Великої сімки засвідчили, що ЄС більше не може покладатися на колись надійних партнерів у сфері безпеки, а саме — Велику Британію і Сполучені Штати. За її словами, у майбутньому Європі доведеться більш рішуче прокладати собі шлях і все брати у свої руки.
Для Великої Британії ці заяви як сніг на голову. Ремарки Меркель ставлять під сумнів трансатлантичну солідарність, на якій будувався мир у Західній Європі протягом останніх 70 років. Вони підривають усі обіцянки Мей та її міністрів про те, що хоч Британія і виходить з ЄС, але не виходить з Європи. Що Лондон залишиться надійною опорою НАТО і близьким партнером союзників з Альянсу. Тепер виходить, що європейці зрівнюють Британію з вередливою і досі незрозумілою політикою нової адміністрації США. Це не тільки серйозно б’є по позиції Британії у світі, а й значно ускладнює переговори про умови виходу з ЄС Домовитися про вигідний Brexit буде набагато складніше, якщо європейці вірять, що більше не потребують Британії як партнера у сфері економіки і безпеки.
Меркель поскаржилася, що на Велику Британію не можна розраховувати після першого офіційного візиту Трампа до Європи, який обернувся мало не катастрофою. Замість запевнити союзників США у тому, що нова адміністрація прагне й надалі підтримувати тісну трансатлантичну співпрацю, Трамп висловлювався так, що з приводу його відданості НАТО і участі у Паризькій угоді про боротьбу зі змінами клімату виникли сумніви. Президент США демонстративно не згадав про Статтю 5 Північноатлантичного договору, яка зобов’язує кожну країну-члена приходити на допомогу в разі нападу на одного з союзників по НАТО. А ще наголосив, що Паризька угода суперечить інтересам Сполучених Штатів.
Читайте також: Армія ЄС – від міфу до реальних перспектив
Як більшість європейських лідерів, Анґела Меркель не дуже ладнає з Трампом. Їй не подобалися його передвиборчі заяви і вона цього не приховувала. Зустріч двох лідерів у Білому Домі вийшла досить прохолодною. Німецьку лідерку багато що обурює в Трампі: його ворожість до ЄС, заява про те, що Німеччина («погана, дуже погана», сказав він) продає американцям забагато автомобілів, та й поведінка на зустрічах НАТО і G7.
І розчарована була не тільки Меркель. Окрім короля Саудівської Аравії Салмана ібн Абдул-Азіз Аль Сауда, ніхто не виявив до Трампа особливого ентузіазму. Однак Меркель, висловившись так відверто, ризикує перетворити невелику сварку на серйозний конфлікт. Трамп не любить, коли йому суперечать чи коли йому доводиться втрачати обличчя. Він цілком здатний різко змінювати політику на протилежну. Власне, таке вже траплялося — можливо, з подачі обережніших чиновників його адміністрації, які надають перевагу традиційному підходу до зовнішньої політики США. Та будь-яку протидію він сприймає як виклик.
Крім того, заяви Меркель поставили у дуже скрутне становище прем’єрку Великої Британії. Мей теж не згодна з адміністрацією США в багатьох масштабних питаннях, але вважає, що з Трампом треба налагодити співпрацю. Тепер, схоже, Німеччина, та й інші європейські країни, вважають її союзницею президента США, а отже ворогом інтересів Європи. За таких обставин, Мей складно буде заручитися підтримкою Меркель у переговорах про Brexit. Велика Британія опинилася поміж суперечок ЄС і США саме тоді, коли лідерка консерваторів прагне зарекомендувати себе як «сильну і стабільну» владу, здатну зберегти приязні відносини і з Вашингтоном, і з Брюсселем.
В очах британських виборців звинувачення Британії у тому, що вона може виявитися ненадійним союзником європейських партнерів у НАТО, можуть виглядати як самонавіяне пророцтво. Такий закид без сумніву обурить людей, адже Велика Британія робить найбільші внески в бюджет НАТО (і витрачає на оборону більше коштів на душу населення, ніж Німеччина, та й більшість країн ЄС). До того ж, виборці можуть сприйняти конфлікти на тему НАТО як конфлікт на тему Brexit, що призведе до більш скептичного ставлення до оборони Європи.
Читайте також: Саміт G7: Новачки, незгоди, прагматизм
Це своєю чергою нашкодить Терезі Мей. Її вже критикують за несподіваний розворот на 180 градусів стосовно пропозиції про те, що люди мали би самі платити за опіку над собою в старості. Вона намагається не розкривати конкретних деталей нових політичних пропозицій, бо не хоче зв’язувати собі руки в майбутньому. Крім того, Мей забагато повторює набір фраз, зокрема про «сильний і стабільний уряд», які нині видаються порожніми і дратують. Натомість Джеремі Корбін, якого всі зневажали як слабкого лідера партії, починає говорити упевненіше і справляє краще враження.
Повертаючи фокус передвиборчої кампанії до Brexit, Мей дуже ризикує. Виборці тепер можуть почати запитувати, куди це приведе Британію. На узбіччя, де ані Америка, ані Європа не буде другом? Чи доведеться створювати нову оборонну політику, яка менше покладається на НАТО, а більше на власні сили (останні безжально скорочуються, бо утримувати їх виходить дедалі дорожче)?
Тереза Мей скликала вибори, аби здобути достатню більшість, і таким чином мати змогу не зважати на євроскептичне праве крило у власній партії, яке не голосуватиме за будь-яку компромісну угоду про вихід з ЄС. Якщо врешті Мей отримає всього на кілька мандатів більше, ніж зараз, це буде моральна поразка (навіть за умови перемоги на виборах). До того ж доведеться рахуватися з думкою опонентів-однопартійців. Таким чином прем’єрка не зможе домовитися з ЄС про угоду, яка б не завдала країні великої економічної шкоди. Анґелі Меркель за всі ці лиха вона, без сумніву, не подякує.