Цього разу до виборців із невизнаної Придністровської Молдавської республіки, Абхазії та анексованого Криму, додалися громадяни України, котрі отримали російські паспорти на окупованій Донеччині та Луганщині.
Залучення мешканців Криму до участі у російських виборах вже було апробовано під час попередніх голосувань. Тоді світова спільнота відреагувала на незаконність висування представників Криму до парламенту країни-окупанта, хоч це і не завадило визнавати вибори легітимними. Щоб не створювати ілюзій щодо російської опозиції, варто згадати, що проєкт команди Алєксєя Навального “Розумне голосування” поширювався і на територію Криму: факт анексії не заважав їм вважати український півострів суб’єктом федерації.
Читайте також: Передвиборча депресія
Цілком офіційно думські вибори пройшли й на 9 дільницях у окупованій грузинській Абхазії, де голосували ті, хто вже отримав російські паспорти. Посольство Росії у Молдові зверталося до керівництва країни з проханням організувати виборчі дільниці, отримало згоду, але за умови, що дільниці на території непідконтрольного Придністров’я створюватись не будуть. Росія поставлену умову проігнорувала. Цікаво, що за російськими законами одномандатні округи створюються тільки в суб’єктах федерації, тому мешканці молдовського Придністров’я, хоча й голосували на 27 дільницях, обирали мажоритарників, які були закріплені за Іркутськом, Калінінградом, Липецьком та Воронежем. Були також створені дільниці на російських військових базах, котрі розташовані на окупованій території Молдови.
А от відкривати дільниці на окупованому Донбасі Росія не стала. По-перше, це б надало Україні додаткових аргументів проти пропагованої Росією тези про “громадянський конфлікт”. А по-друге, ще стало б наочною ілюстрацією намірів Москви щодо “інтеграції” окупованих територій до складу Росії. Проте мешканці Донецька чи Луганська, відповідно до планів Кремля, мають виконувати чітко визначену роль, не претендуючи на те, щоб стати повноцінними громадянами РФ. Паспорти, котрі Росія охоче роздає у “ЛНР” та “ДНР”, не дають отримувачам усіх можливостей російського громадянина, зате дозволяють брати участь у російських виборах. Для цього у сусідній Ростовській області було відкрито 46 дільниць без електоральних списків, на яких бюлетні видавались мешканцям ОРДіЛО по пред’явленню російського паспорту.
Читайте також: Чи можливі протести населення на окупованих територіях
Також мешканці ОРДЛО були серед тих, кому дозволили взяти участь в експериментальному електронному голосуванні. Перед цим рекордними темпами їм видавали паспорти РФ і змушували отримувати страховий номер індивідуального особового рахунку у російській системі СНИЛС та реєструватися на спеціальному сайті. При тому про вибори як такі взагалі не йшлося: інформаційний простір окупованого Донбасу був насичений агітацією виключно за провладну “Єдину Росію”, яку не вдалося “перекричати” навіть одіозному росіянину Захару Прілєпіну — колишньому раднику Олександра Захарченка, який намагався боротися за електорат Донбасу у складі партії “Справедливая Россия – За правду”. Цікаво, що напередодні виборів Прілєпін своєрідно натякнув про свій “впливовий статус” на Донбасі, заявивши про те, що у Нижньогородській області його спостерігачами будуть близько 200 “ополченців” з “ДНР”, яких він туди привіз. Але майже монолітний електорат “Єдиної Росії” був для Кремля важливішим: над його мобілізацією працювали довго та наполегливо. І хоча мажоритарників мешканці окупованого Донбасу обирати не могли, у списках “Єдиної Росії” у Ростовській області можна знайти, наприклад, колишнього “прем’єр-міністра ДНР” Алєксандра Бородая, а також кількох колишніх чиновників-колабарантів та “ополченців”, які безпосередньо брали участь в бойових діях на боці окупантів.
Читайте також: Павло Лисянський: "Дозвіл жителям ОРДЛО голосувати на виборах до Держдуми РФ – це гібридна інтервенція проти України"
Але електронне голосування спрацювало не так ефективно, як того очікували в Кремлі. Хоч Ростовська область, де виборці з окупованих територій зареєстровані для електронного голосування, стали лідером серед регіонів Росії, за офіційними даними, ним скористалися не більше, ніж 150 тисяч осіб. Це менше, ніж чверть від загальної кількості мешканців окупованих територій, котрі отримали російські паспорти. При тому, що для масового залучення використовували і “батіг”, і “пряник”. Участь бюджетників, студентів та працівників “державних” підприємств у електронному голосуванні, яке проходило у “Інформаційних центрах”, облаштованих в усіх населених пунктах ОРДіЛО, жорстко контролювалася. В якості заохочення слугували продуктові набори, бокал шампанського, екскурсії на Меморіал Слави на Самбекських висотах чи додатковий вихідний під час поїздки в Ростовську область. Для забезпечення явки окупаційна влада вдалася до безпрецедентних за масштабами заходів: було тимчасово заборонено вантажне перевезення на деяких КПП між Росією та Україною, а для доставлення на дільниці мешканців, наприклад, окупованої Донеччини, запустили 825 автобусних рейсів та 12 пасажирських потягів.
Але попри масу однотипних фотографій з радісними мешканцями Донецька в автобусах з російськими прапорцями, якими рясніли “республіканські” медіаресурси, схоже, що повністю досягнути поставлених цілей окупаційній владі не вдалося. Аби забезпечити необхідну кількість голосів, довелося вдаватись до найрізноманітніших способів фальсифікації: не пропускали спостерігачів; організовували масові “каруселі”, під час яких від дільниці до дільниці курсували цілі автобуси; видавали російські паспорти прямо на місці голосування; а декого змушували голосувати двічі: і через сайт, і на дільниці. І, головне, безмежно використовувати адмінресурс та залякування, щоб змусити людей створити потрібну Кремлю картинку всезагальної підтримки та нечуваної активності.