Паралельно з місцевими виборами, які відбулися 25 жовтня, президент Володимир Зеленський провів власне опитування, яке він назвав спілкуванням із народом без юридичних наслідків. Одним із запитань було ставлення українців до легалізації медичного канабісу для зменшення болю під час важких хвороб. Опитування не було репрезентативним та проводилося проти всіх правил соціології, тому його результат не має жодного значення. Проте пацієнтська спільнота обурилася включенням питання медичного канабісу до цього списку. Адже йдеться про ліки, які можуть полегшити життя людям із онкологічними хворобами, епілепсією, ВІЛ/СНІД, розсіяним склерозом, посттравматичними розладами та багатьма іншими станами – таких пацієнтів в Україні понад 2 млн. Проблема стосується далеко не кожного українця, а лише конкретно цих пацієнтів. Вони різними способами дістають ці ліки, щоб полегшити свої страждання, порушуючи при цьому українське законодавство, декого з них навіть судять за зберігання наркотиків.
Саме тому благодійний фонд «Пацієнти України», благодійна організація «100% Життя» та Українська спільнота людей з розсіяним склерозом підготували проєкт закону, який врегульовує виготовлення та обіг препаратів на основі медичної марихуани. Вони закликають парламент ухвалити його й полегшити життя пацієнтів, адже в розвинених країнах медичним канабісом можна лікуватися без проблем.
Тиждень поспілкувався з дитячим неврологом, епілептологом, психіатром, завідувачем дитячого відділення київської міської клінічної лікарні «Психіатрія» Володимиром Харитоновим про різницю між наркотиками та ліками, потребу пацієнтів у медичному канабісі й необґрунтовані страхи суспільства.
Поясніть, чим медичний канабіс відрізняється від рекреаційного і чому люди їх плутають?
Медичний канабіс – це алкалоїд, який, як правило, не містить речовин, що викликають наркотичне сп’яніння. Сьогодні у медицині в основному використовується такий складник канабісу, як канабідіол (КБД). Він взагалі не викликає сп’яніння, звикання, залежності, але може зменшувати біль, зокрема в пацієнтів із онкохворобами. В епілептології на основі марихуани роблять антиконвульсанти, які знімають судоми. Є щонайменше дві групи пацієнтів із важкими формами епілепсії – синдромом Леннокса–Ґасто та синдромом Драве, – яким такі препарати можуть допомогти. Це вже підстава для вирішення проблеми із завезенням препаратів в Україну чи виробництвом всередині країни. Крім цих двох груп, КБД використовують і при інших формах епілепсії.
Рекреаційний канабіс містить тетрагідроканабінол (ТГК), саме він викликає наркотичне сп’яніння. У медицині його майже не використовують, хоч були наукові роботи про те, що невелика доза ТГК, додана до КБД, може допомогти краще контролювати напади епілепсії. Людям треба пояснювати різницю між цими речовинами. Адже з конопель можна робити й мотузки. В Україні завжди ткали конопляне полотно й ніхто не переймався тим, що рослина може викликати залежність чи сп’яніння. КБД, як і волокно – це частина конопель, яка не має жодного відношення до наркоманії. Як нафта: із неї виділяють різні фракції, роблять бензин, гас тощо.
Читайте також: Чи відчинені двері в реанімацію
Як медицина прийшла до усвідомлення, що канабіс може допомагати пацієнтам?
На підставі тисячолітньої історії використання коноплі. Перше, що побачили люди – конопля може впливати на поведінку та функціонування головного мозку. Це означає, що, крім сп’яніння, вона має потенціал діяти ще на щось. Люди помітили вплив на серцево-судинну систему. І почали шукати складники, які не викликають сп’яніння, але впливають на центральну нервову систему.
Яка історія легалізації медичного канабісу в розвинених країнах?
Усе почалося зі штату Колорадо. Там було кілька пацієнтів із синдромом Леннокса-Ґасто, яким не допомагало ніяке лікування. Втрачати було нічого, тому вони почали пробувати канабіс. Помітили, що жити стало легше, з’явився контроль нападів. Швидше за все, вони пробували рекреаційний канабіс, адже будь-які пацієнти з епілепсією страждають від депресії, хвилюються і шукають способи полегшити собі життя. І випадково – а в медицині таке буває часто – вони побачили ефект.
Чи були в таких країнах противники легалізації медичного канабісу?
Були і є досі. Але переважна більшість розуміє, що ці ліки мають бути легальні. Нагадаю, що ми говоримо про препарати, які не мають нічого спільного із залежністю та сп’янінням. У всьому світі закони врегулювали це питання і препарати виробляються. Якщо навіть FDA, одна з найбільш жорстких організацій контролю за медикаментами, зареєструвала препарат, то це означає, що світ їх прийняв. Тому я не розумію, які ще потрібні дискусії.
Як українські пацієнти дістають препарати з медичного канабісу?
Привозять з-за кордону. Є лазівки. Наприклад, «Павутиння Шарлотти» (Charlotte's Web – штам канабісу із високим вмістом непсихоактивного канабідіолу CBD, виведений у США спеціально для дівчинки на ім’я Шарлотта Фіґі із рідкісною формою епілепсії – синдромом Драве) – продукт під грифом «Харчова добавка». А харчові добавки не потребують документів, дозволів.
На вашій практиці: як медичний канабіс допомагає пацієнтам і як шкодить його відсутність?
Це не магічний препарат, він не знімає моментально напади у всіх пацієнтів. Я знаю, які можуть бути проблеми з контрольними органами, тому нікому нічого не призначаю. Лише працюю з людьми, які самі вирішили вживати медичний канабіс і самі його дістають. Я тільки спостерігаю, даю поради. У мене було четверо пацієнтів із синдромом Леннокса-Ґасто, у трьох із них препарат не спрацював узагалі. Але в одного сталося диво. Раніше було близько ста нападів за день, а потім вони зникли й впродовж року їх не було взагалі. Зараз з’являються приблизно раз на місяць. Різниця дуже суттєва.
Читайте також: Благодійність як бренд
Чи є в медичного канабісу протипоказання або побічні ефекти? А також перспективи щодо інших хвороб і станів, при яких його зараз не застосовують.
Я був у Канаді, де ці препарати давно легальні, спілкувався зі спеціалістами. Вони розповідали, що КБД дає доволі велике навантаження на печінку і були випадки печінкової недостатності. А ТГК з цього приводу поки що серйозно не досліджували. Кажуть лише про те, що маленька дрібка ТГК може поліпшувати контроль нападів, це питання вивчається. Так само вивчається застосування медичного канабісу при інших хворобах, думаю, перспектива є.
Один із аргументів противників легалізації медичного канабісу полягає в тому, що не-пацієнти зможуть зловживати й отримувати ці препарати в обхід закону. Чи є в цьому сенс?
Звучить як маразм. Оскільки ті, хто хоче отримати наркотичний канабіс, отримують його й без легалізації. А КБД взагалі не має жодної дії на свідомість, тому це позбавлено сенсу. Виглядає так, наче люди, які взагалі не розбираються в темі, намагаються керувати процесами.
Пацієнтські організації підготували законопроєкт про легалізацію медичного канабісу. У ньому є пункт про адміністративну та кримінальну відповідальність для лікарів за порушення при призначення медичного канабісу. Чи виправдано це?
Це доволі дивно. Який може бути кримінал, якщо йдеться про препарати, які не мають відношення до наркотиків? Думаю, це придумали для публіки, яка не має уявлення про різницю між ліками та наркотиками.
Можливо, хтось намагається під шумок розкрутити легалізацію рекреаційного канабісу, але це сфера правоохоронних органів, хай вони це контролюють. В Україні через масовий страх перед словом «канабіс» страждають пацієнти, яким потрібні препарати для невідкладної допомоги під час нападів, для тривалого застосування, антикольвунсанти. Пацієнти страждають саме через закони, які їх обмежують, та людські страхи. Хто хоче знайти наркотики – знаходить їх, і це не привід обмежувати пацієнтів, які справді потребують медикаментів. Я казав і буду казати: у країні немає препаратів першої допомоги, вони недоступні людям і є лише у «швидкої допомоги». А «швидка» останнім часом приїздить іноді через дві-три години.
Читайте також: Мар’яна Дмитришин: Ми наближаємося до реальності, у якій рак буде не вироком, а звичайною хронічною хворобою
Чим медичний канабіс відрізняється від морфіну чи антидепресантів, які широко застосовуються в Україні?
Вони різні за дією. Навіть якщо говорити про наркотики, то в канабісу значно менша ймовірність викликати залежність, хоч і не нульова. При тому, що він дає сп’яніння, поліпшення настрою. Якщо говорити про медикаменти, то й морфін, і антидепресанти мають багато побічних ефектів. Людям із хронічними болями у всьому світі призначають опіоїди, з яких потім неможливо зіскочити. Марихуана в цьому випадку набагато краща для пацієнтів, у плані контролю хронічного болю вона виглядає більш привабливо, ніж опіоїди. До того ж, вона має різні форми: краплі, мазі, вейпи, навіть печиво – їх приймати набагато зручніше, ніж постійно отримувати уколи. На Заході вважають, що ніхто не повинен терпіти біль, а в нас люди від нього страждають роками. Уже через це медичний канабіс мусить бути легалізований.
Володимир Харитонов народився в Миколаєві 1969 року. 1992-го закінчив Дніпропетровський медичний інститут за спеціальністю педіатрія, пройшов інтернатуру з дитячої неврології в Харківському інституті післядипломної освіти, курси з неонатології та дитячої неврології в Київському інституті післядипломної освіти, із дитячої неврології в Університеті Альберти (Канада, 1997), із дитячої онкогематології в Миколаївській обласній дитячій лікарні (1999), із дитячої епілептології в Москві (РФ, 2002), із неврології з акцентом на епілептологію в Університеті Тель-Авіва (Ізраїль, 2004), інші профільні курси у Фінляндії, Італії, Данії (2006-2014). Працював у Миколаївській обласній дитячій лікарні (1994-2000), Миколаївському пологовому будинку №1 (1996-2000), Українському медичному центрі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України (2000-2010), Київській міській психоневрологічній лікарні №1 (з 2011 дотепер). Учасник різноманітних професійних організацій, зокрема Європейської академії епілепсії (EUREPA) та Міжнародної асоціації дитячої неврології (ICNA).