Що ближче вибори, то активніше придивляються одне до одного українські політики. Зовсім скоро доведеться обирати президента, ще через півроку після того — парламент. А це означає, що настав час для укладання різноманітних союзів та альянсів.
Чого не бракує, то це інтриги. Вперше за довгий час результат виборів абсолютно непередбачуваний. Складно зрозуміти, хто взагалі здатний вийти в другий тур. Якщо в 2004 та 2010 роках фіналісти були очевидними, а в 2014-му інтрига полягала тільки в тому, чи зможе Петро Порошенко здобути перемогу в першому турі, то сьогодні все складніше. Шанси вийти в другий тур мають чотири-п’ять кандидатів. При цьому ні в кого з претендентів рейтинг не перевищує навіть 15%. У такій ситуації статися може що завгодно. Зокрема, не варто виключати й появу новачка, який на фініші обійде нинішніх фаворитів.
Головна проблема, про яку сьогодні говорять у всіх передвиборчих штабах, — велика роздробленість електоральних симпатій. Такого не було ніколи. За результатами соціологічного опитування, яке провели Фонд «Демократичні ініціативи» та Центр Разумкова в грудні 2017-го, прохідний бар’єр на виборах до Верховної Ради долають одразу сім політичних партій. Крім того, шанси набрати 5% цілком мають ще дві політичні сили. При цьому рейтинг найпопулярнішої партії «Батьківщина» становить лише 12,1%.
Читайте також: Якщо завтра вибори
Це означає, що жодна з політсил не зможе одноосібно претендувати на владу. Крім того, після виборів у парламенті з’явиться надзвичайно строката коаліція, для формування якої знадобиться три-чотири, а може, і п’ять політичних сил. Хай там хто переможе у 2019-му, керувати країною йому буде набагато складніше, ніж нинішньому гарантові. Навіть якщо Петра Порошенка оберуть на другий термін, владу йому доведеться розділити вже не тільки з Аваковим і Яценюком, а відразу з кількома партнерами по парламентській коаліції. Причому, зважаючи на нинішні рейтинги, це будуть дуже складні партнери.
Нове президентство загрожує обернутися для Порошенка великими проблемами. Адже вже через півроку після інавгурації він, швидше за все, «перетвориться на гарбуз». Нинішня коаліція відійде в минуле разом із парламентом, і президент буде змушений шукати в новій Раді нових союзників. Карикатурний популіст Ляшко, ненависні Тимошенко та Садовий, украй важкий і непоступливий Гриценко або взагалі Бойко та Рабінович — ось, власне, і весь вибір на сьогодні. Не виключено, що до цього списку додадуться «Свобода» та партія Вакарчука, яка може гіпотетично з’явитися в майбутньому, але це не дуже змінює картину.
Розуміючи всі ризики другої каденції, оточення президента вже зараз гарячково шукає вихід із ситуації, що склалася, але не може його знайти. Першочергове завдання, яке стоїть перед людьми Порошенка, — забезпечити йому перемогу на виборах, але навіть тут серйозні проблеми. Ніхто не розуміє, що робити з Юлією Тимошенко, яка сьогодні є лідером президентського рейтингу. Хоча популярність очільниці «Батьківщини» вже не та, що була 10 років тому, у неї, як і раніше, чимало прихильників, які більше нагадують фан-клуб, аніж електорат. Переконати цих людей відвернутися від Тимошенко не так просто. Згідно з усіма соцопитуваннями вона виходить у другий тур, і обійти її Порошенкові буде дуже важко.
У президента майже немає шансів наростити власний рейтинг. Йти до виборців йому ні з чим: рівень життя населення після 2014 року значно впав. І хоча сталося це переважно з причин, які не залежать від Порошенка, суспільство насамперед висуватиме претензії саме гарантові: робота в нього така.
Читайте також: Краще пізно, ніж ніколи. На кого робити ставку Порошенкові
Джерела в БПП розповідають, що до Порошенка накопичилося багато питань навіть у його партії. Вони досить банальні. Соратники президента скаржаться, що всі «вершки» дістаються лише його найближчому оточенню — так званим новим любим друзям: Кононенкові, Березенкові, Грановському, Луценкові та ще кільком людям. А решті лишається спостерігати за цим «бенкетом» збоку й накопичувати образу. З деякими вчорашніми соратниками Порошенко вже побив горщики, і тепер вони стали потенційними ворогами. Серед таких «скривджених», наприклад, Борис Ложкін, якого Порошенко своїм указом нещодавно вивів зі складу Національної інвестиційної ради. Загроза відставки нависла й над заступником глави Адміністрації президента Віталієм Ковальчуком, який у минулому був одним із найвпливовіших людей в оточенні Порошенка. Дедалі більше незадоволених і у фракції БПП. Деякі депутати вже не вірять у перемогу нинішнього гаранта на майбутніх виборах і таємно ведуть переговори з іншими політичними силами. Передусім із «Батьківщиною».
Досить напружені стосунки в президента й із прем’єром Володимиром Гройсманом, який, за кулуарними чутками, дедалі більше зближається з Мартиненком і Яценюком. Вони розглядають варіант створення на базі НФ і частини БПП нової партії на чолі з Гройсманом. Якщо це справді станеться, шанси Порошенка виграти наступні вибори суттєво зменшаться.
Вихід із цієї важкої ситуації представники «Народного фронту», а також дехто з оточення Порошенка вбачають у конституційній реформі. Розуміючи, що виграти президентські вибори буде дуже складно, гарантові пропонують просто знецінити власну посаду: урізати повноваження й передати їх уряду. Втім, Порошенко поки що на такий варіант не згоден і сповнений рішучості виграти перегони.
Читайте також: Тривала гра
Готуються до майбутніх виборів і опозиційні сили. У «Батьківщині» стурбовані пошуком грошей: АП робить усе, щоб перекрити основному конкурентові фінансові потоки. Сваритися з Порошенком і відкрито фінансувати Тимошенко ніхто не хоче. Приклад того самого олігарха Онищенка яскраво продемонстрував, чим може закінчитися така співпраця. Зате все в порядку з грошима в Олега Ляшка. Один депутат, у якого не складаються стосунки з лідером Радикальної партії та його оточенням, стверджує, що на майбутніх виборах у РПЛ буде практично необмежений бюджет. Щоправда, заплатити за це Ляшкові доведеться високу ціну: у наступному списку буде лише п’ятеро–семеро його людей. Решту мандатів отримають люди нинішнього спонсора партії олігарха Ріната Ахметова. Зв’язки з ним не приховує і сам Ляшко, який регулярно з’являється на підприємствах, що належать Ахметову.
Традиційно не виникне фінансових проблем і в проросійських Опозиційного блоку та партії «За життя». Але на майбутніх виборах перед цими силами, орієнтованими на південні та східні області України, постане та сама проблема роздробленості, з якою раніше стикався націонал-демократичний табір. Політичної монополії Партії регіонів на південному сході більше не існує. Проросійський електорат сьогодні вже розділився між партіями Бойка та Рабіновича. Крім того, на цьому самому полі, швидше за все, гратимуть «Основа» Сергія Тарути, проект «Наш край», який курирує Адміністрація президента, а також, імовірно, партія «Відродження», яку просуватимуть Віталій Хомутинник та Геннадій Кернес. За той проросійський електорат, який ще лишився в Україні після всіх територіальних втрат, боротьба розгорнеться не на життя, а на смерть.
Думають про майбутнє і молоді політики з так званого антикорупційного табору, які не хочуть зв’язуватися з нинішніми парламентськими партіями. Але в цьому таборі проблема об’єднання стоїть найгостріше через боязнь обпектися і втратити єдиний наявний ресурс — репутацію, а також особисті амбіції. У середовищі, де всі мають приблизно однаковий авторитет та однаково претендують на лідерство, важко домовитися. Уже сьогодні в неформальних бесідах говорять про те, що висувати свою кандидатуру на президентських виборах збираються Сергій Лещенко та Віктор Чумак. Що стосується парламентської кампанії, то тут усе ще складніше. Розглядаються різні варіанти: хтось очікує створення партії Вакарчука, щоб приєднатися до неї. Хтось бачить перспективу в партії «Рух нових сил». Хтось мріє про об’єднання всіх молодих та перспективних в одну силу. А хтось уже створив та очолив свою маленьку партію і не згоден виступати десь на других ролях. Захопливе політичне шоу стартувало. І в наступні два роки нам доведеться ще не раз хапатися за голову від несподіваних альянсів та розлучень. Пристебніться міцніше, попереду можлива сильна турбулентність.