Перед спокусою звернутися до ворожки чи астролога не можуть встояти не лише українські політики. Відомо, наприклад, що колишній французький президент Франсуа Міттеран
регулярно консультувався з астрологом. Таємна порадниця здивувала своїми свідченнями цілу Францію, коли в 2000 році, – після смерті Міттерана – надала розлоге інтерв’ю з несподіваними подробицями про нього.
Президент-соціаліст зажив слави людини раціональної, логічної, котра нічого не робить навмання. І це також – правда про нього. Але людська натура складніша та непослідовніша, ніж хотілося б друзям та іміджмейкерам. Елізабет Тейсьє (а саме так звали астролога Франсуа Міттерана) зізналася, що президент консультувався з нею з 1990 до 1995-го, – у той час, коли перебував при владі.
Достеменно не відомо, чи в астрологів, – так само, як у журналістів, – існує якийсь етичний кодекс. Натомість, у чому не можна сумніватися: мадам Тейсьє не обтяжила себе повагою до таємниць клієнта. «Я не хотіла, щоб про мене думали, буцімто я – одна з коханок Міттерана, тому й вирішила надати журналістам записи трьох наших розмов», – зізналася вона.
Жінка регулярно навідувалася до Єлисейського палацу для таємних зустрічей. Міттеран цікавився у неї, що підкажуть зорі стосовно того, коли найкраще звертатися до французів з промовами, як закінчиться війна у Перській затоці та іншими питаннями. Зізнання пані Пейсьє потягли за собою інші аналогічні відкриття. Міттеран, як виявилося, був не єдиним керівником французької держави, котрий поглядав на зорі.
Славетний президент Шарль де Голль також консультувався в астролога. Звали його Моріс Вассе, у мирському житті то був кадровий військовий. Також вже після відходу де Голля пан Вассе змалював французам астрологічний портрет політика. «Сильний, амбітний, авторитарний, вольовий, дуже незалежний чоловік, який, однак, мав надзвичайно чутливу душу, – розповів він France Inter. – Щоразу, коли я бачив де Голля в уніформі, він тиснув мені руку і просив про якісь дрібниці… Це завжди залишалося між нами. Між мною і ним. Завжди. І дуже коротко, миттєво, швидко, лаконічно». Подейкують, де Голль радився з цим астрологом, чи проводити референдум у 1969 році, після Студентської революції. Нібито астролог його відмовляв, але де Голль не послухався і втратив владу. Перевірити інформацію уже не вдасться, тому залишимо її в категорії чуток.
Французька преса цитує іншу «ясновидицю» – Мод Крістен, до якої регулярно вчащали численні політичні лідери: «Є ті, хто зріло ставиться до ірраціонального і прагне не просто дізнатися, чи виграють вони на виборах у той чи інший день, а також з’ясувати, яке майбутнє чекає на їхню партію? Є й такі, що приходять у стресовому стані. А це, скажу вам прямо – не мій профіль. Вони чекають, що я назву їм конкретну кількість голосів у перегонах. Таким я чітко пояснюю, що екстрасенсорність – це інше…»
Інші історичні джерела розповідають, що відомий французький соціал-демократ Жан Жорес, чиє ім’я носять численні проспекти та заклади, звертався до хіромантки. Не відомо, чи попередила вона його про вбивство, жертвою якого він став у 1914 році, але відомо достеменно, що ця пані консультувала також президента Жоржа Клемансо. А скільки всього ми ще не знаємо!
Чи варто дивуватися забобонності політиків? Мабуть, ні. Політики, попри позірну раціональність, сильно залежать від чужих емоцій та настроїв. Настрої ж, симпатії – категорія мінлива. Не всі вміють їх «пеленгувати» та зчитувати. Але не станеш же зізнаватись у цьому виборцю! Так і виникає потреба в посереднику в спілкуванні з «тонкими матеріями».
За своє не таке вже й коротке журналістське життя мені не раз доводилося бачити на зап’ястях високопосадовців червону нитку, схожу на ту, яку не знімає Єрмак. Не впевнена, що всі вони – аж настільки містики, але… Не всі публічні – взірці хоробрості. Хтось справді боїться вроків, хтось носить амулети «задля годиться», про всяк випадок. Середньовіччя насправді – не так далеко, як ми звикли думати.
Натомість нинішній французький президент Емманюель Макрон від подібних практик рішучо відмежовується. Він навіть позивався до суду проти Дельфін Жегус, яка себе називає «медіумом». Пані публічно розповсюджувала некоректні вигадки про дружину президента, тож Макрон вступився за честь жінки. Чула, що Макрон не любить посередників із потойбіччям. Але й вони від нього не в захваті.
