На той час у нинішній нашій столиці мешкало кілька представників царської родини Романових на чолі з матір’ю самодержця – імператрицею Марією Фьодоровною, яка опікувалася військовим шпиталем, розміщеним у Маріїнському палаці. Після зречення Ніколая ІІ вона поїхала до Могилева – востаннє побачитись із заарештованим сином, а потім до Криму і вже звідти в Данію, на свою батьківщину.
Спокійно віддав владу й відбув із Києва останній генерал-губернатор, дещо пізніше, так само без спротиву, – командувач Київської військової округи. Замість них із Петрограда призначили нових керівників, із революційним минулим.
До насильницьких дій «революційні маси» вдалися лише супроти поліцейських та городових. Замість поліції створили міліцію, керівником якої став офіцер-революціонер. Від суспільних потрясінь постраждав пам’ятник Пєтрові Столипіну – прем’єр-міністру Росії, який у 1911 році загинув від кулі революціонера в Київському оперному театрі.
Із Петрограда почали надходити офіційні дані: про створення Ради робітничих та солдатських депутатів та постання Тимчасового уряду. Свою раду було організовано і в Києві. До неї ввійшли члени різних партій та організацій, причому не лише легальних. Спочатку цей орган діяв у будівлі міської думи на Хрещатику, а пізніше перебрався до Маріїнського палацу.
Березнева зміна старої влади на нову – революційну – в Україні пройшла цілком мирно. Разом із радою робітничих та солдатських депутатів, організованою за зразком петроградської, в місті постала Центральна Рада як загальноукраїнський представницький орган. Тривалий час вона діяла обережно й теоретично, переважно скликаючи з’їзди та мітинги. Протягом весни – літа 1917 року в Києві відбулося кілька всеукраїнських з’їздів, які настільки зміцнили позиції ЦР, що було ухвалено І та ІІ Універсали.
На жаль, не обійшлося без жертв – майже винятково з боку українців. Спочатку полягло кілька полуботківців – вояків, які виступили за створення національної військової частини. Потім, під час відбуття на фронт 1-го Українського козацького полку імені Богдана Хмельницького, внаслідок провокації від рук російських солдатів загинуло 16 богданівців.
Однак революція не вщухала. А на листопад 1917 року, коли владу в столиці Росії в результаті перевороту захопила партія більшовиків, Центральна Рада спромоглася прийти до керма не тільки в Києві, а й по всій Україні.
Українська революція тільки-но починалася.