У. Т.: Чи можна спрогнозувати, як розвиватиметься ситуація, якщо влада йтиме й далі на ескалацію та загострення конфлікту, а це змусить звичайних громадян узяти до рук зброю, щоб захищатися? Хто відповідатиме за такий розвиток подій?
– Репресивні дії влади супроти українського суспільства викликатимуть відповідну реакцію. Згадаймо, що жорстоке придушення мирної демонстрації 30 листопада викликало масове обурення. В результаті вся країна стала Майданом. Дальша ескалація насильства, навіть якщо влада досягне тимчасового успіху, викличе загальнонаціональний протестний рух. Повірте, якщо в протесті братиме участь весь народ, то він приречений на успіх. У такому випадку нинішній режим не матиме шансів утриматися біля керма. Застосування збройних методів проти мирних громадян спричиняє людські жертви і страждання, однак водночас є каталізатором усенародного обурення і фактором, який викликає всенародний протестний рух.
У. Т.: Окрім заяв про гостре занепокоєння, чим іще світова громадськість реально здатна допомогти зберегти рештки миру, які лишилися в Україні, і сприяти демократії в ній?
– Світова й західна спільнота могла б посприяти, відмовившись від декларацій, декларативних тверджень, які ставлять на один щабель протестувальників та владу. Захід має враховувати той факт, що очолювана Януковичем Партія регіонів – це не політична партія, а організоване злочинне угруповання, яке не розуміє мови права і справедливості, а діє відповідно до права сили і сваволі. Ця влада налаштована на застосування силових методів і шахрайства. Апелювання до обох сторін конфлікту стосовно утримання від силових дій та проведення чесних виборів є виявом абсолютного нерозуміння ситуації, яка нині існує в Україні.
Західні держави, якщо вони щиро бажають допомогти, мають запровадити індивідуальні санкції проти членів команди Януковича, які відповідальні до скоєння злочинів проти українського суспільства і причетні до них. Якщо Захід хоче, щоб в Україні відбулися чесні вибори, то Венеціанська комісія має вимагати вдосконалення Закону «Про вибори президента України» відповідно до європейських стандартів. Нинішня його редакція створює можливості для фальсифікацій і спотворення результатів волевиявлення громадян.
Коли в Україні відбуваються вибори, то західні спостерігачі приїздять, як правило, за два дні до початку голосування. Вони не занурюються в деталі й не розбираються в загальній ситуації, а потім роблять висновки, що, мовляв, у принципі в Україні відбулися чесні вибори, не уявляючи масштабів фальсифікацій під час підрахунку голосів. Якщо західні держави насправді хочуть допомогти Україні впровадити чесні та прозорі вибори, вони мають направляти сюди численні групи кваліфікованих спостерігачів, які перебували б тут упродовж усієї виборчої кампанії, аби мати змогу включитися в механізми запобігання фальсифікації результатів народного волевиявлення.
Силовики й «Беркут» повинні зрозуміти, що злочини проти людяності не мають терміну давності. Рано чи пізно їм доведеться відповідати за скоєне. В українському законодавстві вже сьогодні є статті, які передбачають покарання за тортури та навмисне завдання важких тілесних ушкоджень, вбивство тощо. Необхідна політична воля керівництва держави для того, щоб запрацював механізм правосуддя й винних притягнули до відповідальності. Однак ми бачимо зовсім протилежну ситуацію. Силовий склад «Беркута», який брав участь у звірячому розгоні мирної демонстрації 30 листопада, був нагороджений, а не покараний. Жоден беркутівець чи вевешник не притягнутий до відповідальності, навіть кримінальні справи проти них не порушені. Але все попереду, як то кажуть. До них іще буде застосовано український Кримінальний кодекс, а також ті норми, які прописані Римським статутом Міжнародного кримінального трибуналу. Цим статутом передбачено за злочини проти людяності позбавлення волі строком до 30 років, а якщо особа скоїла особливо тяжкі злочини проти людяності, то її може бути покарано й пожиттєвим ув’язненням.
У. Т.: Чергова спроба силового розгону Майдану, до якої вдалася українська влада, ще раз засвідчила безпрецедентне порушення прав людини і громадянина в Україні. Що і хто стоїть за тим масштабним кровопролиттям та блокуванням столиці, які відбулися 18–19 лютого?
– Безпосередня відповідальність за безпрецедентне порушення прав людини лягає на режим, керований Віктором Януковичем, а ним маніпулює чекістське керівництво Кремля. Нелегітимність силової акції нинішньої влади проти Майдану є засобом залякування всього українського суспільства. Водночас вона суперечить європейським цінностям і стандартам захисту прав людини, таким чином блокуючи ухвалення Україною Угоди про асоціацію з ЄС. Саме в цьому зацікавлений Владімір Путін, який прагне залучити Україну до участі в Євразійському союзі.
Якщо говорити про перекриття руху трьох ліній київської підземки й ті величезні затори, які сталися через дії нинішнього голови КМДА та керівництва метрополітену, то в чинному Кримінальному кодексі є розділ про службові злочини. Свавільно, з перевищенням повноважень було перекрито рух підземки, що спричинило не просто незручності для людей. Наголошу, це було зроблено свідомо, щоб не допустити допомоги киян захисникам Майдану в критичний момент. Тому й керівництво КМДА, й начальників столичної підземки треба вважати співучасниками злочинів проти майданівців та українського суспільства.
У. Т.: США чітко дали зрозуміти, що всю відповідальність за застосування сили покладають особисто на Віктора Януковича. Також прозвучала заява, що він має відповідати перед міжнародним судом. За яких умов це сталось би згідно з усією повнотою права, адже він і досі залишається в президентському кріслі?
– Україна не ратифікувала Римського статуту міжнародного кримінального суду, а отже, його юрисдикція не поширюється на злочини проти людяності, вчинені на її території. У практичному плані покарання осіб, винних у скоєнні міжнародних злочинів на наших землях, може відбутися лише після усунення Януковича від влади.
У. Т.: Де гарантія, що замість того, щоб сісти за стіл переговорів, припинити вбивства й руйнування, сторони конфлікту не візьмуться за вогнепальну зброю?
– Цивілізоване врегулювання й розв’язка цього конфлікту передусім залежить персонально від президента Януковича. Він як гарант суверенітету України, її територіальної цілісності, дотримання Конституції повинен ужити всіх заходів, аби негайно припинити кровопролиття. Також саме він має дати наказ керівникам правоохоронних відомств відкликати з Києва ті збройні підрозділи, які неправомірно виконують каральні функції проти учасників мирних протестних акцій.
Майданівці використовують каміння, «коктейлі Молотова», палять автомобільні шини на барикадах. Це реакція на дії правоохоронців. Інколи кажуть про те, що дії протестувальників і учасників Майдану виходять поза правове поле. Це цинічні заяви. Режим, який узурпував владу в Україні, систематично порушує Конституцію і закони, не має морального права вимагати законослухняності від громадян. Громадяни мають право на повстання проти тиранії та узурпації влади. Це випливає з положень української Конституції, зокрема статті 5, яка говорить про те, що джерелом влади в нашій державі є народ. Це підтверджується й положеннями Загальної декларації прав людини, в якій ідеться про те, що влада має утримуватися від дій, які викликають народні повстання.