Волинська трагедія і операція “Вісла” – головні історичні непорозуміння між сучасними поляками і українцями

30 Квітня 2013, 13:52

Так, 11 квітня, до 70-річчя Волинської трагедії в сеймі Польщі був зареєстрований проект постанови про визнання ОУН і УПА злочинними організаціями, які скоїли геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 роках. Проектом постанови пропонується визнати Організацію українських націоналістів, Українську повстанську армію, «СС-Галичина» і українську поліцію на німецькій службі злочинними організаціями. 

У МЗС України заявили, що можливе рішення польського Сейму про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями не відповідатиме високому рівню стратегічних відносин між двома країнами.

Співголова Польсько-українського форуму партнерства Павел Залевський вважає, що радикалізація позицій із польської та української сторони щодо Волинської трагедію шкодить примиренню країн.

Водночас, ВО «Свобода» закликала польську владу визнати злочинною операцію «Вісла», жертвами якої стали майже 150 тис. українців, які були розсіяні по північних і західних регіонах Польщі, а кілька тисяч з них стали в'язнями польського концтабору в Явожно.

У квітні минулого року Другий конгрес українців у Польщі, який відбувся в польському Перемишлі, закликав владу дати повну політичну і юридичну оцінку операції «Вісла».

У грудні парламентська комісія національних та етнічних меншин Польщі розглянула і передала до сейму заяву із засудженням акції «Вісла».

Суперечливе ставлення викликають й події лютого 1944 року в Гуті Пеняцькій (сьогодні територія Голубицької сільської ради Бродівського району Львівської області). Деякі польські дослідники та ЗМІ стверджують, що в цьому селі вояки дивізії «Галичина», яка діяла у складі німецьких військ, знищили понад 1 тис. мирних поляків. Проте українські історики вважають, що польське населення Гути Пеняцької винищила німецька поліція, а спровокували події радянські партизани, які здійснювали диверсії в німецькому тилу. Дискусійним також залишається питання щодо кількості загиблих.

У ВО «Свобода» також мають претензії щодо встановлення пам’ятника на місці цих подій. Зокрема, заступник голови ВО «Свобода», народний депутат Олег Панькевич стверджує про порушення норм законодавства, які були допущені при спорудженні пам'ятника у 2005 р. на території села Гута Пеняцька. На його думку, пам’ятник встановлено незаконно.

Конфліктів також викликало відновлення меморіалу львівських орлят, учасників боїв проти ЗУНР (1918-1919 рр.) і проти більшовиків (1920 р.), які були поховані на «Цвинтарі захисників Львова», що становить частину Личаківського кладовища. Обурення української сторони викликав напис про «загиблих у боях за Польщу», а також зображення коронаційного «Меча Щербця» – символу польської військової слави. Зазубрини на мечі, згідно з польською легендою, є слідами удару об Золоті ворота в Києві. Конфлікт вдалося пом'якшити, зокрема, завдяки підтримці, наданій польським урядом української опозиції під час Помаранчевої революції 2004 року. Проте для його остаточного врегулювання було потрібно втручання тодішнього президента України Віктора Ющенка.