У Брюсселі відбувся черговий саміт ЄС, одне з питань якого стосувалося відкриття переговорних кластерів про вступ України в ЄС — тематичних блоків європейського права, які охоплюють ключові сфери політики. Це, зокрема, основи процесу вступу до ЄС, внутрішній ринок, конкурентоспроможність та інклюзивний розвиток, зелений порядок денний та стале з’єднання, ресурси, сільське господарство та політика згуртованості, а також зовнішні відносини.
Попри те, що ми отримали позитивні політичні сигнали, конкретних рішень щодо термінів та самої процедури наразі досі немає. За словами єврокомісарки з питань розширення Марти Кос, після 1 листопада усі кластери щодо вступу України до Євросоюзу будуть готові до відкриття. Як зазначає у коментарі Тижню виконавча директорка ГО «Український центр європейської політики» Любов Акуленко, щодо можливих термінів наразі розглядають три сценарії.
Найближче «вікно можливостей» — перша половина листопада, за умови сприятливих рішень з боку Єврокомісії та позитивного політичного сигналу від держав-членів. Другий варіант — спроба обійти або пом’якшити угорське вето шляхом переговорів з Віктором Орбаном чи надання певних поступок. Наприклад, що питання угорської нацменшини буде окремо винесено у перший кластер, або запевнення, що Україна та Молдова не матимуть права вето принаймні певний час тощо.
«У такому разі відкриття могло б відбутися під час найближчого грудневого саміту Європейської Ради (18–19 грудня), разом з ухваленням інших рішень щодо України. Третій варіант — відтермінування відкриття переговорів до 2026 року, у разі якщо політичний консенсус не буде досягнутий у найближчі місяці. Формально ніхто зараз відкрито не хоче визнавати таку затримку, і Єврокомісія публічно тисне, щоб цього не сталося, але це залишається ризиком, якщо Угорщина не відступить і альтернативна процедура не буде погоджена», — зазначає Любов Акуленко.
Власне Марта Кос зазначила, що якби не блокування з боку Угорщини, переговори б могли стартувати раніше. «Уже понад шість місяців заблокований прогрес щодо кластерів у переговорах про вступ України до Євросоюзу. Це несправедливо й не на користь усім нам — і Європі, і Україні. Україна зробила все необхідне, щоб відкрити кластери вчасно. Це штучне блокування, і ми маємо знайти спосіб рухатися вперед», — заявив Володимир Зеленський під час звернення до учасників засідання Європейської ради.
За словами Любові Акуленко, політична воля зробити щось з вето Угорщини зараз існує, але її реалізація можлива лише двома шляхами: або через політичний тиск на Орбана або через запровадження зміни у форматі QMV (qualified majority voting) — це коли рішення про відкриття переговорних кластерів ухвалюється кваліфікованою більшістю, а всі наступні етапи — закриття кластерів, оцінка виконання — залишаються у межах одностайності.
«Такий підхід міг би нейтралізувати позицію Угорщини: мовляв, переговори відкриваються без її згоди, але право вето зберігається під час закриття розділів. Утім проблема не зводиться лише до Угорщини. Запровадження QMV у політиці розширення викликає занепокоєння й серед інших менших держав-членів, які не готові втрачати свій важіль впливу. Зокрема, Нідерланди ставляться до цієї ідеї вкрай обережно. Альтернативою може стати створення арбітражного механізму, який дозволив би виносити подібні спори за межі політичного поля ЄС у незалежну процедурну рамку врегулювання», — зазначає Любов Акуленко.
Існує також проміжний варіант, так званий front-loading. У цьому випадку офіційне відкриття переговорів не відбувається, але 26 держав-членів надають неформальну згоду, і Україна фактично починає переговорний процес де-факто, хоча де-юре він неоформлений.
«Принцип одностайності закріплений лише у переговорних рамках, затверджених для кожної країни окремо. Установчі договори ЄС таких положень не містять і вимагають одностайності тільки для фінального рішення про вступ. Водночас, з точки зору переговорної практики, зміна переговорної рамки потребує одностайного рішення, тому кожна із держав-членів де-факто має право вето щодо його заміни на QMV», — зазначає Тижню Любов Акуленко.
Тож наразі єдиного чіткого рішення щодо подолання блокування з боку окремої держави-члена не існує. Кожен із підходів — QMV, арбітражний механізм чи front-loading — має свої політичні ризики та обмеження, тому остаточне рішення залежатиме від здатності ЄС поєднати інституційну гнучкість із політичною єдністю.
Водночас під час саміту пролунала і низка позитивних новин. Зокрема, країни ЄС підтвердили готовність надати Україні фінансову підтримку на 2026-2027 роки, а також ухвалили рішення про Readiness 2030 — план оборонної готовності ЄС, який включає інтеграцію України у європейські оборонні інституції та промисловість. Звісно, поза увагою не можна залишити і затверджений 19-й пакет санкцій проти Росії, який посилює взаємозв’язок між підтримкою України та європейською безпекою.