Автор зауважує, що, попри декларації українського керівництва про незмінність європейського вибору, безпосереднім запобіжником від вступу України до Митного союзу був саме чинник СОТ.
«Країни – засновники МС до організації не належали, і перспектива ускладнень із партнерами по Світовій організації торгівлі остуджувала голови навіть найпослідовніших прихильників євразійської інтеграції України в нинішній владі. Проблеми були в Росії з іншими потенційними членами Митного та Євразійського союзів на пострадянському просторі, які вже належали до СОТ, – Вірменією та Киргизстаном. І от у цьому контексті приєднання РФ, а незабаром й решти країн МС до організації цю перешкоду зніме», – відзначає автор.
Саме цим автор пояснює й «неочікувану зміну» позиції Путіна щодо ЗВТ СНД під час жовтневого саміту глав урядів організації в Санкт-Петербурзі, й відмову від тісного прив’язування прогресу в газовому питанні до негайного вступу України в Митний союз.
«Цілком імовірно, що досягнута домовленість окреслює такий сценарій. Україна, не роблячи різких рухів на схід, поступово заводить у глухий кут переговори з ЄС, паралельно, як заявляв Янукович, «дивиться на перші результати діяльності Митного союзу». І приблизно до кінця 2012 року питання про вступ Києва до Митного союзу, а може, навіть ЄЕП, вирішують позитивно. Усе це відбувається з обов’язковими запевненнями в готовності й навіть прагненнях до подальшої інтеграції з ЄС», – прогнозує Крамар.
Детальніше читайте у матеріалі «Торговельно-демографічний донор?» у №52 «Українського тижня»