Враховуючи швидкоплинність та нервовість артистичної кар’єри, «вислугу» років музиканта цілком можна рахувати за два. Тому, якщо порівнювати вік команди з людськими роками, то ВВ виповнилося щонайменше 40, а той 50 років. Тобто, це вік, коли вже не тільки можна, а й треба робити висновки, але ще не підводити підсумки.
За ці роки в житті організму під назвою ВВ було все – і успіхи, й невдачі, й еміграція, й розлучення (розпад першого складу гурту). Попри все, ВВ та Скрипка по праву мають, за жартівливим виразом Фоззі з ТНМК, вимагати десятину з кожного нового українського рок-музиканта. Адже важко не погодитись з ним – без ВВ український рок якщо й був би, то зовсім не таким. А без самого Скрипки не могли би бути й самого гурту та його неймовірного, враховуючи епоху та обставини, успіху.
Підчас святкового концерту Олег Скрипка встиг поспівати і зі старим складом «воплів», і з сучасним, і з багатьма гостями. І що більше дивишся на ВВ, то більше розумієш, що цей пафосно-романтичний, бурлескно-трагедійний рок-шарж сприймається «на ура» тільки через особисту харизму, енергетику та талановитість фронтмена. Не знаю, чи змогла б ця команда, якби її лідером був хтось інший, стати одними з батьків українського рок-н-ролу. Адже, якщо розбиратися в їх музиці, то нічого надскладного чи надцікавого там годі шукати. ВВ – це явище, скоріше, емоційно-харизматичного характеру, ніж музично-композиційного. І розглядати цей гурт у відриві від особистості самого Скрипки – марна справа.
Особливо це було відчутно, коли на початку концерту в якості сюрпризу ВВ вийшли на сцену якраз у старому складі. Це було, весело, кльово, ностальгійно – але відчувалося, що склад старий, і, здавалося, ніби сам Олег відчував, що склад колишній. Як і Олександр Піпа та Юрій Здоренко. Тому «качу» спочатку не діставало. Цю прогалину намагалися заповнити екс-члени команди, презентуючи власні проекти – відповідно, @Traktorта Grader. Дивлячись на них, здавалося, що круто – але чогось дуже не вистачає. Мовляв, ніби й гарна людина – але обличчя не видно. Цим відсутнім пазлом був сам Скрипка.
Далі надійшла черга гостей, яких того вечора чимало змінилося на сцені, і ще більше було в кулуарах та по боках сцени. Які надарували купу усіляких подарунків, починаючи від улюбленого бумбокса від «Бумбоксу» та закінчуючи гламурно-перламутровими клавішами для баяну від «Грін Грей». Однак така велика кількість людей та швидкість їх змінюваності на сцені додавало проблем з комутацією. Через це виступ команди Gorchitza виявився трохи зіжмаканим через якість звучання вокалу. Зате «Бумбокс» розірвав зал своєю емоційністю та чесністю.
А ось далі настав час для «епік фейл» вечора – на сцену вийшов популярний репер Наггано. Чому – дуже велике питання, адже і за стилістикою музики, і за музичним походженням, і за духом творчості цьому артисту цей івент явно не підходив. Скоріш за все, ростовський хул-репер з’явився в програмі концерту по квоті каналу 1+1, який був його співорганізатором. Так само, скоріш за все, за його рахунок сподівалися підключити більш молодіжну аудиторію. Не нам судити про правильність цього кроку з менеджерської точки зору, але зал відреагував на нього досить негативно, абсолютно не сприйнявши російського гостя.
Врятував ситуацію вихід на сцену героя вечора Олега Скрипки та його давнього друга Леся Подерев’янського, що розірвали зал спільним співом відомої пісні Tombe la neige, яка у перекладі самого Леся виявилася піснею про буряки.
А далі на сцену вилетів «Ляпіс Трубєцкой», який дуже люблять, і небезпідставно, в Україні. Саме Сергій Міхалок заспівав легендарну «Весну» під акомпанемент двох баянів, чим остаточно вивів зал зі стану ноггано-гроггі.
Аж тут з величезним запізненням на сцену вийшов гурт «Ленінград», який не мав виступати, але в останній момент саме ним вирішили замінити панк-співачку Ніну Хаген, що не змогла-таки взяти участь в шоу. На жаль, другі російські гості в цей вечір також не порадували. Не дивлячись на суперпрофесійний саунд, вони якось випали з загального настрою вечора. Особливо враховуючи нецензурну лексику та те, що пан Шнуров навіть не поздоровив ВВ з ювілеєм, обмежившись словом: «Вітаю». Кого і з чим, щоправда, так і не було зрозуміло.
Третій гість з Росії, вокаліст «Аукціону» Олег Гаркуша в блискучому костюму та з дивацькою зачіскою, порадували першим в історії дуетом ВВ та пітерських панків. Ну, й нарешті на сцені з’явилось ВВ в актуальному складі, видавши ще більш ніж часовий сет запального та якісного вв-н-ролу. Навіть встигли презентувати дві нових пісні, а також потанцювати з танцюристами та акробатами, спалити всі невитрачені за весь вечір запаси піротехніки, мильних бульбашок та конфетті та потанцювати під легендарні «Танці» з усіма гостями та глядачами.
Що ж, залишається лише подякувати Скрипці & Coза прекрасний вечір, який пройшов так, як і має проходити справжній рок-концерт – драйвово, з великою кількістю глядачів та учасників та з легким аматорським флером.