Країна ще не встигла оговтатися після місцевих виборчих перегонів, та вже найближчим часом може бути знову втягнута в парламентські. Влада зараз мізкує, що їй вигідніше: працювати з нинішнім складом Верховної Ради до 2012 року чи переобрати її вже навесні 2011-го, закріпивши «успіх», досягнутий на місцевих виборах.
Три варіанти для влади
Повернення Конституційним Судом чинності редакції Основного Закону 1996 року порушило питання про термін каденції парламенту шостого скликання. З одного боку, згідно з Конституцією-1996 він становить чотири роки й вибори до законодавчого органу мають відбутися в березні 2011-го. З іншого – нинішня Верховна Рада обиралася, коли діяла редакція 2004-го, відповідно до якої парламент мав працювати п’ять років, а вибори призначалися на жовтень 2012-го. Частина представників партії влади навіть пропонує провести вибори до ВР аж у 2015-му одночасно з президентськими.
Більшість експертів із конституційного права стверджують, що переобирати парламент потрібно все ж таки відповідно до вимог Конституції-1996, продовження ж повноважень нинішніх народних депутатів – суто політичне рішення.
Формально визначити долю чинної Верховної Ради мав Конституційний Суд як єдиний орган, що наділений правом тлумачити положення Основного Закону. Зміст рішень КС останнім часом за дивним збігом обставин співзвучний з інтересами Адміністрації президента. Про всякий випадок влада вже порушила питання продовження терміну повноважень ВР. 19 жовтня парламентська більшість направила до КС законопроект про внесення змін до Конституції, яким установлено дати чергових виборів. У його перехідних положеннях зазначено, що парламентські проводяться в останню неділю жовтня 2012 року, а президентські – в останню неділю березня 2015-го.
Проте близькі до ПР джерела стверджують, що з датою виборів на Банковій остаточно ще не визначилися – команда президента зважує всі «за» і «проти». Але, схоже, більшість усе ж таки схиляється до 2011 року, що підтверджує визнання Конституційним Судом розгляду подання ВР про дату виборів невідкладним, а отже, рішення у справі має бути винесено протягом листопада. Якщо біло-блакитні таки ризикнуть переобрати парламент у 2011-му, вони зможуть розпочати виборчу кампанію вже наприкінці цього місяця, як вимагає законодавство.
Риторика владної команди також свідчить про те, що вона дедалі більше схиляється до скорочення повноважень законодавчого органу до чотирьох років, а отже, проведення виборів уже навесні 2011-го. «Згідно з Конституцією України термін повноваження Верховної Ради – чотири роки. І якщо до неї не буде внесено змін, подобається це нам чи ні, ми маємо йти на вибори», – заявив нещодавно представник президента у ВР, депутат від Партії регіонів Юрій Мірошниченко.
Вигоди і ризики
Головний аргумент представників влади, які наполягають на тому, щоб зачекати з виборами до 2012 року, – чемпіонат Європи з футболу. Влада розглядає його насамперед як політичний проект, від успішної реалізації якого вже в короткостроковій перспективі можна отримати електоральні дивіденди – до того часу буде відкрито інфраструктурні об’єкти, які створюються під Євро-2012, і це може підвищити рейтинг ПР. До того ж позитивне емоційне тло має створити й сам факт, що цей захід таки відбувся в Україні. Другий аргумент за вибори-2012 – якщо розпочати кампанію зараз, біло-блакитні можуть втратити контроль над ситуацією в парламенті, що позбавить їх можливості проводити потрібні їм закони. Помститися за скорочення повноважень парламенту та відмовитися від підтримки ініціатив партії влади захоче Володимир Литвин, який зацікавлений якомога довше побути в спікерському кріслі. Щоб набрати очки напередодні виборів, опозицією можуть оголосити себе комуністи. Виникне спокуса спробувати себе в ролі самостійних політиків і в частини депутатів-«тушок». Якщо ж зачекати до 2012-го, парламентська більшість і далі працюватиме чітко, як годинник.
Варіант із одночасними парламентськими та президентськими виборами 2015 року навряд чи серйозно розглядають в Адміністрації президента. По-перше, продовження терміну каденції чинної ВР може викликати негативну реакцію суспільства. Як свідчать соціологічні опитування, більшість громадян категорично проти такого розвитку подій. По-друге, цей крок української влади, з одного боку, може бути сприйнятий міжнародною спільнотою як ознака посилення авторитарних тенденцій, з іншого – стане додатковим козирем для опозиції в протистоянні з регіоналами. Тож фактично ризиків, пов’язаних із продовженням повноважень Верховної Ради, для влади більше, ніж вигод.
До рішення переобрати парламент уже 2011-го регіоналів підштовхують результати місцевих виборів. Поки що, попри зростання комунальних тарифів, інфляцію та незадоволення проектом Податкового кодексу, який зібрав під стінами парламенту міні-майдан із підприємців, владі вдається отримувати «стабільні» 30–35% електоральної підтримки за рахунок «свого» виборця. Отже, Партії регіонів вигідно якнайшвидше закріпити свій успіх і на загальнонаціональному рівні, доки не сталися незаплановані форс-мажори й не посипався її рейтинг. Якщо ж до наступної парламентської кампанії регіоналам удасться змінити пропорційну виборчу систему на змішану, додавши мажоритарну складову, за прогнозами експертів, вони зможуть самостійно, без допомоги інших політсил, сформувати парламентську більшість.
Тривожним сигналом для ПР є збільшення кількості «противсіхів» і тих, хто просто проігнорував вибори 31 жовтня, як і той факт, що на частині територій, де партія влади мала підтримку більшості жителів, їй довелося просто вигризати перемогу в конкурентів. Якщо соціально-економічна ситуація й далі погіршуватиметься і влада не робитиме жодних кроків для проведення реформ, до 2012 року її рейтинг може так знизитися, що вона не сформує в парламенті більшість, навіть якщо половина парламенту обиратиметься за мажоритарною схемою. У разі різкого падіння рейтингу влади частина кандидатів, які хотіли б іти за мажортаркою, зокрема й представники бізнесу, можуть ризикнути і зробити ставку на опозицію. Або взагалі висуватися від маргінальних політичних сил, розраховуючи на перемогу завдяки своїй популярності поміж виборців.
Місцеві вибори-2010 відіграли для партії влади роль і праймеріз, і своєрідного соціологічного опитування, і відпрацювання технологій, які можна застосувати на парламентських виборах. Наразі біло-блакитні знають, кого з них найбільше поважають виборці, у яких регіонах ПР має проблеми і які технології зараз спрацьовують. До 2012 року настрої електорату можуть кардинально змінитися, а отже, партії влади буде набагато складніше вибудувати ефективну стратегію парламентської кампанії.
Окрім того, партія «Батьківщина», найбільший конкурент регіоналів, що все ще оговтується після епідемії «тушкування» і зараз зосереджена на власній реорганізації, до весни 2011-го, найімовірніше, не встигне набути необхідної спортивної форми, щоб змагатися з владою на рівних. Відповідно ПР матиме додаткову гарантію, що в парламенті наступного скликання білосердечних поменшає. І підстав для критики влади в опозиціонерів поменшає, якщо провести вибори до Верховної Ради 2011 року, принаймні не звинувачуватимуть регіоналів у позбавленні громадян конституційного права переобирати владу. І нарешті, перемога на виборах-2011 дасть ПР змогу на чотири роки гарантовано зацементувати владу в країні. Отже, схоже, що вже за кілька тижнів стартує нова виборча кампанія.[2191][2192][2193]