Перш ніж взятися за «вибори», нардепи мали завершити розгляд кількох законів, до яких слід було внести поправки. Така рутина їх, звісно, мало цікавила, і більшість відверто ігнорувала обговорення, займаючись хто чим гаразд. Частина парламентаріїв просто розмовляла, хтось позіхав, хтось чухався, хтось перекладав папірці, а хтось бавився мобільником. Депутат Ляшко красувався між колегами модною потертою шкірянкою, а модниця Бережна задумано стояла вся в чорному. Багато парламентаріїв, як і зазвичай, читали пресу, дехто розглядав останню сторінку газети «Факти» витріщаючись на оголених дівчат. Добре, що в такий доленосний день газета надрукувала справді вартісну фотографію дівчини з великими… очима.
Загалом здавалося, що депутати зійшлися не закон про вибори ухвалювати, а чекають запрошення на фуршет, який от-от має розпочатися. Представник народу Журавка, наприклад, щоби не марнувати часу, спочатку спілкувався в скайпі, телефонуючи всім, хто був он-лайн, а потім взявся грати в захопливу гру, ганяючи і вбиваючи кульки. Це виглядало не менш весело, ніж кривляння депутата Сухого, який розповідав щось колезі Зарубінському і обоє заразливо реготали.
Волання комуніста Гордієнка «кому потрібні такі органи влади, які не шанують нормальні християнські цінності» на хвильку відволікла депутатський загал від «важливих справ», але ненадовго. Дивні слова з вуст комуніста мало хто зрозумів. Хоча йшлося насправді про похорон чиновників, які варто було б влаштовувати за кошти держави. Похоронами своїх молодших колег депутати не пройнялися. Їм би до своїх дожити, і бажано, щоб потім народ не відкопував на біс по 10 разів.
Щоби довго не нудьгувати, обранці швидко проголосували поправки до закону про держслужбовців і взялися за інші не менш важливі питання. Спочатку успішно прийняли поправки, які регулюють життя міст, однак не прийняли ті, що мали б підвищити виплати військовим. Передчуваючи, що більшість закон відхилить, екс-міністр оборони Анатолій Гриценко навіть пригрозив колегам, що терпець у солдатів, яких вони принижують, колись урветься, але це на парламентаріїв не вплинуло. Потім депутати ще довго мололи язиками і натискали кнопки, вирішуючи таким чином інші важливі питання, аж добіг кінця робочий день.
Насправді, саме так все й було задумано. Позаяк у цей час в апараті Верховної Ради аврально «пекли» новий закон про вибори. Кажучи нормальною мовою, роздруковували. Юрій Ключковський навіть саркастично зауважив, що законопроект буде занадто гарячий, щоб його нині голосувати. Його щонайменш треба прочитати. Тому запропонував перенести розгляд на пізніше. Втім, іронія була недоречна. Куй залізо, поки гаряче…
Серед найнеймовірніших чуток, якими смакували журналісти, най-най була та, що фракція БЮТ ухвалила вільне голосування. Нібито одне з угруповань Юлиних друзів узгодило з регіоналами, що підтримає їхній варіант закону. В обмін на що саме, журналісти могли лише здогадуватись. Невже на свободу лідерки? Нібито, образившись на таку поведінку колег, частина бютівців плюнула і пішла геть, вважаючи, що немає сенсу витрачати намарно свій дорогоцінний час. І справді, бютівські крісла в залі помітно поріділи.
Коли над країною зовсім стемніло і на небо вийшли зорі, депутати взялися за найважливіше – новий закон про вибори. Ухвалення такого важливого документа відбулося без «жодного пострілу». Якихось кілька хвилин, і все готово. З 404 обранців, зареєстрованих в залі Ради, 366 проголосували – за, 6 – проти, 5 – утрималися. Тепер вибори відбуватимуться за змішаною системою, блоків не буде, лише партії, а партії-щасливчики, щоби пройти в Раду, мають набрати не менше 5%. Окрім регіоналів, комуністів та їхніх спільників, запропоновану концепцію наступних виборів підтримали 62 – бютівці та 36 – нунсівців. Невже чутки були правдивими…
Ще не встигли охолонути крісла від гарячих депутатських сердець, а самі обранці навіть не подужали доїхати до ресторанів на святкову вечерю, як на закон посипалась критика з різних боків. Віталій Кличко назвав його ухвалення змовою, а Ірина Геращенко – ще й зрадою, яка дорого обійдеться демократії України. Арсенію Яценюку ж навпаки все сподобалося, і він схарактеризував закон як перемогу опозиції. В захваті, звичайно, були регіонали яким, вдалося змусити всіх танцювати під свою дудку і навіть комуністи, які самовпевнено твердять, що все гаразд. Вони, мовляв, здатні подолати 5-відсотковий бар’єр без проблем.
Що ж мріяти не шкодить. У кожного свої аргументи, таємні стратегії та плани на майбутнє. Залишилось дожити до виборів. Адже реальність така, що на акції протесту в грудні готуються вийти вже навіть силовики. Ті самі, якими нині влада намагається відгородитись від народу. Виявляється, вони також хочуть їсти. А що голодні люди зі зброєю – це не жарти, а жорстока реальність, яка може дорого коштувати будівничим повітряних замків, то радість якась передчасна.