У червні 2019 року на сході України загинули десятеро бійців операції Об’єднаних сил, 87 українських військовослужбовців отримали поранення. Про це свідчать щоденні дані штабу операції Об'єднаних сил, які зібрав Тиждень.ua.
Зауважимо, у перший місяць літа зросла кількість та збільшився калібр обстрілів з боку збройних формувань Російської Федерації.
Із десяти втрат сім – наслідки ворожих обстрілів (з них один – робота снайпера), ще одна підтверджена бойова жертва – підрив на вибуховому пристрої. Крім того, один боєць загинув унаслідок трагічного випадку.
Як зазначається, шість воїнів полягли в Донецькій області, два – на Луганщині. Між ОТУ “Схід” і “Північ” співвідношення рівне. Адже два нацгвардційці загинули внаслідок артобстрілу на Світлодарській дузі, під Новолуганським (географічно це Донеччина, але в ООС це Луганський напрямок, зона відповідальності ОТУ “Північ”).
По двоє полеглих героїв – зі складу 17-ї танкової бригади, 54 омбр ЗСУ, ОЗСП “Азов” НГУ. По одному – з 24 омбр та 35-ї бригади морської піхоти.
Загиблі
Едуард Лазарєв
4 червня молодший сержант, водій-електрик мінометної батареї механізованого батальйону 17-ї окремої танкової Криворізької бригади Едуард Лазарєв віз продукти на позиції підрозділу. Біля села Новоселівка Друга (Волноваський район) у його ГАЗ-66 чіткою наводкою влучила російська протитанкова керована ракета. Сержант Лазарєв та його побратим і ровесник Олександр Лин від множинних осколкових поранень загинули на місці. Ще одного бійця було поранено.
“Їхали комбат батареї і Едік на позицію відвезти продукти. А потім вони отримали розпорядження від командира батальйону знайти позицію, щоб прикривати розвідгрупу. Вони тільки під’їхали від позиції, від хлопців – і так сталося, що ракета прямо в машину влучила”, – розповів військовослужбовець Сергій Гуляєв.
Загиблий народився 4 серпня 1970 року в Красноярському краї Росії, але ще малим разом із батьками переїхав до міста Броди на Львівщині. Закінчив професійно-технічне училище в Радивилові. Відслуживши строкову службу в Латвійській РСР, повернувся додому, на вже рідну Галичину.
До російсько-української війни служив за контрактом у батальйоні забезпечення. “Коли контракт закінчився, в Україні почалися воєнні дії. Тоді він сам пішов у Бродівський військкомат — просив, щоб його скерували на Донбас”, – розповів виданню LMN побратим загиблого Анатолій Проказюк.
У вересні 2015 року Едуард підписав новий, тепер уже “воєнний” контракт, і вирушив на Донбас. У 2019-му – ще один контракт.
Поховали Едуарда Лазарєва в селі Комарівка Бродівського району, де живе його дружина.
Олександр Лин
Старший солдат, мінометник мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону криворізької 17 отбр (в/ч А3283) Олександр Лин загинув разом із молодшим сержантом Лазарєвим 4 червня близько 17:30 від множинних осколкових поранень, коли в їхню вантажівку поблизу Новоселівки Другої влучила керована ракета з ворожого ПТРК.
Олександр закінчив Жданівську морехідну школу в Маріуполі за фахом “матрос-моторист”. Строкову службу у 1988-1990 роках проходив у пожежній службі Москви. Після повернення майже 30 років пропрацював на “Криворіжсталі”.
У військо прийшов на початку 2019 року — підписав контракт із ЗСУ.
Поховали Олександра Лина в селі Явдохівка Софіївського району Дніпропетровської області, де він народився.
У загиблого лишилися дружина (з якою боєць розлучився у січні цього року, але підтримував дружні стосунки), а також мати, брат, сестра та дві дочки, 26 і 14 років.
Владислав Бережний
5 червня унаслідок влучання ворожої снайперської кулі загинув сержант, командир БМП— командир відділення 54-ї окремої механізованої бригади Владислав Бережний.
Народився Владислав 11 червня 1996 року в місті Сватове на Луганщині. Навчався у сватівській школі №6. На війну хлопець пішов у 18 років. У січні 2015 підписав довгостроковий контракт — до завершення АТО. Другий контракт – у 2017-му.
Поховали молодого бійця у Попасній, де залишилися молода вдова, шестирічна дочка (донечка дружини стала йому рідною) та дворічний син.
Дмитро Пругло
У ніч на 7 червня унаслідок влучання аритлерійської міни в бліндаж загинув старший лейтенант, заступник командира роти по роботі з особовим складом 1-го батальйону окремого загону спецпризначення “Азов” 28-річний Дмитро Пругло "Круглий" та його 23-річний побратим Максим Олексюк “Максон” .
Як зазначається, бойовики атакували опорні пункти 1-го батальйону окремого загону спецпризначення “Азов”, розташовані на околиці селища Новолуганське (Світлодарська дуга) із забороненої Мінськими домовленостями артилерії 122 мм та мінометів 120 мм. Один зі снарядів влучив просто у бліндаж, де перебували “азовці”. Дмитро Пругло та його 23-річний побратим Максим Олексюк “Максон” загинули, ще 11 бійців отримали поранення різної тяжкості.
Дмитро Пругло народився 27 грудня 1990 року в Полтаві. З початку бойових дій на сході, у 2014 році, прийшов рядовим міліції в батальйон “Азов”. Згодом підписав контракт із Нацгвардією.
У бійця залишилася дружина та мати.
Максим Олексюк
У ніч на 7 червня в одному бліндажі з Дмитром Пруглом загинув сержант 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону спеціального призначення окремого загону спецпризначення “Азов” Національної гвардії України 23-річний Максим Олексюк "Максон".
Максим народився 23 листопада 1995 року в Калинівці Вінницької області. Після 4-го класу переїхав у Козятин. Після школи Максим вивчився у Вінниці на водія та пішов в армію.
Із червня 2016 року проходив строкову службу. А в жовтні 2017-го підписав контракт з Нацгвардією.
Поховали Максима Олексюка на Алеї Слави міського кладовища в Козятині. У нього залишилися мама брат-десятикласник.
Олександр Ляшок
У ніч на 19 червня під Новотроїцьким Волноваського району Донецької області від множинних осколкових поранень внаслідок ворожого обстрілу загинув старший матрос, навідник із 2-ї роти 137-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти 24-річний Олександр Ляшок.
Ляшок народився 6 березня 1995 року в селі Михайлівка на Кіровоградщині. Мешкав у селищі Лісове того самого Олександрівського району. Щойно закінчивши школу, ще до війни, у 2013 році, пішов до війська — на контракт. Новий контракт Олександр підписав уже в квітні 2019 року — на цей раз став морським піхотинцем.
Поховали Олександра Ляшка у Михайлівці. У нього залишилися мати, двоє братів та син.
Анатолій Сорочинський
22 червня під час перевірки місцевості в секторі відповідальності спостережного посту загинув підірвавшись на міні солдат 3-го окремого мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила 30-річний Анатолій Сорочинський. Це сталося поблизу селища Оленівка у Волноваському районі Донеччини. Проте його тіло не могли забрати із “сірої зони” протягом двох днів.
Анатолій народився 19 березня 1989 року у Львові, там і мешкав. Від 2015 року воював у складі батальйону “Айдар” ЗСУ, а наприкінці 2017-го підписав контракт з 24-ою ОМБР.
Поховали солдата біля могили його діда в селі Підрясне Яворівського району, звідки походить рід Сорочинських.
Олексій Карлаш
23 червня унаслідок важкого осколкового поранення голови у шпиталі помер молодший сержант, старший стрілець із 6-ї роти 2-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Олександр Карлаш.
Як зазначається, 19 червня близько 20:00 у районі Попасної російсько-окупаційні війська обстріляли позиції ЗС України з СПГ-9 та іншого озброєння. Із тяжким осколковим пораненням голови (удар був таким потужним, що розірвало каску) Олексій у стані коми був доправлений до Харківського військового шпиталю. Втім, тривала операція не допомогла.
Олексій Карлаш народився 30 березня 1993 року в селі Розкопинці Богуславського району на Київщині. Закінчив коледж ресторанного сервісу і туризму Національного університету харчових технологій. Талант кондитера згодився йому навіть на передовій, де Карлсон примудрявся пекти торти на пательні.
На війну Олексій пішов у розпал спекотних подій літа 2014-го, в липні.
Спершу служив у 2-й роті 54-го окремого розвідбатальйону. Пройшов три ротації: річну та дві — по півроку (останній піврічний контракт він підписав 20 січня 2019-го). В перервах підробляв кухарем у київських ресторанах і таксистом.
Поховали бійця у Розкопинцях. Залишилися мати і брат.
Віталій Молозовенко
13 червня під час виконання бойового завдання в селі Піски під Донецьком від мінно-вибухової травми загинув старший солдат, командир безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 34-го батальйону 57-ї бригади ЗСУ (в/ч А-4395).
Як зазначається, прес-центр ООС не сповіщав про бойові втрати 13 червня. Наразі обставини загибелі Молозовенка невідомі.
Віталій народився 6 червня 1995 року в селі Тирлова Балка Устинівського району. Там і похований.
Вадим Забава
3 червня під час виконання бойового завдання в районі проведення Операції об’єднаних сил загинув військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ старший сержант Вадим Забава.
Як уточнили у прес-службі Командування ДШВ, Вадим Забава загинув унаслідок нещасного випадку.
“Військовослужбовець виконував завдання, однак військова служба – це досить небезпечна справа. Це трагічний випадок”, – зазначили в Командуванні ДШВ.
Згодом стало відомо, що в районі селища Широкине Забава був притиснутий військовим вантажним автомобілем в капонірі системи оборонних польових позицій.
Зазначається, що загиблий десантник народився 11 серпня 1972 року у Запоріжжі, був членом громадської організації “Спілка ветеранів АТО”. Раніше жив у Гуляйполі. У нього залишилися дружина, донька та син.
Нагадаємо, у травні 2019 року на сході України загинули шестеро бійців операції Об’єднаних сил, 42 українських військовослужбовця отримали поранення.