Можливо, взагалі проведення виборів такого високого рівня є передчасною акцією? Адже іще не скасовані всі надзвичайні закони, не переформований повністю апарат спецслужби, не прийнята нова конституція, яка б захищала права людини.
Мубаракенізм без Мубарака став, на жаль, сумною реальністю сучасної єгипетської дійсності. За якої вибір у єгиптян дуже невеликий – вибрати генерала або ісламіста. І хто у такому випадку переможе в другому турі президентських виборів – один з лідерів угруповання «Брати-мусульмани» Мухаммад Мурсі чи колишній прем'єр-міністр Єгипту, ставленик військових Ахмад Шафік – великої різниці немає. Адже у Єгипті намічаються тенденції, які нині сильніші від волі окремих людей.
Другий тур виборів має відбутися 16 і 17 червня, а ім’я переможця мають оголосити 21 червня. Причому вища військова рада Єгипту обіцяє передати владу обраному президенту не пізніше 30 червня.
По суті Єгипет знову опинився між минулим і майбутнім. Єгиптянам належить зробити вибір з двох лих, одне з яких – ісламісти, інше – армія і старий чиновницький апарат. Хосні Мубарак залишив важкий спадок єгипетському народу, і тому дуже важко відповісти на питання – хто буде керувати процесом створення нового Єгипту? Як новий Єгипет буде виглядати? Яким буде Єгипет, якщо він стане Ісламською Республікою?
Сьогодні в Єгипті чимало людей, які прагнуть, щоб він перетворився на ісламський халіфат. Можливо, цим вони хочуть повністю перекреслити минуле світської диктатури Хосні Мубарака. Однак, цілком очевидно, що іслам як релігія не має в своїх системах того, що необхідно для розвитку сильної, відкритої, демократичної, ліберальної і правової держави.
Крім того, як показує історія, створення нової країни з нуля на обломках диктатури несе великі проблеми. Оскільки будинок майбутнього для країни, котра лише починає виходити з тіні диктатури не лише великий головний біль для тих, хто його будує, а й тих, хто збирається у ньому жити.
Після часів апартеїду в Південній Африці довелося боротися з його наслідками більше 10 років; німці зі Східної Німеччини були розгублені після падіння Берлінського муру, борючись протягом багатьох років з депресією (але на даний час вже користуються перевагами стабільної демократії); врешті-решт і народу Бірми так само доведеться пройти через чистилище реформ, які не завжди будуть для нього комфортними.
Нині найбільш важливим чинником єгипетської дійсності є те, чи зможуть безконфліктно і достойно сторони політичного протистояння в Єгипті пройти початок цього нелегкого процесу. Адже він цілком може бути схожим на пекло, але це лише початок на довгому шляху до демократії. Бо неможливо нічого змінити, перед тим не запустивши сам процес змін.
Попри усі видимі негативи політичної ситуації у Єгипті і загрозу приходу до влади ісламістів, величезним позитивом стало те, що єгиптянам за останні 15 місяців вдалося пройти вражаючий шлях – нарешті отримавши можливість голосувати за тих, кого вибирають саме вони і не боятися при цьому, що за цей вибір їх буде покарано.
Непросто передбачити, чи ісламісти стануть помірними, якщо їм вдасться виграти, і посаду президента займе Мухаммад Мурсі і вони будуть змушені взяти на себе не лише фактичне керування країною, а й і відповідальність за все те, що вони збираються далі робити.
Також не варто виключати, що прийшовши до влади світський кандидат від старого режиму Ахмад Шафік змушений буде консолідувати всю владу в своїх руках. Як це зробив свого часу Хосні Мубарак для боротьби з ісламістами угруповання «Брати-мусульмани», знищивши цим будь-які претензії Єгипту на демократію.
Власне, сама доля єгипетської демократії залежатиме від волі єгипетського народу і його бажання залишатися пильним, інтелектуально чесним, не впадаючи у політичну апатію і не ідентифікуючи себе занадто з партіями або релігією. Адже політичне життя, як і демократія – це постійний вибір, часто вибір не зовсім досконалий, який ґрунтується на неповній інформації і здійснюється не завжди зрілими людьми.
Хороша команда кандидата у президенти в очах єгипетських виборців мала б означати не вміння найкраще подати «політичне обличчя» свого лідера, а його професійні, ділові і організаційні якості. По суті, виборці віддають свої голоси майбутньому президенту «в оренду», і тому вони мають право знати, що їхня опозиція до його політики буде прийнята до уваги. А також і те, що президент буде готовий вибачиться або навіть піти у відставку, коли він порушує закон.
Єгипту не потрібен президент типу Хосні Мубарака, який отримавши для себе фараонські повноваження, потім використовуватиме їх на користь своєї сім’ї і свого найближчого оточення. А також не потрібна політична надлюдина, котра намагатиметься усе вирішувати одноосібно.
І лише монолітна команда фахівців, які будуть вільними від тоталітарних підходів минулого і виявляться готовими взяти на себе усі ризики щодо реформування країни, зможе відповідально підійти до надважкого завдання – необхідності корінної трансформації єгипетського суспільства.
Червневі вибори можуть стати перепусткою Єгипту до демократії. Адже президентські вибори 2012 року – не просто вибори. Це – перші в історії демократичні президентські вибори, які відбуваються у цій країні. Для того, щоб вони відбулися, єгипетський народ заплатив дуже велику ціну, багато синів і дочок Єгипту віддали за це своє життя чи здоров’я. Та й взагалі, кожний громадянин країни, який брав участь у революції, ризикував своїм життям. Єгиптяни знають, яку велику ціну їм довелося заплатити під час революції, щоб мати змогу демократично провести вибори. Але якою буде ціна за те, щоб навчитися жити за законами демократії? Можна очікувати, що ціна також буде дуже високою.
І похідні цієї ціни можуть бути різними. Як зазначив після першого туру президентських виборів один із єгипетських експертів: «Не можу сказати, що я задоволений вибором того, хто може стати президентом країни, але це вибір народу і з цим треба змиритися. Але, що дійсно засмучує мене це кількість насильства, емоційний шантаж і маніпулювання, котре відбувається в даний час в Єгипті, щоб переконати людей голосувати за того чи іншого кандидата. Це несправедливо, це протиправно і це показує, які диктаторські методи можуть застосовувати ті, хто прагне досягти необхідного результату за будь-яку ціну. Єдиний урок, який я сподіваюся ми отримаємо з цього є те, що люди мають право голосувати за того, хто з якихось причин їм подобається, і найголовніше, вони не повинні розкривати нікому за кого вони проголосують».
Тому не дивно, що революціонери і їх прихильники хочуть бачити справжні зміни в Єгипті. Зміни на краще хочуть бачити і пересічні єгиптяни. На те вона і демократія, щоб дати людям інструменти вибору, за допомогою яких вони мають визначити, які зміни є найбажанішими для населення країни.
Попри все, президентські вибори відкривають нову еру Єгипту. І першим позитивним аспектом результатів революції стала свобода слова. Очевидно, що Єгипет рухається по демократичному шляху, хоча й досі існує небезпека, що цей процес може передати владу в чужі руки. Мова йде про ісламських фундаменталістів, які весь час намагаються ховатися, діючи в тіні. Вони багато наобіцяли, але нічого не зробили позитивного.
Важливим питанням залишається і те, що військові обіцяли передати владу цивільному президенту. Однак, за жодних обставин, військове керівництво не збирається втрачати контроль за ситуацією в Єгипті. Армія зробила крок назад, але не поспішає назавжди сходити з політичної сцени. І це дуже важливо за єгипетських обставин.
Тим більше що її опосередкований кандидат Ахмед Шафік може бути підтриманий не тільки військовими, але й також поліцією, спецслужбами і колишніми членами режиму президента Хосні Мубарака. Хоча майбутній президент Єгипту не матиме такої великої влади і повноважень, як його попередник Мубарак. Нова конституція визначатиме і обмежуватиме його права. Але те, що ця конституція ще не написана, ставить ситуацію у залежність від волі майбутнього президента. Бо на даний момент все буде в руках президента. Це вперше в єгипетській історії, коли виникає ситуація з президентом, який буде обраний, не знаючи точно, якими будуть його владні повноваження.
І це дуже небезпечно за всіх обставин, бо якщо вибраний кандидат не дотримає своїх обіцянок, або ж конституція буде підігнана під його політичні потреби, Єгипет ризикує потрапити у зону подальшого погіршення ситуації.
Як і небезпечно, що незважаючи на те, що сьогодні всі в Єгипті почали говорити про політику, єгипетський електорат є дуже специфічним. Адже необхідно робити похибку на те, що 27% єгипетського населення є неграмотним, а більше, інж 40% єгиптян живуть за межею бідності.
Ситуація в Єгипті є дуже невизначеною. Якщо новообраний президент буде хоч трохи лібералом, наслідком може стати повага до інших релігій, християн, дотримування прав жінок та інвалідів, і Єгипет зможе зробити великий крок вперед. Якщо ж буде вибрано президента, котрий буде дотримуватися ісламістської матриці, то за кілька років Єгипет може стати таким, як нинішній Пакистан.