Кілька місяців тому у Шрі-Ланці почались протести проти жахливої економічної ситуації. Людям бракувало базових продуктів, паливо в країні поступово закінчувалось. Поступово вогонь протесту розгорявся, а стихійний народний гнів набирав форму революції, метою якої стало усунення правлячої еліти. Події досягли свого апогею 9 липня, коли протестувальники увірвались до президентського палацу. А уже 13 липня президент країни Готабайя Раджапакса втік на Мальдіви, а прем’єр країни Раніл Вікремесінгхе оголосив себе виконувачем його обов’язків. Але люди не розходяться, збираючись біля будівлі уряду. Чим усе це закінчиться, наразі складно спрогнозувати. Але варто пригадати, як все дійшло до того, що мешканці острова голосують «проти всіх» коктейлями Молотова.
Люди як новий та неочікуваний суб’єкт політики
Південна Азія, до якої належить і Шрі-Ланка, має специфічні політичні традиції. Регіон славиться своїми політичними династіями, що десятиліттями не сходять з політичної арени. При цьому вкоріненість такого порядку на острові може затьмарити навіть сусідів. Наприклад, засновник незалежної Шрі-Ланки носив ім’я Соломон Уест Ріджуей Діас Бандаранаїке. Кожна частина його імені була відбитком тогочасної політичної кон’юнктури, до якої предки Соломона пристосовувались, залишаючись на плаву. Прізвище Діас сім’я отримала в португальський період, ім’я Уест- Ріджуей дісталось Соломону на честь тогочасного британського губернатора острова. Після вбивства політика у 1959 році, його родина довела, що не втратила політичної мудрості пращурів. Дружина Сірімаво тричі ставала прем’єркою, а донька Чандріка з 1994 по 2005 рік була президенткою країни. Подібне відбувалося і з предками президента Раджапакси та прем’єра Вікремесінгхе.
Читайте також: Сирійські паралелі
Найгірше для ланкійців те, що ситуація в лавах опозиції не надто відрізняється. Головним опонентом президента-втікача на минулих виборах був Саджит Премадаса, який також є спадкоємцем впливового клану. Таким чином, усе політичне життя острова нагадує тасування колоди одних і тих же карт, адже «випадкових» людей у ланкійській політиці немає. Навіть розгромна поразка на виборах загрожує політику, радше перервою у кар’єрі, після якої він повернеться у крісло або посадить у нього власну дитину. Можливо, революція у Шрі-Ланці, котру ми спостерігаємо зараз, зможе зламати усталений порядок речей.
Небачена єдність
Журналістка India Express Нірупама Субраманьян вважає події на острові дивом істинної демократії. За її словами, ситуація для Південної Азії унікальна. Влада в країні змінюється не через вибори, не через військовий переворот (як-от у Пакистані чи М’янмі) або якісь підкилимні ігри, а шляхом прямого волевиявлення людей. Також вона звертає увагу на важливий момент – повну громадянську єдність. І дійсно, до революції доєднались усі етнічні та релігійні групи країни. Це важливо тому, що лише 13 років тому у Шрі-Ланці завершилась кривава громадянська війна між урядом та сепаратистською організацією «Тигри визволення Таміл-Іламу», що тривала 25 років та забрала понад 80 тисяч життів. Але сьогодні і таміли, які намагались відділитись, і сингали (найбільша етнічна спільнота країни), котрі не дозволили тоді їм цього зробити, боряться за своє майбутнє спільно. Таким чином, на острові починається нова епоха відносин між тамтешніми спільнотами.
Іншим аспектом, на якому наголошує Субраманьян, є ненасильницький характер протесту. Окрім кількох інцидентів, так воно і є. Це демонструє конструктивний характер протесту, а також додає політичної ваги революції. Насильство «забруднило» б прапори, під якими виходили люди, відвернуло багатьох від революції. Це, до речі, заважає колишнім господарям країни назвати події «переворотом», знецінивши масштаб народного пориву.
Бунт чи революція?
Обидва явища – це форми виявлення народного невдоволення. Розрізняють їх зазвичай за масштабністю наслідків. Бунт перегоряє так само швидко, як і спалахує, а ентузіазм змінюється виснаженням та апатією. Революція навпаки, призводить до корінної трансформації суспільства, зміни політичного класу, тощо. У Шрі-Ланці функціонери старого режиму вже намагаються викрутитись із ситуації, призначивши Раджапаксу почесним «цапом-відбувайлом». Партії країни пропонують сформувати уряд національної згоди, що включить представників усіх партій. Очевидно, це не влаштовує народ, який усвідомлює, що влада намагається повторити старий трюк у новому виконанні. Для того, щоб за підсумками подій не залишитись ні з чим, протестувальник сформулювали «План дій», що складається з шести пунктів. Найважливішими вимогами є формування проміжного уряду та прийняття нової конституції, яка уріже повноваження президента. Для реалізації своїх вимог лідери протестів уже почали переговори з представниками політичних партій країни й таким чином почати транзит влади.
Читайте також: Як вистояти у війні на економічне виснаження
Між експертами по всьому світі точаться суперечки щодо того, чи дійсно поточні події змінять Шрі-Ланку. На противагу оптимістам, є люди, які вказують на те, що Раджапакси продовжують користуватись підтримкою серед свого електорату, особливо на півдні країни, звідки вони родом. Зараз голоси противників революції звучать ледь чутно, але подальші події розставлять крапки над «і». Українцям знайома ситуація, коли люди, дотичні до скинутого режиму, тут згодом виринають у неочікуваних місцях. Так що у ланкійських революціонерів попереду ще дуже багато роботи. Тим не менш, важко не поважати народ, що в пошуку справедливості наважився змінити свою долю.