Нинішні вибори можна назвати занадто толерантними у порівнянні з попередніми кампаніями. Майже не було бруду та чорного піару, увагу привертали лише рекламні конструкції, охайні, переважно біло-зелені намети й глянцева поліграфія. На жаль, більш підготовленими виявились представники «старих» ще компартійних еліт, які вже неодноразово пристосовувались до різних політичних обставин. Можливо реванш, можливо збереження власності та ресурсі, які не хочеться втрачати, – стали мотивом, точніше «упором», який мобілізував 70-річних пенсіонерів на кандидування в мери та депутати. Інакше складно пояснити активність всіх (живих) місцевих діячів Партії регіонів, які півтора десятки років володарювали Миколаївщиною.
Прикро, але факт, що нікого молодого, успішного й креативного місцева еліта не змогла запропонувати в якості опонента чинному міському голові. Інтрига вмерла, навіть не народившись. Кандидатка від «слуг» Тетяна Домбровська лише за віком близька до Сенкевича, у всьому іншому – антипод. При тому, що навіть постійні тренування не зробили її, наприклад, промови – «запальними». Відсилання до бізнес досвіду з урахуванням природи тих підприємств, з якими вона пов’язана, не додають їй авторитету у виборців. Маніпулювання дітьми й своїм сімейним станом (Домбровська вдова) – теж не додає балів. Яскрава критика мера авторства кандидата Олександра Садикова (партія «Миколаївці») тільки викликала запитання: а чому тільки тепер? Садиков у 2017-му збирався стати заступником мера Сєнкевича (у первинному варіанті матеріалу було вказано, що Садиков став заступником мера. Це не зовсім так. Сесія проголосувала за його призначення, але пізніше Садиков не пройшов спецперевірку, тому офіційно так і не став заступником міського голови).
Читайте також: Миколаївська номенклатура перегруповується
Представницький принцип обрання місцевих депутатів у глибокій кризі. В депутати давно балотуються й зазвичай перемагають тільки кандидати, які представляють свої власні інтереси. Роблять це майже професійно, охоче вдаються до підкупу виборців, а також готові працювати депутатом «безоплатно». Гроші будуть. В одних випадках – через тендери та замовлення, в інших – через посади в комунальних установах та підприємствах. Під час нинішньої кампанії тільки місцева Асоціація малого бізнесу сформувала майбутнім депутатам свої вимоги. Конкретно, майже без лірики. Мер Сєнкевич та деякі партії у студії каналу «ТАК-ТВ» підписали меморандум про підтримку місцевих бізнесів після дня голосування. А де освітяни, лікарі? Чи там мають інтереси тільки керівники, які підписують трудовий контракт з мером?
Низький інтелектуальний рівень змагань було продемонстровано і в медіа. Єдиний новий відеоформат – «токшоу на березі річки» на 8-му міському причалі швидко перетворився на балаган. Дебатів не вийшло. Кандидатам навіть на одну програму не вистачало аргументів «за». Меседжів та яскравих промов на п’ять програм не вистачало. Всі кандидати охоче говорили «проти» кого вони (зазвичай проти чинного мера), але майже ніхто не казав як планує налагоджувати співпрацю в новій раді після 25 жовтня.
Читайте також: Бігуни. Хто у Миколаєві приєднався до нових брендів «За майбутнє» та «Пропозиція»
Навряд чи кожен планує сформувати місцеву монокоаліцію. Це скоріше свідчення ще одної застарілої проблеми, яка заважає розвитку: браку вміння налагоджувати спільні дії. Краще місто поділити на умовні райони відповідальності, де наставити будки чи відкрити базари. Так у Миколаєві триває вже два десятиліття. Нинішній мер Сєнкевич пообіцяв у 2015-му нові принципи роботи міського голови. Дещо йому навіть вдалося. Однак глибина проблем, наприклад, розселення навколо заводів, які не працюють, – нагадує прірву. Добре, що хоч теперішні кандидати вчергове не пообіцяли замовлення суднобудівникам. Хоча щось подібне (зі сфери відповідальності парламенту країни) намагався пропонувати Микола Круглов.
Спостерігачі за виборами висувають гіпотезу, що майже всі потенційні переможці головну ставку зробили на роботу в дільничих комісіях, де результат підрахунку бюлетенів може здивувати. З огляду на кількість захворілих серед літніх людей – членів ДВК, та взагалі очікувану явку, яка може стати найнижчою за всі роки, коригування електоральних уподобань буде мінімальним.
Читайте також: Як змагаються кандидати у маленьких ОТГ
До позитиву можна додати малу кількість кандидатів в міські голови, які виконують технічну функцію. Після 21 кандидата під час минулої кампанії, теперішні сім – виглядають як пристойний результат. Дарт Вейдер та Сергій Ісаков нарешті втихомирились і не висунулися.
А от хто балотується до Миколаївської районної ради, виборці, зокрема в місті, так і не дізналися. Жодного вуличного борда про цих кандидатів містяни не бачили. Новий приміський район утворили перед виборами, його населення – майже 600 тисяч осіб. Партійні керівники саме в цей список «насували» бог знає кого. Виборців вирішили не ознайомлювати. Може тому, що не зрозуміло, які повноваження залишаться/отримають нові райони після закінчення реформи децентралізації. Облрада, яка встигла зібратись на останню сесію в цій каденції розподіляла почесні нагороди за сумлінну працю на благо громади. Отримали: голова й заступник, лідери фракцій та адвокат. Не всі депутати зустрінуться в цій залі після 25 жовтня, а деякі не будуть навіть вітатись один з одним.