Виборці на Тернопільщині завжди відзначалися високою активністю у дні голосувань за кандидатів у депутати чи до парламенту, чи до місцевих рад. Це «списували» на високу політичну культуру та патріотизм, громадянську позицію. Однак за три десятиліття ситуація змінюється кардинально і виборець маргіналізується. Якщо раніше кожен охочий міг узяти участь у виборчих перегонах, то сьогодні, наприклад, вибори до Тернопільської обласної ради вимагають найбільший розмір грошової застави для списку кандидатів – 178 тис. грн. Пересічні краяни розуміють, що це не великі гроші для бажаючих посісти 64 депутатських крісла, але вони є захмарними для «заробітчанського краю» із найменшими зарплатами в країні.
У Тернопільській області проживає майже 820 тис. виборців. Чи не в кожній родині хтось поїхав на заробітки: до столиці, близьке чи дальнє зарубіжжя. Проте менше ніж півтори тисячі громадян офіційно змінили виборчу адресу і зможуть проголосувати за місцем фактичного проживання на місцевих виборах 25 жовтня. Висновок з цього можна зробити хіба невтішний. Люди байдужіють до «політичних розбірок».
Повноваження рад
Не лише прості виборці, але й колишні високопосадовці, які беруть участь у виборах в якості кандидатів, до кінця не розуміють повноважень, за які боротимуться. Колишній перший заступник голови Тернопільської облдержадміністрації дивується, як можна переконувати виборців голосувати за їхню політичну силу, якщо не зрозуміло, чим вони будуть займатися у райрадах. У Тернопільській області запланували три райради – Чортківська, Кременецька і Тернопільська. Але яка рада – Тернопільська міська чи Тернопільська районна матиме більше повноважень? Яка зона відповідальності? А що вже говорити про пересічного виборця. Колишній керівник тернопільського обласного академічного театру розпитував на днях в автора цих рядків елементарне: скільки він, як тернополянин отримає бюлетенів і яким чином віддати свій голос, щоб він не пропав даремно? Чи можна обирати партію, яка подобається і водночас кандидатів в депутати з іншої політичної сили? Якщо в одному бюлетені вже обрав партію, чи можна до ради іншого рівня обирати не цю саму політичну силу? Звичайно, поважний митець за місяць до виборів розбереться з процесом голосування. Але як бути сотням тисяч селян, які прийдуть на виборчі дільниці 25 жовтня і отримають стос «макулатури»?
Якщо на попередніх виборах агітатори в палатках райцентрів розповідали про переконання, плюси і мінуси кандидатів чи партій, то тепер їхня функція зводиться до механічної роздачі газет. В дискусії не вступають, бо в штабах наказали мовчати, щоб не псувати й так доволі низькі рейтинги.
Якщо вірити останнім публічним соціологічним замірам групи «Рейтинг», 70% опитаних зазначили про своє бажання взяти участь у місцевих виборах. Лідером серед політичних сил до обласної ради є партія «Слуга народу», яку хочуть підтримати 22,4% тих, хто визначився і має намір голосувати. 18% підтримали б партію «Європейська солідарність»,15,0% – партію «За майбутнє», 9,1% – партію «Свобода», 8,1% – партію «Батьківщина», 4,4% – партію «Голос», 3,3% – партію «Сила і честь». Рейтинг інших політичних сил – менше 3%. Близько чверті виборців не визначилися.
Поки що лідер
Лідерство «Слуги народу» є доволі фантомним, бо партія не має навіть офісу, не відомі її активісти, а кандидат в мери – гуморист і весільний тамада, про що Тиждень писав раніше.
Ще кілька років тому нардеп-мажоритарник у Тернополі сприймався локомотивом політичної сили (Олексій Кайда для «Свободи», Тарас Пастух – «Самопомочі»). Сьогодні, лише за рік після парламентських виборів, «тернопільський слуга» Андрій Богданець фактично зник з інформаційного поля.
18 вересня до Тернополя завітав Президент України Володимир Зеленський. Він відкрив недобудований символ корупції сучасної Тернопільщини – водну арену Тернополя.
Якщо на початку каденції глава держави завважував, що все це робиться за податки українців і для українців, то тепер вже навіть не намагався сісти у вкрай незручні крісла для глядачів водної арени.
Після відвідин дитячого садочка в с. Біла, глава держави провів так зване обговорення стратегії розвитку Тернопільщини до 2027 року, а насправді використав свій робочий час для представлення невідомих широкому загалу осіб, які погодились балотуватись до рад різних рівнів від партії «Слуга народу». Пресу на захід не запрошували, трансляцію проводили лише у соцмережі. Годинний партійний захід не викликав великого ажіотажу, хоч це була п’ятниця після обіду. Кілька сотень глядачів під час стріму для мільйонної фейсбучної аудиторії – це ознака суттєвого зниження інтересу, якщо порівнювати з першим візитом Зеленського на Тернопільщину, коли за його візитом в онлайні слідкували та коментували десятки тисяч краян.
Найбільше здивувало тернополян з побаченого на партійному заході – колишній керівник облдержадміністрації Ігор Сопель з дружиною. Фанат концертів Зеленського не протримався на посаді й півроку, бо не зумів подолати першу хвилю паніки з епідемією коронавірусу, тепер знову хоче в політику та ще й тягне за собою другу половинку і навіть доньку. Дружина ексголови облдержадміністрації очолила список «слуг» до Хоростківської міської ради. Разом з нею йде і донька. До облради Сопель «пролобіював» собі третє місце, а дружині – 38. Значно вище – сьоме місце – відстояв дружині Ользі нардеп Володимир Гевко.
На початок жовтня на всю область сьогодні не можна назвати й п’яти авторитетних краян, які б підтримували партію чинної влади чи балотувались від неї. Увесь список виглядає як якесь непорозуміння.
Солідарність різнобарвних
Команда Порошенка на Тернопільщині – це не клуб ідейних однодумців, а стійке бізнес-утворення під керівництвом екснардепа Романа Заставного. Саме колишній керівник птахофабрики зібрав під своє крило активістів різних мастей, серед яких найвідоміші брати Барни та Юрики. Це вони не очистили, а навпаки – прихистили колишніх одіозних регіоналів у владі, наприклад, керуючого справами облради Івана Бабійчука, заступницю голови облдержадміністрації Світлану Безпоповцеву. Дивує, як в одному списку Європейської Солідарності до Тернопільської облради можуть поєднуватись на третьому місці довірена особа Януковича – Любомир Білик та восьмому – нібито націоналіст, керівник КУНу Володимир Ткач.
Заставний на початку двотисячних підтримав політичну кар’єру хлопчаків на старті і отримав перші дивіденди вже у 2006. Після невдалої ставки на Януковича у 2004 році, через два роки, Заставний виграв вибори під брендом молодіжного крила «Нашої України» завдяки «головному комсомольцю» в таборі Ющенка – Степану Барні (він тоді очолив молодіжний союз «Нашої України»).
Набагато пізніше була анекдотична ситуація: нардеп-порошенківець Олег Барна ледь не за тести кули виніс з-за трибуни Верховної Ради Арсенія Яценюка – політичного лідера свого куратора ( Роман Заставний у той час був нардепом у «Народному фронті»).
З цього приводу у Тернополі жартують, що робота на птахофабриці навчила Заставного вміло підкидати яйця в різні політичні кошики.
Нині з команди Заставного при владі на Тернопіллі залишилось лише два кадри – голова облради Віктор Овчарук та секретар Тернопільської міської ради Віктор Шумада. Наразі Овчарук переграє нову команду з облдержадміністрації з розподілу фінансових потоків. Шумада більше працює у фарватері домовленостей з мером. Проте голова облради розуміє, що посісти керівну посаду в найвищому самоврядному органі Тернопільщини йому навряд чи вдасться і нібито мітить на посаду секретаря Тернопільської міської ради за квотою «Європейської солідарності». Ця інформація офіційно підтвердилась минулими вихідними, коли в Тернополі відбулась партійна конференція. І якщо Володимир Зеленський проводив партійний захід у спаплюженому євроремонтом Збаразькому замку, то Петро Порошенко – на сходах тернопільського театру, на Театральному майдані. Правда, як і до Зеленського, так і до Порошенка, тернополяни виявились байдужими. Більше на площі було охорони, ніж учасників партконференції та глядачів.
Театральна «Батьківщина»
Поки Порошенко жалівся на Зеленського під театром, у самому театрі перший заступник голови Тернопільської облради Василь Деревляний проводив свій партійний захід.
Оскільки балотуватися від політсили Тимошенко виявилось мізер бажаючих, до списку набрали керівників театрів, а директор обласного академічного відкривав захід, виконуючи славень особисто.
Падіння «Батьківщини» на Тернопільщині є закономірним процесом не лише через призму всеукраїнської ситуації. Деревляний є незмінним керівником обласної організації із січня 2003 року. За 17 років його керівництва тимошенківці зазнали багато поразок. Вони проводили дивну кадрову політику, як от призначення керівником міської партійної організації людину, засуджену за участь у зґвалтуванні. Навіть після оприлюднення цієї інформації в пресі, Сергій Кирик не був знятий з виборів, а опісля ще й обраний керівником фракції «Батьківщина» у міській раді. Вінцем кадрової вакханалії стала зрада ґвалтівника під час наступних виборів, викрадення виборчої документації з печаткою і провал кампанії до міської ради. Ягідкою на торті було обрання зрадника депутатом міської ради попри усі спроби Деревляного з партією цьому завадити. Уся ця «деревляна Санта-Барбара» тривала 10 років.
У міській раді нинішнього скликання депутати від «Батьківщини» прославились на всю Україну спробою заборонити продаж білизни у Тернополі під час релігійних свят.
Проте, значно цікавішим є те, що вся фракція «Батьківщини» у міській раді зробилась непідконтрольною партійній організації з перших днів обрання. Тимошенківці проголосували за порошенківця Шумаду на посаду секретаря, а ставочок у рідному селі глави партії отримав в оренду рідний брат Деревляного. За підписом тодішнього голови Тернопільської облдержадміністрації порошенківця Степана Барни. Депутати порадились між собою і почали голосували за всі скандальні земельні питання з будівництва у парках і зелених зонах, за розкритикований громадськістю Генплан мера та інші корупційні питання. І всі ці роки команда Деревляного вдавала, що хоче відкликати цих депутатів, але так і не довела цю справу до логічного завершення.
Ми вже не згадуємо, як тимошенківці втратили більшість в міській раді в 2006 році, не мали жодного депутата облради в 2009-му. Сьогодні «Батьківщина» має першого заступника голови облради Деревляного і невеличку фракцію з 10 депутатів, але, зважаючи на попередні провали та мізерні соціологічні відсотки, йдеться, ймовірно, про політичне забуття.
Періодично в місцевих ЗМІ публікують новини про ймовірну зміну місцевого керівництва партії людьми колишнього голови Тернопільської та Львівської ОДА часів Януковича Михайла Цимбалюка, який зараз засідає у Верховній Раді та належить до фракції Юлії Тимошенко.
Але ситуація не змінюється місяцями і виникає логічний висновок: нікому не потрібна партійна структура, яка не приваблює виборця.
Минулими вихідними вершиною маразму тимошенківців стало обрання свободівця Леоніда Бицюри кандидатом на посаду міського голови Тернополя. За два десятиліття партія Тимошенко так і не змогла виплекати гідного кандидати у своєму середовищі? Ще у далекому 2006 році підприємець і аграрій Іван Крисак достойно боровся за посаду мера й увійшов до першої п’ятірки. Після п’яти років на посаді першого заступника голови облдержадміністрації 2014-2019, депутатства в обласній та районній раді, його кандидатуру навіть не розглянули. А у списку до облради Крисака записали останнім.
Значна частина симпатиків Юлії Тимошенко схильні вважати, що «політична рокіровка» відбулась в інтересах діючого мера Тернополя Сергія Надала, а Леонід Бицюра вже вчетверте збереже посаду заступника міського голови.
Нові бренди
Партія «За майбутнє» Ігоря Палиці на Тернопільщині асоціюється з колишніми регіоналами, оскільки її відкрито курує нардеп Іван Чайківський, колишній керівник фракції Партії регіонів в Тернопільській райраді. У нього зібралися як діячі з проектів Коломойського ( керівник фракції УКРОП в Тернопільській облраді Андрій Цибульський), так і колишні діячі, які побували вже у багатьох партіях (Володимир Болєщук – УНП Костенка, «Народний контроль» Добродомова) і знову хочуть отримати депутатський значок, а той керівне крісло ( Любомир Крупа – заступник голови облради за квотою «Самопомочі»). Щоправда, проведення кампанії зараз утруднилось через захворювання на короновірус «бренда» партії Івана Чайківського.
Ще одним партійним дивом на Тернопільщині є кремлівський проект «Довіра», який курує нардеп Микола Люшняк. Колишній порошенківець, а нині член однойменної групи у Верховній Раді, притягнув до себе колишніх порошенківців, які відпали від ЄС, як і сам Люшняк. Запам’ятались виборцю вони поки скандалом: провели свій партійний з’їзд у «протитанковому університеті» (так називають нинішній ЗУНУ – Ред.).
Значний розкол в політичне середовище Тернопільщини внесла адміністративна реформа, яку проводить в Україні колишній не надто популярний мер Тернополя В’ячеслав Негода. Спочатку політичний бомонд обурювався, що Тернопільщину штучно приєднають до так званного Поділля – Вінницького регіону разом з Хмельницькою областю, потім патріотичний табір розколовся на прихильників козацького Зборова у Тернопільському районі і спраглих утворити Бережанський район. Врешті, бережанці програли, а до Тернопільського району включили не лише Зборівщину, але й Теребовлянщину.
Мовою цифр
Центральна виборча комісія оприлюднила відомості про зареєстрованих кандидатів на посаду міських голів в містах Тернопільській області. Всього на посади міських голів у 18 міських радах зареєструвалось 133 кандидати.
Найбільша кількість кандидатів – 22 кандидати – зареєстровано в місті Бережани, найменше – по 3 кандидати – в Хоросткові та Шумську. 10 кандидатів зареєстровано в Почаєві, по 9 кандидатів в Тернополі, Борщеві та Кременці, по 8 кандидатів – у Збаражі та Бучачі, 7 кандидатів в Зборові, по 6 кандидатів – Ланівцях, Монастириську, Підгайцях, Скалаті, Теребовлі та Чорткові, 5 кандидатів зареєстровано в Заліщиках, 4 кандидати – в Копичинцях.
Щодо гендерного розподілу, із 133 кандидатів на посаду міських голів в міських радах Тернопільської області – 110 чоловіків (82,7%) і 23 жінки (17,3%). Найбільше чоловіків кандидатів у мери в Бережанах – 18 чоловіків, найменше – по 3 кандидати-чоловіки в Хоросткові та Шумську. Найбільше жінок-кандидаток у Бережанах – 4 жінки, і жодної жінки серед кандидатів в мери – в Копичинцях, Хоросткові, Чорткові та Шумську, повідомляє Центр Суспільних Досліджень ПОЛІС/
Щодо суб’єктів висування, серед 133 кандидатів у мери, 91 кандидат висунутий організацією політичної партії (68,4%) , а 42 кандидати шляхом само висування (31,6%). Зокрема серед 23 жінок-кандидаток – 16 висунуті партією, 7 є самовисуванцями. Серед 110 кандидатів – чоловіків – 75 висунуті партією, а 35 є самовисуванцями.
Щодо особливостей висування та гендерної ознаки, то зокрема у Бережанах (всього 22 кандидати) серед 4 жінок-кандидаток – три жінки є самовисуванками, а серед 18 чоловіків-кандидатів – 11 самовисуванців. Жодної жінки-самовисуванки в тих містах де є жінки-кандидатки немає в Борщеві, Бучачі, Заліщиках, Збаражі, Зборові, Підгайцях, Почаєві, Теребовлі та Тернополі. Натомість в Ланівцях та Скалаті є по одній жінці-кандидатці і вони обоє є само висуванками. А в Борщеві, Бучачі, Заліщиках, Зборові та Тернополі є по одній жінці-кандидатці і вони є висунутими партією. А от жодного чоловіка само висуванця в тих містах де є чоловіки-кандидати немає в Монастириську, Зборові та Шумську.
Жодного самовисуванця, незалежно від статі, немає у Зборові та Шумську.
Найбільше кандидатів висунутих політичними партіями, незалежно від статі, по 8 кандидатів – у Тернополі (всього 9 кандидатів) та у Бережанах (всього 22), по 7 кандидатів – у Борщеві (всього 9), Збаражі (всього 8), Зборові (загалом 8 кандидатів), Кременці (всього 9) та Почаєві (всього 10). Найбільше кандидатів- самовисуванців, незалежно від статі, у Бережанах – 14 (загалом 22 кандидати), у Скалаті – 4 (всього 6), 3 – у Теребовлі (загалом 6 кандидатів).
Загадки виборів
Пересічним обивателям нині ще не відомі усі нюанси майбутніх виборів. Активісти ОПОРИ б’ють на сполох, що з 25 дільниць в Тернополі та області жодна не працює, а лише 8% членів територіальних виборчих комісій мають досвід роботи на виборах. Чимало активних людей, які займаються громадсько-політичною діяльністю повідомляють, що приєднуються до партій, щоб брати участь у виборах. Але куди вони будуть балотуватися – ще й самі не знають.
Як відомо, 25 жовтня відбудуться вибори депутатів до міських, селищних і сільських рад 55 територіальних громад, до трьох районних рад та обласної ради Тернопільської області. Загалом, за попередніми підрахунками ОПОРИ, до їхнього складу буде обрано 1 тисяча 556 депутатів.
Через специфіку законодавства половину депутатів буде обрано за партійними списками, а іншу частину – за мажоритарною. Також члени ТВК скаржаться на відсутність оплати їх праці.
І незважаючи на те, що 5 вересня стартували виборчі перегони, наприкінці серпня, на День Незалежності та День міста у Тернополі лише три політичні партії у Тернополі активно займались агітацією. У жовтні ситуація не покращилась. Складається враження, що партійці переконують самі себе, списки кандидатів в депутати публікують вибірково, ніби соромляться своїх кандидатів.
Нині кампанія така ж млява, як і влітку, і більшість виборців не переймаються цим. Звичайно, це частково пов’язано із тим, що значна частина Тернопілля донедавна перебувала у червоній зоні карантину.