Засіб пересування №1 в Амстердамі – безперечно, велосипед. У завулках, густо помережаних каналами й розвідними мостами, важко розминутися навіть двом автівкам. Затори бувають тут рідко лише тому, що більшість жителів міста воліє користуватися значно зручнішим видом транспорту – велосипедами. Кажуть, їх тут більше, ніж людей.
Найдешевші велосипеди – крадені. Щоб дістати байк лише за €10-15, треба йти на міст перед головними корпусами Амстердамського університету. Якщо постояти там дві-три хвилини, до вас стиха під’їде чоловік років 35-ти й підморгне: мовляв, хочеш велик? Він побоюється поліції, тож ми відходимо вбік. За мить велосипед мій. Чолов’яга називається Бобом. Каже, що красти велосипеди його змусило безробіття. «Я взагалі-то водій. Ну ще картини малюю, але то таке. Працював собі в невеликій фірмі. Роботу втратив через кризу», – пояснює він.
Питаю: «А держава хіба не допомагає?» Боб стенає плечима. «Допомога мізерна. Без цього мосту мені було б важко вижити», – каже, придивляючись до припнутих навколо велосипедів.
Насправді Боб може й не говорити всієї правди. Допомога з безробіття в Нідерландах чимала, складає 70% від останньої отриманої платні (якщо та не була більша за €177 на день). Тобто якщо Боб каже правду, найімовірніше йому й за наявності роботи доводилося б не гребувати крадіжками велосипедів.
Продовження статті читайте в наступному номері.